Справа: № 2а-40/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Міщук М.С.
20 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: секретаря Міщука М.С. Бєлової Л.В., Денісова А.О. Духно І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі ДПІ або позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ» (далі Товариство або відповідач) про стягнення податкової заборгованості, -
04 січня 2010 року ДПІ звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Товариства, у якому просило суд стягнути податкову заборгованість у сумі 28 360 грн. 00 коп.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 жовтня 2012 року позов задовольнив.
В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням вимог пункту 5 частини 3 статті 108 та пункту 3 частини 1 статті 155 Кодексом адміністративного судочинства України.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва та є платником податків.
Працівниками Вознесенської ОДПІ Миколаївської області здійснено перевірку магазину, який належить Товариству, розташований за адресою вул.. Кірова, 23, м. Вознесенськ, Миколаївська область.
За результатами даної перевірки позивачем складено акт перевірки за дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення порядку розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензії №0941/26/50/23/36376703 від 20.08.2009 року (далі Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення відповідачем пунктів 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року, а саме суб'єктом господарювання не забезпечено роздрукування фіскальних звітних чеків за 10.07.2009 року, 13.07.2009 року, 25.07.2009 року, 17.08.2009 року; та не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів зазначеній в денному звіті РРО, сума невідповідності складає 5 400 грн. 00 коп.
В свою чергу, до Акту перевірки доданий денний звіт, згідно з якими сума готівкових коштів, яка зазначена у вказаному звіті, складає 0 грн. 00 коп. та опис готівкових коштів на місці проведення розрахунків, згідно з яким сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 5 400 грн. 00 коп.
На підставі висновків акту перевірки, позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008292304 від 11.09.2009 року про сплату 28 360 грн. 00 коп. за порушення вимог пунктів 9, 13 статті 3 Закону №265.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008292304 від 11.09.2009 року відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки факт виявлених порушень підтверджується відповідними документами.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 4.5 розділу 4 «Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)», затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №107/5298) із змінами та доповненнями, передбачено, що унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.
Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінами та доповненнями (далі Закон № 265/95-ВР) визначено, що місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані і послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до пунктів 9,12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідач вважає, що не роздрукування фіскальних звітних чеків в магазині за вказані дні пов'язане з тим, що у зазначені дні продаж товару не здійснювався, так як не було покупців, відповідно, відсутній обов'язок щодо щоденного роздрукування фіскального звітного чеку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій» №199 від 18.02.2002 року, усі режими роботи реєстратора розрахункових операцій повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.
Разом з тим, підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години. У разі, коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні, що підтверджується відповідним наказом по підприємству, та реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, то відповідно і фіскальні чеки не друкуються. У робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути у ввімкненому стані, і роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим.
Наявність коштів саме на місці проведення розрахунків підтверджується поясненнями директора магазину ОСОБА_5, зазначеними в пункті 4 прикінцевих положеннях акту перевірки в яких зазначено, що сума виявленої готівки у розмірі 5 400 грн. не належить Товариству, а належать ОСОБА_5 для погашення кредиту.
Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Статтею 22 Закону № 265/95-ВР передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (стаття 22 зазначеного Закону).
Отже, зазначеними нормами законодавства підставою відповідальності визначено невідповідність коштів на місці розрахунків, без зазначення джерела їх походження, та невиконання друку щоденного фіскального звітного чеку, без зазначення підстав такого невиконання.
Відповідно до пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833), забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про, що рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від №0008292304 від 11.09.2009 року відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції повинен був повернути ДПІ позовну заяву на підставі пункту 5 частин 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає що у провадження цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спростовується наступним.
Колегією суддів встановлено, 30.11.2009 року відповідач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 360 гривень в даній справі відповідач виступає позивачем (Товариство), а позивач виступає відповідачем (ДПІ), а також з іншим предметом спору, який стосується даної справи.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 року залишили без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2010 року у справі №2а-15066/09/2670, якою у задоволенні позову позивачу відмовлено.
Отже, на час апеляційного розгляду даної справи є такою, що набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 року, якою рішення №0008292304 від 22.08.2008 року, на підставі якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 28 360 грн., визнано правомірним.
Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що рішення №0008292304 від 22.08.2008 року, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, в судовому порядку оскаржено та визнано правомірним, що є преюдиційною обставиною і не потребує доказування, колегія суддів вважає, що в такому випадку позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
Повний текст рішення суду виготовлено 25.02.2013 року
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Денісов А.О.