79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.02.13 Справа№ 914/434/13-г
За позовом: Приватного підприємства «Лаконіка», м. Львів
до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Головний матеріально-технічний склад», м. Львів
про стягнення заборгованості в сумі 570 000,00 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретар Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: Кузь А.В. - представник за довіреністю № 1Д від 21.02.2013р.;
Від відповідача:Поліщак В.В.- представник за довіреність №НЮ-62 від 01.01.2013р.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Лаконіка» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Головний матеріально-технічний склад» про стягнення заборгованості в сумі 570 000,00 грн.
Ухвалою суду від 31.01.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 25.02.2013р.
В судовому засіданні представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
В судове засідання представник позивача позовні вимоги підтримує, через канцелярію суду подав клопотання (вх.№5044/13 від 22.01.2013р.) про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: докази часткової оплати вартості поставленого товару на суму 501 359,40 грн. (копії платіжних доручень № 110 від 28.0.12013р. на суму 121 359,40 грн., №139 від 30.01.2013р. на суму 80 000,00 грн. та №153 від 01.02.2013р. на суму 300 000,00 грн.), претензію ПП «Лаконіка» та копію супровідного листа від 19.02.2013р. про направлення двох примірників актів звірки взаєморозрахунків. Також зазначив та подав клопотання (вх.№5229/12 від 25.02.2013р.), в якому зазначає, що станом на 25.02.2013р. відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 501 359,40 грн., тому заборгованість за договором становить 68 640,60 грн. Долучає акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.02.2013р., підписаний позивачем.
В судове засідання представник відповідача подав відзив (вх.№5163/13 від 25.02.2013р.). Зазначив, що станом на 25.02.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки № Л/НХ-121914/НЮ від 25.07.2012р. становить 68 640,60 грн. На підтвердження подав клопотання про доручення до матеріалів справи (вх.№5230/13 від 25.02.2013р.) акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.02.2013р. підписаний відповідачем, та докази часткової оплати в сумі 501 359,40 грн.
В судовому засіданні 25.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.
25.07.2012 року між Приватним підприємством «Лаконіка» (постачальник, позивач у справі) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № Л/НХ-121914/НЮ (далі за текстом - Договір).
Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін та засвідчено печатками.
Відповідно до п.п. 1.1.,1.2. Договору, постачальник зобов'язується у 2012р. поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації №1 (Додаткок №1 до даного договору), а саме ролики РСП-7.000сб для колійної техніки у кількості товару 500 шт., а покупець - прийняти і оплатити товар.
31.07.2012р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни в розділ ХІІІ «Місце знаходження та реквізити сторін», а саме, замінено Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання» ДТГО «Львівська залізниця» на Відокремлений підрозділ «Головний матеріально-технічний склад» ДТГО «Львівська залізниця».
Відповідно п.5.2. Договору поставка товару проводиться протягом 15 днів після письмової заявки покупця.
Згідно письмових заявок від 03.09.2012р. та від 16.10.2012р. , на виконання п.5.2. Договору , позивач здійснив поставку товару, а саме ролик РСП-7.000сб у кількості 500 шт., на загальну суму 570 000,00 грн.
Поставка товару згідно Договору була виконана в повному обсязі та прийнята відповідачем без будь - яких зауважень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав товар на загальну суму 570 000,00 грн. грн., що підтверджується накладними (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні), підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.
24.12.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості за поставлений товар згідно Договору.
15.01.2013р. відповідач у відповідь на претензію позивача зазначив, що заборгованість в сумі 570 000,00 грн. до договору поставки буде сплачена при наявності фінансування, що вказує на визнання вказаної заборгованості.
Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав і позивач 29.01.2013р. звернувся до суду про стягнення заборгованості в сумі 570 000, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач до моменту звернення позивачем до суду 29.01.2013р. (позовна заява надійшла до суду) частково здійснив оплату заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №110 від 28.01.2013р. на суму 121 359,40 грн.
Отже, на момент звернення позивачем до суду 29.01.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 448 640,60 грн. , а не 570 000,00 грн. яка заявлена позивачем (570 000,00 грн. - 121 359,40 грн.(оплата 28.01.2013р. платіжне доручення № 110).
Під час розгляду справи у суді відповідач частково оплатив заборгованості за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями (подані позивачем та відповідачем): №139 від 30.01.2013р. на суму 80 000,00 грн. та платіжним дорученням №153 від 01.02.2013р. на суму 300 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент прийняття рішення 25.02.2013р. основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 68 640,60 грн., що підтверджується актом звірки станом на 19.02.2013р., підписаного позивачем та актом звірки станом на 25.02.2013р., підписаного відповідачем. Також зазначена сума підтверджується поданим відповідачем відзивом (вх.№5163/13) та клопотанням позивача (вх.№5229/13).
Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу надання послуг теплопостачання.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду 29.01.2013р. заборгованість відповідача за постачання товару становила 448 640,60 грн., а не 570 000,00 грн., як зазначено в позовній заяві, оскільки 28.01.2013р. було оплачено 121 359,40 грн., що підтверджується платіжним доручення №110 від 28.01.2013р.
Судом також встановлено, що відповідач після подання позовної заяви до суду частково оплатив заборгованість в сумі 380 000,00 грн., що підтверджується дорученнями платіжні доручення №139 від 31.01.2013р. на суму 80 000,00 грн. та №153 від 01.02.2013р. на суму 300 000,00 грн.
Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Суд приходить до висновку, про відмову в позові у частині стягнення 121 359,41 грн. а щодо стягнення 380 000,00 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 68 640,60 грн. заборгованості за Договором, оскільки така є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та поданими доказами і не заперечується сторонами.
За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно п. 4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» припинення провадження у справі і залишення без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору, а тому сума судового збору в розмірі 7 252,31грн. повертається позивачу.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610-612, 626, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 33, 34, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 01059900) на користь Приватного підприємства «Лаконіка» (79040, м. Львів, вул. Патона, 22; ідентифікаційний код 20801067) 68 640,60 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору.
3. В часті стягнення 380 000,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Повернути Приватному підприємстві «Лаконіка» (79040, м. Львів, вул. Патона, 22; ідентифікаційний код 20801067) з Державного бюджету України 7 252,31 грн. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 45 від 23.01.2013р.
6. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 28.02.2013р.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Коссак С.М.