Провадження № 22-ц/774/235/К/13 Головуючий в суді першої
Справа № 420/2297/12 інстанції - Строгова Г.Г.
Категорія 37 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.
20 лютого 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Абрамян Н.Л.,
за участю - позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа - Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання права на спадкування, -
У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права на спадкування. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх з відповідачем батько - ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме будинок АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою. Звернувшись до Криворізької районної державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину він отримав відмову, оскільки за життя ОСОБА_8 склав заповіт, в якому усе належне йому майно, залишив старшому сину ОСОБА_6 - відповідачу по справі. Вважає, що заповіт складений з порушенням вимог ч.2 ст. 1248, ст. 1253 ЦК України, оскільки не був прочитаний заповідачем перед підписанням, а також не відповідає внутрішній волі заповідача, так як їх батько, на час його складання, багато хворів і не усвідомлював свої вчинки. Крім того, за життя, батько мав намір скласти заповіт на його ім'я, оскільки він проживав разом з ним та піклувався про нього до дня смерті. Вважає, що відповідач скористався безпорадним станом батька та всупереч його волі сфальсифікував заповіт, тому просив суд визнати за ним право на спадкування за законом 1/2 частки спадщини після смерті батька - ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, не звернув увагу на порушення законодавчо встановленої процедури при посвідченні заповіту та не врахував розбіжності в поясненнях секретаря Лозуватської сільської ради ОСОБА_9, яка посвідчувала заповіт.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний батько позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому на праві приватної власності майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 з господарчими будівлями та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.5279 га, розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Криворізької районної державної нотаріальної контори з метою оформлення права на отримання спадщини, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 617/02-31 від 10 квітня 20010 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з наявністю заповіту, посвідченого 02 квітня 2009 року секретарем Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та зареєстрованого в реєстрі за № 20, згідно якого ОСОБА_8 на випадок своєї смерті заповів все своє майно ОСОБА_6 (а.с. 9).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 посилався на нікчемність складеного батьком заповіту та просив визнати за ним право на спадкування.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що заповіт, складений померлим ОСОБА_8 02 квітня 2009 року, відповідає вимогам закону щодо форми та порядку посвідчення, тому є дійсним, у зв'язку з чим відмовив позивачеві у задоволенні вимог про визнання його права на спадкування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Загальні вимоги щодо форми заповіту встановлені ст.. 1247 ЦК України та передбачають, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Згідно ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Встановивши, що заповіт померлого ОСОБА_8 на ім'я відповідача ОСОБА_6, відповідає вимогам, встановленим ст.. 1247 ЦК - складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складання заповіту, підписаний особисто заповідачем, посвідчений уповноваженою на це службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування - секретарем Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_9, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цей заповіт не є нікчемним.
Згідно положень ч.ч. 2, 4 ст. 1257 ЦК за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Посилаючись як на підставу своїх вимог на те, що заповідач перебував у хворобливому або пригніченому стані, через фізичні вади не міг самостійно прочитати заповіт, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, до того ж взагалі не заявив позовні вимоги щодо визнання оспорюваного заповіту недійсним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.
Так, посилання на необхідність посвідчення заповіту за обов'язковим залученням двох свідків, не заслуговує на увагу.
Згідно ч. 2 ст. 1252 ЦК України присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 (наявність у заповідача фізичних вад, які б перешкоджали йому самостійно прочитати заповіт) і статтею 1252 цього Кодексу (посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою).
На думку колегії суддів, позивачем не доведено наявність у заповідача фізичних вад, які б перешкоджали йому самостійно прочитати заповіт.
Посилання позивача на пояснення секретаря Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_9, яка посвідчила спірний заповіт, згідно яких ОСОБА_8 не мав окулярів під час посвідчення заповіту, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не спростовують той факт, що заповідач мав змогу самостійно прочитати заповіт.
Крім того, заповіт посвідчено службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування в порядку, встановленому ст.. 1251 ЦК України, а не іншими посадовими, службовими особами, перелік яких наведено в ч.ч. 1 - 6 статті 1252 ЦК України.
У зв'язку з цим присутність двох свідків при посвідченні спірного заповіту не була обов'язковою.
Також безпідставними є посилання апеляційної скарги на порушення положення ч. 2 ст. 1234 ЦК, оскільки судом встановлено, що заповідач ОСОБА_8 не уповноважував нікого на підписання заповіту від свого імені, а підписав його особисто.
Не можуть бути взятими до уваги і доводи позивача щодо цивільної недієздатності заповідача, оскільки докази того, що ОСОБА_8 було визнано обмежено дієздатним або недієздатним у встановленому законом порядку, у справі відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, у той час як відповідно до ст.. 212 ЦПК України право оцінки доказів надано суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повна ухвала складена 25 лютого 2013 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Митрофанова
Н.О.Соколан