Копія
20 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/9884/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Воловика С.В.,
розглянувши в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу №2а-1870/9884/12
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області
про стягнення помилково сплаченого збору,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі по тексту - відповідач-1, УПФУ в м. Сумах), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Сумській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України в Сумській області помилково сплаченого збору в сумі 6960, 00 грн.
- стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6960, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що згідно договору купівлі-продажу № 214109-Y01380 від 20 березня 2012 року позивачем в АТ «Українська автомобільна Корпорація» був придбаний легковий автомобіль KIA Sorento, номер кузову НОМЕР_2 за ціною 278 400, 00 грн.
З метою державної реєстрації вище вказаного автомобіля, позивачем у відділенні Сумської філії AT "Брокбізнесбанк" до Державного бюджету м. Суми (р/р 31217224700002) були перераховані кошти в сумі 6960, 00 грн., призначення платежу: " 3 % збір при відчуженні легкового автомобіля", про що свідчить квитанція від 22 листопада 2012 року.
Порядок справляння та використання зазначеного збору регулюється Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон). Так, відповідно до ст. 3 згаданого Закону (в редакції яка діяла на час сплати збору), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 2, п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону, об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля. При цьому, розмір збору складає 3 % від об'єкта оподаткування.
Виходячи з приписів вказаних норм, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості автомобіля сплачується юридичною або фізичною особою (продавцями) при відчуженні цього автомобіля. Тобто, кошти в розмірі 6960, 00 грн., які 22.11.2012 року перераховані до Державного бюджету м. Суми (р/р 31217224700002) як збір при відчуженні легкового автомобіля, були сплачені позивачем помилково, оскільки при вчиненні реєстраційних дій в УДАІ ГУМВС України в Сумській області він не відчужував жодного автомобіля, а навпаки, набував право владності на легковий автомобіль KIA Sorento, номер кузову НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_3
Правильність зазначених висновків щодо обов'язку саме продавця легкового автомобіля сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, підтверджується новою редакцією п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (діє з 28 червня 2012 p.), згідно з якою платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування законодавець визначив підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичних осіб, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зокрема, податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Державного казначейства України №226 від 10.12.2002 p., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288.
Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.
З метою повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6960, 00 грн., позивачем на адресу УПФУ в м. Сумах та УПФУ в Сумській області 27 листопада 2012 року була направлена заява з вимогою надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Сумській області відповідне подання.
УПФУ в м. Сумах в листі № 25208/27-04 від 05 грудня 2012 року зазначило, що згідно Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 р. "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" саме підприємства, установи та організації всіх форм, власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі, зобов'язані сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % вартості автомобіля.
На переконання ОСОБА_1., зазначене твердження відповідача є безпідставним, оскільки норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на момент реєстрації транспортного засобу) обов'язок сплати згаданого збору покладали на продавця легкового автомобіля, а пункт 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 р. визнаний нечинним та таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2011 р. у справі № 2а-12484/11/2670, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. Тим більше, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, на даний час склалась ситуація, коли позивач, помилково сплативши до Державного бюджету м. Суми (р/р 31217224700002) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6960, 00 грн., не може повернути вказані кошти інакше, ніж шляхом звернення до суду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, зазначивши в адміністративному позові про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача та третьої особи судове засідання не з'явилися, надали суду заперечення на позов (а.с.32-33, 31)
Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження). Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20 березня 2012 року між АТ «Українська автомобільна Корпорація» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу № № 214109-Y01380, згідно якого останній придбала легковий автомобіль KIA Sorento, номер кузову НОМЕР_2 за ціною 278 400, 00 грн. (а.с.9-13)
З метою державної реєстрації вище вказаного автомобіля, позивачем у відділенні Сумської філії AT "Брокбізнесбанк" до Державного бюджету м. Суми (р/р 31217224700002) були перераховані кошти в сумі 6960, 00 грн., призначення платежу: " 3 % збір при відчуженні легкового автомобіля", про що свідчить квитанція від 22 листопада 2012 року. (а.с.21)
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення помилково сплаченого збору, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 13.01.2012 р., чинній станом на 20.02.2012 р.), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 (далі - Порядок), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Проте, у відповідності до вимог п.12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Також, варто зазначити, що пункт 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 р. визнаний нечинним та таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2011 р. у справі № 2а-12484/11/2670, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р.
Таким чином, особа, яка придбала автомобіль не є платником збору, а тому, не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.
З огляду на зазначене та враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету сплачений позивачем збір у розмірі 6960,00 грн. на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений згідно з квитанцією від 22.11.2012 р. підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Стосовно позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови надати подання про повернення помилково сплаченого збору у розмірі 6960 грн. 00 коп. на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.
Таким чином, відповідно до завдань, функції, прав та обов'язків Пенсійного фонду перший відповідач був позбавлений можливості прийняти рішення, щодо повернення таких грошових коштів позивачеві. Натомість, суд зазначає, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740, ст.ст. 1-3, 7-12, 17, 69-72, 87-98, 122-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення помилково сплаченого збору - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6960 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.В. Воловик
З оригіналом згідно
Суддя С.В. Воловик