"22" травня 2012 р. справа № 2а/431/5/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Рябоченко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2012 року у справі № 2а/431/5/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника голови Петриківської районної ради Дніпропетровської області Можної Ліди Іванівни про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними дії посадової особи органу місцевого самоврядування -заступника голови Петриківської районної ради Дніпропетровської області Можної Л.І., яка надала недостовірну, неповну та неточну інформацію на його запит на підставі ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»щодо кількості одиниць комп'ютерної техніки, що використовується в роботі Петриківської районної ради та кількості ліцензійного програмного забезпечення, які на них встановлені.
Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання рішення посадової особи органу місцевого самоврядування -заступника голови Петриківської районної ради Дніпропетровської області Можної Л.І відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що на інформаційний запит позивача від 26.10.2011 року відповідачем була надана 01.11.2011 року повна, обґрунтована, вичерпна та зрозуміла відповідь на кожне питання щодо кількості комп'ютерів, які використовуються в роботі Петриківської районної ради та кількості встановленого на них ліцензійного програмного забезпечення. Крім того, на інформаційний запит позивача від 06.01.2012 року відповідачем 12.01.2012 року також надана відповідь про кількість та назву ліцензійного програмного забезпечення, що використовується в роботі Петриківської районної ради, наявність серійних номерів та ліцензійних дисків Microsoft і встановлення на одній комп'ютерній станції операційної системи, що розповсюджується вільними ліцензіями.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою визнати протиправним рішення заступника голови Петриківської районної ради Дніпропетровської області Можної Л.І від 01.11.2011 р. № 2/21-364, визнати дії посадової особи органу місцевого самоврядування незаконними та такими, що порушують права позивача, його свободи та законні інтереси на доступ до публічної інформації, зобов'язати відповідача надати відповідь на інформаційний запит позивача у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити та пояснили суду, що суд першої інстанції безпідставно послався в оскарженій постанові про наявність повної відповіді голови районної ради від 12.01.2012 року на інформаційний запит позивача від 06.01.2012 року, оскільки ця відповідь не є предметом судового розгляду і не може бути доказом правомірності дій та рішення відповідача від 01.11.2011 року. Позивач також зазначив, що у суді першої інстанції позовні вимоги він не доповнював, не змінював та не уточнював. Суд розглядав його вимоги, викладені в адміністративному позові від 19.12.2012 р.
Відповідач -заступник голови Петриківської районної ради Дніпропетровської області Можна Л.І заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції в силі та пояснила, що ОСОБА_1 26.10.2011 звернувся із письмовим запитом про надання інформації щодо кількості одиниць комп'ютерної техніки, що використовується в роботі Петриківської районної ради та кількості встановленого на них ліцензійного програмного забезпечення. Листом № 2/21-364 від 01.11.2011 року вона, яка посадова особа органу місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, повідомила заявника про те, що в роботі районної ради використовується шість комп'ютерних станцій, які укомплектовані програмним забезпеченням. 06.01.2012 року ОСОБА_1 знов звернувся із запитом, в якому просив надати йому інформацію про вид програмного забезпечення, яким оснащені шість комп'ютерних станцій, їх серійні номери. 12.01.2012 року на його адресу була направлена письмова відповідь на всі поставлені питання.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 26 жовтня 2011 року подав на адресу голови Петриківської районної ради Дніпропетровської області Коваленко Н.І. запит про надання інформації відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»щодо кількості одиниць комп'ютерної техніки, що використовується в роботі Петриківської районної ради та кількості ліцензійного програмного забезпечення, які на них встановлені. Листом № 2/21-364 від 01.11.2011 року за підписом заступника голови районної ради Можної Л.І., ОСОБА_1 був повідомлений Петриківською районною радою Дніпропетровської області про те, що у районній раді використовується 6 комп'ютерних станцій, які укомплектовані програмним забезпеченням.
Постановою від 22 лютого 2012 року суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання рішення відповідача незаконним. При цьому, позивач жодного рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, не оскаржував, а відповідач, у свою чергу, жодного рішення, як правового акту індивідуальної дії, за інформаційним запитом позивача не приймав. Судове рішення також не містить висновку про використання судом такого процесуального інституту, як вихід за межі позовних вимог. Крім того, суд не вирішив позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача, оскільки резолютивна частина постанови не містить рішення суду по цій вимозі.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції не може вважатись обґрунтованим та таким, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак -підлягає скасуванню.
Апелянт просить суд прийняти нову постанову, якою, у тому числі, визнати протиправним рішення заступника голови Петриківської районної ради Дніпропетровської області Можної Л.І від 01.11.2011 р. № 2/21-364.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Вказані позовні вимоги ОСОБА_1 не заявлялись в суді першої інстанції. Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення, як правовий акт індивідуальної дії, за інформаційним запитом ОСОБА_1 від 26.10.2011 року не приймалось, тому вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача, зобов'язання його вчинити дії шляхом наданні відповіді у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Закон України «Про доступ до публічної інформації»визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Публічна інформація, як визначено статтею 1 Закону, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Статтею 19 Закону передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Петриківської районної ради Дніпропетровської області із запитом про надання інформації щодо кількості одиниць комп'ютерної техніки, що використовується в роботі районної ради та кількості ліцензійного програмного забезпечення, яке на них встановлено. Відповідач, в межах своїх законних повноважень, надав у строк, визначений статтею 20 Закону, відповідь, в якій повідомив ОСОБА_1 про кількість комп'ютерних станцій, що використовуються у районній раді, які укомплектовані програмним забезпеченням.
Таким чином, ОСОБА_1 отримав від відповідача, як розпорядника інформації, ті відомості, які він запитував.
Судом також встановлено, що після подачі адміністративного позову і порушення провадження по справі, ОСОБА_1 06.01.2012 року вдруге звернувся до голови Петриківської районної ради із запитом про надання інформації щодо виду програмного забезпечення, яким оснащені комп'ютерні станції, що використовуються в роботі Петриківської районної, а також серійного номеру програмного забезпечення або іменного сертифікату, що підтверджує ліцензійні права на їх користування. (арк. спр.16). Листом № 2/21-16 від 12.01.2012 року голова Петриківської районної ради повідомив ОСОБА_1 про види ліцензійних програм, якими оснащені комп'ютерні станції, та операційну систему, що розповсюджується вільними ліцензіями (арк. спр. 15).
Зважаючи на те, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустими доказами, а відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії має бути відмовлено.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2012 року у справі № 2а/431/5/12 -скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника голови Петриківської районної ради Дніпропетровської області Можної Ліди Іванівни про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Т.І. Ясенова