12 лютого 2013 року (12 год. 35 хв.) Справа № 0870/12597/12 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Садового І.В.
при секретарі судового засідання - Гайдай А.В.
за участю:
представників позивача: Шостак А.П., Верлинської Л.Л.
представника відповідача: Сілецького Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово- технічних виробів»
до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2012 №0000622213
29.12.2012 Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод гумово - технічних виробів» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2012 №0000622213.
Ухвалою суду від 02.01.2013 відкрито провадження в адміністративній справі №0870/12597/11, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 23.01.2013.
Ухвалою суду від 23.01.2013 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача до 06.02.2013 для надання додаткових доказів.
06.02.2013 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.02.2013.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 12.02.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо встановленого відповідачем порушення п.2.8, п.5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637 зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення від 15.12.2004 №637), зазначає, що встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства позивача є прерогативою саме підприємства. Самостійне встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства позивача посадовими особами органу державної податкової служби здійснено з перевищенням службових повноважень. Ліміт каси позивача було встановлено з 2006 року. Розрахунок ліміту каси повністю відповідає Положенню від 15.12.2004 №637. За період з 2006 року по 31.12.2012 будь-які фактори об'єктивного характеру, які могли б стати підставою для перегляду ліміту каси на підприємстві позивача були відсутні.
Щодо порушення вимог п.2.11 Положення від 15.12.2004 №637, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 3 178 грн. 10 коп., позивач зазначає, що доказом того, що позивач надавав відповідачу усі авансові звіти та всі підтверджуючі документи, які додавались до авансових звітів, є посилання самого відповідача на зазначені авансові звіти в акті перевірки. Окрім того, в своїх запереченнях від 06.12.2012 позивач повторно надав відповідачу усі авансові звіти та підтверджуючі до них документи, які не були прийняті до уваги відповідачем. Вказані первинні документи складені належним чином, містять всі обов'язкові реквізити, підтверджують здійснені підприємством господарські операції з придбання товарів та послуг. На підставі викладеного вважає податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 №0000622213 необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях. Зазначив, що позивачем порушено п.2.11 Положення 15.12.2004 №637 в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 3 178 грн. 10 коп. та п.2.8, п.5.4 Положення від 15.12.2004 №637, а саме перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 14 396 грн. 77 коп. Штрафні санкції застосовані до підприємства на підставі Податкового кодексу України та Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15.10.2012 по 23.11.2012, на підставі направлень від 15.10.2012 №№662-666, від 12.11.2012 №766, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок (термін проведення перевірки продовжувався з 12.11.2012 по 23.11.2012 на підставі наказу від 08.11.2012 №788), Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів» (код ЄДРПОУ 00152371) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.11.2012 №1985/2211/00152371.
Перевіркою, зокрема, встановлені порушення:
- п.2.11 Положення 15.12.2004 №637 в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 3 178 грн. 10 коп.;
- п.2.8, п.5.4 Положення 15.12.2004 №637 в частині перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 14 396 грн. 77 коп.
06.12.2012 позивачем надані заперечення на акт про результати планової виїзної перевірки №1985/2211/00152371 від 30.11.2012.
Листом ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС від 13.12.2012 №6031/10/2211заперечення позивача залишені без задоволення, висновки акта перевірки №1985/2211/00152371 від 30.11.2012 - без змін.
За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем, зокрема, винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0000622213, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31 971 грн. 64 коп.
Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням від 15.12.2004 № 637.
Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Згідно з пунктом 2.8 Положення від 15.12.2004 №637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
За приписами п.5.2 Положення від 15.12.2004 №637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.
Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.
У період з 01.04.2011 по 30.06.2012 підприємством позивача встановлювався ліміт каси відповідно до наступних наказів підприємства:
- у період з 11.01.2011. по 31.12.2011 у розмірі 2 380 грн. 02 коп., наказ 11.01.2011 №2;
- у період з 01.01.2012 по 31.12.2012. у розмірі 2 380 грн. 02 коп., наказ від 06.01.2012 №3.
Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.
Згідно пункту 5.4 Положення від 15.12.2004 №637, кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень та видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо. Для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).
Таким чином, Положенням від 15.12.2004 № 637 підприємствам надано право самостійно встановлювати ліміт своєї каси на підставі розрахунку відповідного середньоденного показника з урахуванням режиму і специфіки його роботи.
Обов'язкової вимоги щодо перегляду встановленого підприємством ліміту каси вищезазначеним Положенням не визначено. Проте передбачено можливість такого перегляду у зв'язку із змінами законодавства України або за наявності відповідних факторів об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо).
Отже, підприємство самостійно має визначати необхідність перегляду встановленого ліміту з урахуванням факторів, що об'єктивно можуть впливати на його функціонування та обсяги здійснюваних готівкових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи ліміт каси позивача було встановлено з 2006 року. Розрахунок ліміту каси повністю відповідає Положенню від 15.12.2004 №637. Як зазначили сторони за період з 2006 по 31.12.2012 будь-які фактори об'єктивного характеру, які могли б стати підставою для перегляду ліміту каси на підприємстві позивача були відсутні.
Крім того, касова дисципліна позивача щороку перевірялася податковим органом, про що свідчать відповідні акти перевірок, надані позивачем. Будь-яких порушень Положення від 15.12.2004 № 637 відповідачем за попередній період у позивача не виявлено.
Таким чином, висновки податкової про порушення позивачем п.2.8, п.5.4 Положення від 15.12.2004 №637 в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 14 396 грн. 77 коп. суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до п.2.11 Положення від 15.12.2004р. №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно ч.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995, у разі проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем, до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції у розмірі витраченої готівки.
Проте, під час проведення планової документальної перевірки позивача були в наявності всі підтверджуючі документи, які додавались до авансових звітів.
Доказом того, що позивач надавав відповідачу усі авансові звіти та всі підтверджуючі документи, які додавались до авансових звітів, є посилання самого відповідача на зазначені авансові звіти в акті про результати планової виїзної перевірки № 1985/2211/00152371 від 30.11.2012, а саме:
- авансовий звіт від 27.01.2012 №РТ-0000027, до якого додана квитанція №048942 від 27.01.2012 на суму 199 грн. 30 коп.;
- авансовий звіт від 30.01.2012 №РТ-0000030, до якого доданий товарний чек б/н від 30.01.2012 на суму 52 грн. 50 коп.;
- авансовий звіт від 20.02.2012 №РТ-0000060, до якого доданий товарний чек №7 від 20.02.2012 на суму 45 грн.;
- авансовий звіт від 15.03.2012 №РТ-0000102, до якого доданий товарний чек №793 від 14.03.2012 на суму 44 грн. 61 коп. та квитанція від 15.03.2012 на суму 5 грн.;
- авансовий звіт від 16.03.2012 №РТ-0000103, до якого доданий товарний чек б/н від 16.03.2012 на суму 160 грн.;
- авансовий звіт від 23.03.2012 №РТ-0000118, до якого доданий товарний чек №8 від 23.03.2012 на суму 60 грн.;
- авансовий звіт від 09.04.2012 №РТ-0000142, до якого додана квитанція №2294205363 на суму 50 грн., квитанція №229207538 на суму 50 грн.;
- авансовий звіт від 19.04.2012 №РТ-0000160, до якого доданий товарний чек №18 від 19.04.2012 на суму 170 грн. та квитанція від 19.04.2012 на суму 5 грн.;
- авансовий звіт від 25.04.2012р. №РТ-0000187, до якого доданий товарний чек №9 від 25.04.2012 на суму 88 грн. та квитанція від 19.04.2012 на суму 5 грн.;
- авансовий звіт від 08.05.2012 №РТ-0000193, до якого доданий товарний чек №19 від 08.05.2012 на суму 140 грн.;
- авансовий звіт від 10.05.2012 №РТ-0000207, до якого доданий товарний чек №28 від 10.05.2012 на суму 250 грн.;
- авансовий звіт від 11.05.2012р. №РТ-0000213, до якого доданий товарний чек №5 від 11.05.2012р. на суму 95,0 грн.
- авансовий звіт від 18.05.2012 №РТ-0000220, до якого додана квитанція №60902774437853 від 18.05.2012 на суму 30 грн.;
- авансовий звіт від 16.05.2012 №РТ-0000221, до якого доданий акт приймання виконаних робіт №1605.2 від 16.05.2012 на суму 295 грн. та квитанція №1605.5 від 16.05.2012 на суму 295 грн.;
- авансовий звіт від 21.06.2012 №РТ-0000275, до якого доданий товарний чек б/н від 21.06.2012 на суму 208 грн. 30 коп.;
- авансовий звіт від 19.09.2011 №РТ-0000405, до якого додана розрахункова квитанція б/н від 19.09.2011 на суму 426 грн.;
- авансовий звіт від 08.09.2011 №РТ-0000394, до якого додана накладна/пропуск №КСГ-024660 від 08.09.2011 на суму 292 грн.;
- авансовий звіт від 28.10.2011 №РТ-0000478, до якого доданий товарний чек №2810 від 28.10.2011 на суму 300 грн.;
- авансовий звіт від 18.10.2011 №РТ-0000454, до якого додана накладна №10 від 13.10.2011 на суму 68 грн.;
- авансовий звіт від 13.10.2011 №РТ-0000450, до якого додана квитанція №038307 від 13.10.2011 на суму 140 грн.
Окрім того, в своїх запереченнях від 06.12.2012 за вих. № 837 позивач повторно надав відповідачу усі авансові звіти та підтверджуючі до них документи, які не були прийняті до уваги відповідачем.
Судом під час судового розгляду справи були досліджені оригінали зазначених первинних документів. Вказані первинні документи складені належним чином, містять всі обов'язкові реквізити, підтверджують здійснені підприємством господарські операції з придбання товарів (скетч-картки поповнення мобільного зв'язку співробітниками підприємства, інших товарів) та послуг (оплата послуг паркування автомобілів підприємства).
За приписами п.2.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції країни 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Відповідно до п.2.15 Положення №88, первинні документи підлягають бов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Суд також зазначає, що в матеріалах справи міститься авансовий звіт від 08.09.2011 №РТ-0000394, до якого додана накладна/пропуск №КСГ-024660 від 08.09.2011 на суму 292 грн. та авансовий звіт від 18.10.2011 №РТ-0000454, до якого додана накладна №10 від 13.10.2011 на суму 68 грн. Зазначені документи не приймаються судом у якості платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів. Проте, враховуючи, що зазначені авансові звіти датовані 08.09.2011 та 18.10.2011, а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято 18.12.2012, суд вважає, що відповідачем пропущено строк для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України.
На підставі вищевикладеного, висновки податкової про порушення позивачем п.2.11 Положення від 15.12.2004 №637 в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 3 178 грн. 10 коп., суд вважає також необґрунтованими.
Крім того, згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно- господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до преамбули Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (надалі Указ 436/95) в редакції Указу Президента від 11.05.1999 № 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетом і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.
Частиною 2 ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995 р. № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 р. № 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульовані чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом прем'єр-міністра Укази з економічних питань, не врегульовані законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому ст. 93 цієї Конституції.
Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436» від 07.09.2001 р. № 802/2001, яким встановлені штрафні санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є фінансовим правопорушенням (є елементом фінансового охоронного правовідношення), та відповідальність за нього (абзац 2 статті 1 Указу № 436/95), прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Дана правова позиція знайшла своє підтвердження в практиці Вищого адміністративного суду України (постанова ВАСУ від 22.11.2012 р. по справі № К/99991/42115/11).
Крім того, суд враховує, що фінансові санкції у вигляді штрафу, передбачені ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, за своє суттю є адміністративно - господарськими і можуть бути застосовані протягом строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи те, що порушення вимог Положення від 15.12.2004 №637 були вчинені позивачем з 05.04.2011 по 28.10.2011(стор.48-51 акту перевірки), а рішення, яким були застосовані фінансові санкції за ці порушення, було прийнято 18.12.2012, суд вважає, що відповідачем пропущено строк для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2012 №0000622213, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 18.12.2012 №0000622213.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів» (вул.Чапаєва, буд.16, м.Запоржжя, 69063, код ЄДРПОУ 00152371) судовий збір у розмірі 319 (триста дев'ятнадцять) грн. 72 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Садовий