Справа № 0308/7961/2012 Провадження №11/773/133/13 Головуючий у 1 інстанції:Борнос А.В.
Категорія:1 ст.121, ч.1 ст.122 КК України Доповідач: Лозовський А. О.
26 лютого 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Лозовського А.О.,
суддів - Матвієнко Н.В., Опейди В.О.,
з участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,
захисника - ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Домашів Ківерцівського району Волинської області, громадянин України, одружений, працюючий столяром санаторію «Приморський», зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2, судимий 20.05.2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки,-
засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 5(п'ять) років позбавлення волі,
за ч.1 ст.122 КК України на 1(один) рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 - 5(п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання призначеного за даним вироком частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 20.05.2010 року - один рік позбавлення волі, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_2 6(шість) років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній - взяття під варту.
Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Вказаним вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що 7 лютого 2012 року приблизно о 20 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що виник на грунті ревнощів та внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_6 з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно наніс один сконцентрований удар лезом ножа, який носив при собі в область живота потерпілого ОСОБА_3, спричинивши тілесних ушкоджень та фізичного болю.
Після чого, перебуваючи там же, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 тим же ножем умисно наніс один сконцентрований удар лезом ножа в область живота потерпілого ОСОБА_4, спричинивши тілесних ушкоджень та фізичного болю.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у виді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пошкодженням великого сальника, яке супроводжувалося внутрішньою кровотечею і згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани передньої черевної стінки з пошкодженням дев'ятого ребра зліва , які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує, що вирок щодо нього постановлений з обвинувальним ухилом, а тому є незаконним. Він наніс потерпілим тілесні ушкодження не на грунті ревнощів, як вказано у вироку, а перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями з боку потерпілих по відношенню до ОСОБА_6.
Суд першої інстанції дав неправильну оцінку показанням свідків та потерпілих, він діяв не тільки у стані сильного душевного хвилювання, а й у стані необхідної оборони. Прохає вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст.124 КК України або вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Захисник засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 в апеляції вказує, що вирок постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та при неправильному застосуванні кримінального закону. При цьому захисник посилається на показання свого підзахисного ОСОБА_2, який нібито пояснював, що наносив тілесні ушкодження потерпілим не під час раптової сварки на грунті ревнощів, а знаходячись у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілих по відношенню до ОСОБА_6
В апеляції захисника крім показань підсудного наводяться також показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та потерпілих, зі змісту яких, на думку апелянта, видно, що ОСОБА_2 діяв у стані сильного душевного хвилювання, а тому в його діях відсутній склад злочинів, передбачених ч. ст.121 та ч.2 ст.122 КК України. В апеляції ставиться питання про скасування вироку відносно ОСОБА_2 та закриття справи.
Заслухавши доповідача, який виклав обставини справи та доводи апеляцій засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які подані ними апеляції підтримали, в судових дебатах пояснили, що вважають вирок незаконним і прохають його скасувати, а ОСОБА_2 в останньому слові прохав його суворо не карати, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції належним чином при проведенні судового слідства досліджено наявні у справі докази, яким дано правильну юридичну оцінку.
Зокрема, судом досліджено і проаналізовано протокол очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2, з якого видно, що останній стверджував, що тілесні ушкодження потерпілому спричинив на грунті ревнощів до своєї знайомої ОСОБА_6
Із показань потерпілого ОСОБА_3 та досліджених в судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_4 видно, що потерпілі разом з підсудним та свідком ОСОБА_6 вживали спиртні напої. Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що при цьому ОСОБА_2 постійно ревнував її і хотів забрати додому.
Посилання захисника ОСОБА_1 в апеляції на те, що із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та потерпілих видно, що ОСОБА_2, наносячи удари ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ножем, діяв у стані сильного душевного хвилювання є необґрунтованим і не відповідає матеріалам справи.
Виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів вважає, що твердження в апеляціях засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 про те, що удари ножем потерпілим засуджений наносив, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання чи у стані необхідної оборони є надуманим.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 в даному конкретному випадку, як встановлено судом, не перебував у стані необхідної оборони, будь-яких підстав для перекваліфікації його дій на ст.124 КК України, про що йдеться в апеляції засудженого, немає.
Дії ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно кваліфікував за ч.1 ст.121 та ч.1 ст.122 КК України. Покарання йому призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України.
Підстав для скасування або зміни вироку щодо ОСОБА_2 з наведених в апеляціях підстав колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України в ред.1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 5 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 - без змін.
Головуючий
Судді