Справа № 1109/12026/12
Номер провадження 2/404/402/13
21 лютого 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Вітохіній Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житлово-експлуатаційна контора №10, Управління Державної міграційної служби України в області, приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Комунальне підприємство "Правник" про визнання недійсним розпорядження про приватизацію, недійсною приватизації квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, яким просить визнати недійсною приватизацію квартири номер АДРЕСА_1, та визнати недійсним розпорядження № 50448 від 21 вересня 2012 року органу приватизації - управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради щодо приватизації зазначеної квартири на ім'я ОСОБА_2; просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири номер АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 19 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6; стягнути понесені судові витрати.
Вимоги мотивував тим, що він проживає із своєю матір'ю ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1.
Згідно ордеру № 74, виданого СУ - 200 має право на проживання в зазначеній квартирі. У 2008 році мати ОСОБА_2 поставила його до відома про те , що необхідно знятись з реєстрації , у зв'язку із зменшенням розміру плати за комунальні послуги, а відсутність реєстрації ніяк не вплине на його право проживання у даній квартирі. 29.10.2008 року його було знято з реєстрації за поданою заявою. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 449 від 09.07.2010 року Кіровоградської обласної психіатричної лікарні позивач -ОСОБА_1 на момент написання заяви від 28.10.2008 року про зняття з реєстрації виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у формі легкої розумової відсталості зі значним порушенням поведінки та за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та розумно ними керувати. В 2009 році він проходив профілактичне лікування у Кіровоградській обласній психіатричній лікарні, а після повернення з лікарні не зміг потрапити в квартиру , так як ОСОБА_2 виїхала в іншу місцевість забравши ключі від квартири та до того ж звернулась до органу приватизації з набуття особисто права власності на дану квартиру. Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 29.12.2010 року, його було вселено в дану квартиру. Вказане рішення суду було виконано та по даний час він в ній проживає, іншого житла не має. 17 жовтня 2011 року на підставі заяви ОСОБА_2 , Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради було видано розпорядження № 49891 про передачу ОСОБА_2
у приватну власність спірної квартири. 27.01.2012 року ОСОБА_2 подарувала квартиру ОСОБА_7 При цьому, рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 2 липня 2012 року , залишеним без змін апеляційною інстанцією 11.09.2012 року, за його позовом, було визнано недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1, та визнано недійсним розпорядження № 49891 від 17 жовтня 2011 року органу приватизації - Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради щодо приватизації зазначеної квартири на ім'я ОСОБА_2.Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, посвідчений 27 січня 2012 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8
Він бажав скористатись своїм правом та приватизувати разом зі своєю матір»ю спірну квартиру . Надалі, ОСОБА_2, повторно приватизує квартиру лише на своє ім»я , так як він не був зареєстрованим після вселення в неї та де постійно проживає , не повідомивши при цьому орган приватизації , а отже вважає, що він також має право прийняти участь у приватизації квартири, набувши її у спільну сумісну власність із ОСОБА_2 Після повторної приватизації спірної квартири ОСОБА_2 19.10.2012 року уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_3. А з огляду на те, що він постійно в ній мешкає , вважає, що повторна приватизація проведена також з порушенням вимог ч.2 ст. 8 Закону »Про приватизацію державного житлового фонду», тобто з порушенням закону, а отже з цих підстав приватизація спірної квартири , розпорядження органу приватизації є недійсним. Крім того, оскільки приватизація квартири є недійсною, то і недійсним є договір, згідно якого було здійснено ОСОБА_2 продаж квартири ОСОБА_3
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, просили задовольнити , пославшись на їх обґрунтування на обставини , які викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, повідомлялась по місцю своєї реєстрації.
Відповідач ОСОБА_3, її представник, в суді позов не визнали, просили відмовити, так як на момент приватизації позивач не був зареєстрований в спірній квартирі та не мав права на приватизацію. Вважають, що повторна приватизація була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відповідач -Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради , його представник в суді позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити за безпідставністю, необґрунтованістю. Вважає, що управління в межах своїх повноважень , на підставі ст.8 ч.ч.1,4 Закону « Про приватизацію державного житлового фонду» видало розпорядження №50448 про передачу відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність спірної квартири. В подальшому, ОСОБА_2, як власник приватизованого житла розпорядилась власною квартирою на свій розсуд, а саме 19.10.2012 року уклала договір купівлі-продажу з відповідачкою ОСОБА_3
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ЖЕК№10, Управління Державної міграційної служби України в області, а також залучені згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.12.2012 року Комунальне підприємство »Правник», приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з»являлись, повідомлялись належним чином.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З»ясовано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є матір"ю позивача та власником спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а. с. 22).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням по цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 29.12.2010 року, залишеним в цій частині без змін, колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Кіровоградської області від 11.05.2011 року, позивача було вселено в спірну квартиру.
Рішення суду виконане, позивач проживає за даною адресою, що не заперечується сторонами. При цьому, суд встановив, що позивач на підставі ордеру набув право на користування спірною квартирою та був зареєстрований в ній , постійно там проживав. Докази вибуття ОСОБА_1 на постійне місце проживання відсутні, іншого житла він не має. На час написання заяви про зняття з реєстрації за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та розумно ними керувати. ОСОБА_2 перешкоджає йому користуватися квартирою, а тому суд зробив висновок про те, що право ОСОБА_1 на користування квартирою підлягає захисту, шляхом вселення в неї ( а.с. 7-9).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
На виконання зазначених вимог Закону, позивач звернувся до ВГІРФО Кіровського ВМ Кіровоградського MB УМВС України в Кіровоградській області та ЖЕКу № 10, за місцем свого фактичного постійного проживання - АДРЕСА_1, для проведення реєстрації, подавши відповідні документи.
В реєстрації позивачу було відмовлено. Дане рішення позивачем оскаржується в порядку адміністративного судочинства ( а.с. 14).
17 жовтня 2011 року на підставі заяви ОСОБА_2 відповідачем Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради видано розпорядження №49891, про передачу ОСОБА_2 у приватну власність спірної квартири. В подальшому, остання подарувала її ОСОБА_7 Рішенням цього ж суду від 02.07.2012 року , залишеним без змін колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11.09.2012 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради,третя особа ЖЕК№10 про визнання недійсним розпорядження про приватизацію, недійсною приватизації квартири та визнання недійсним договору дарування, задоволено. Визнано недійсною приватизацію квартири номер АДРЕСА_1, та визнано недійсним розпорядження .№ 49891 від 17 жовтня 2011 року органу приватизації - управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради щодо приватизації зазначеної квартири на ім'я ОСОБА_2. Визнано недійсним договір дарування квартири номер АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, посвідчений 27 січня 2012 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 215 грн. сплаченого судового збору, в рівних частках ( а.с. 13, 15-16).
Надалі, ОСОБА_2 повторно приватизувала квартиру на своє ім»я , про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке вона отримала на підставі Розпорядження управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради від 21.09.2012 року №50448 ( а.с. 22-23) та уклала договір 19.10.2012 року купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_3 ( а.с. 74-77).
Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначені у Законі України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.92 р. N 2482-XII. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Стаття 64 Житлового кодексу УРСР передбачає, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. У інституті житлового найму поняття користування частиною житлового приміщення, на яке посилається відповідач, відсутнє.
Організація проведення приватизації та оформлення права власності регулюється статтею 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Згідно до ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку). У Законі визначена умова виконання приватизації - це згода на приватизацію усіх членів сім'ї, обов'язкова участь у приватизації усіх членів сім'ї законом не вимагається.
ОСОБА_2 приватизувала квартиру лише на своє ім'я тому, що позивач не був зареєстрований у квартирі, куди був вселений на підставі судового рішення та де постійно проживав та проживає, та про ці обставини при подачі заяви на приватизацію квартири відповідач ОСОБА_2 орган приватизації не повідомила .
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною, вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст 203 ЦК України , визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.
З огляду на те, що позивач постійно мешкає у спірній квартирі, його право користування спірною квартирою підтверджено рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.12.10 року та рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11.05.11 року , приватизацію проведено з порушенням вимог ч.2 ст.8 Закону України ""Про приватизацію державного житлового фонду", тобто з порушенням Закону, а отже за цих підстав приватизація спірної квартири, розпорядження органу приватизації є недійсними.
Також, оскільки приватизація квартири є недійсною, то недійсним є й договір, згідно якого 19 жовтня 2012 року ОСОБА_2 продала спірну квартиру ОСОБА_3
Суд критично відноситься до заперечень відповідачів ОСОБА_3 та Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради ( а.с. 83-85), оскільки органом приватизації не було враховано саме ч. 2 ст.8 Закону , на який вони посилаються та обмежено право позивача не прийняти участі у приватизації квартири, набути її у спільну сумісну власність із ОСОБА_2
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позову повністю.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 , Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради на користь ОСОБА_1 - по 71, 54 грн. , з кожного, сплаченого судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись п.4 ст.5, ч.2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним
розпорядження №50448 від 21 вересня 2012 року органу приватизації - Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради щодо приватизації вказаної квартири на ім"я ОСОБА_2.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та посвідчений 19 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р.№ 6644.
Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 , Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради на користь ОСОБА_1 - по 71, 54 грн. , з кожного, сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції.
Суддя Кіровського О. В. Бершадська
районного суду
м.Кіровограда