Ухвала від 19.02.2013 по справі 2а-4862/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4862/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Горбатенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Бориспільської державної податкової інспекції у Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Русич» про накладення арешту та стягнення податкового боргу, за апеляційною скаргою Бориспільської державної податкової інспекції у Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Бориспільська об'єднана ДПІ Київської області ДПС звернулась у суд з позовом до ТОВ «Торговий дім «Русич», у якому просила накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках товариства та стягнути з відповідача податковий борг.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Русич» податковий борг у сумі 217377,31 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога позивача про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необґрунтованою.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку у позивача.

Станом на 11.10.2012 року у відповідача наявний податковий борг по податку на додану вартість на загальну суму 217377,31 грн., який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості. Як убачається із листів ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Бориспіль та Бориспільського району, КП «Бориспільського БТІ», Відділів Держкомзему у м. Бориспіль та у Бориспільському районі за ТОВ «ТД «Русич» не зареєстровано транспортних засобів, нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації та відсутні земельні ділянки.

Наявні лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах, що стало підставою для звернення позивача з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині накладення арешту на рахунки відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні обставини для застосування адміністративного арешту, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.4. ст. 94 названого кодексу арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2. ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1398 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Даний порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України, і він визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з п. 7.1. названого Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Пунктом 7.3. вказаного Порядку передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З огляду на викладене, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

Позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надані докази прийняття ним рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про порушення позивачем порядку накладення такого виду арешту.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що Бориспільська ОДПІ не могла прийняти рішення про накладення адміністративного арешту на майно відповідача у зв'язку з його відсутністю, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки така відсутність не доведена позивачем у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Розділом І Книги ІІІ Цивільного кодексу України визначено загальні положення про право власності, набуття права власності, його припинення, види та захист. Зі змісту положень вказаного розділу вбачається, що право власності на майно, в т.ч. нерухоме, може набуватись особою і без його державної реєстрації, відтак, відсутність у відповідача зареєстрованих транспортних засобів, нерухомості та земельних ділянок на можуть беззаперечно свідчити про відсутність у такого майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Так, згідно з п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

З вказаних норм законодавства вбачається, що адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту позивачем не доведені. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Колегія суддів не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена пп. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині накладення арешту на рахунки відповідача, адже позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не зумовлюють скасування оскаржуваного рішення.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської державної податкової інспекції у Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко

суддя О.Є Пилипенко

суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 25 лютого 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М

Попередній документ
29570814
Наступний документ
29570816
Інформація про рішення:
№ рішення: 29570815
№ справи: 2а-4862/12/1070
Дата рішення: 19.02.2013
Дата публікації: 26.02.2013
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; реалізації загальних засад оподаткування; погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у тому числі: