КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
13 лютого 2013 року Справа № 811/225/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.
секретар судового засідання - Черна О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне акціонерне товариство «Креатив» (далі - позивач, ПАТ «Креатив») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №0001200222.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п. 198.2 ст.198, п. 198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 2 802 059 грн.
З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ПП «Белвас», ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Полімер столиця», СФГ «Саксагань», ТОВ фірма «Імперія», ТОВ «Ексім Лімітед», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Про - реал», ТОВ «Зернопостач Т», ТОВ «Агро-право», ПАФ «Світоч-Агро» та ТОВ «Агропроменерго ЛТД» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та вказаними вище контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.
Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПрАТ «Креатив» встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ПП «Белвас», ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Полімер столиця», СФГ «Саксагань», ТОВ фірма «Імперія», ТОВ «Ексім Лімітед», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Про - реал», ТОВ «Зернопостач Т», ТОВ «Агро-право», ПАФ «Світоч-Агро» та ТОВ «Агропроменерго ЛТД» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 18.02.2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ПрАТ «Креатив» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 06.10.2000 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії ААБ №113456 (т.1, а.с. 72).
Види діяльності за КВЕД: виробництво олії та тваринних жирів; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; виробництво маргарину і подібних харчових жирів; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1,а.с.73).
На підставі наказу №1466 від 10.09.2012 року Кіровоградською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ПрАТ «Креатив» (код ЄДРПОУ 31146251) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Продовольча компанія Україна» за жовтень, листопад, грудень 2009 року, ПП «Белвас» за березень 2011 року, ТОВ «Компанія «Тегра» за липень 2011 року, ТОВ «Полімер столиця» за липень 2011 року, ТОВ «Латифа» за липень 2011 року, СФГ «Саксагань» за листопад 2011 року, ТОВ «Фірма «Імперія» за листопад 2011 року, ТОВ «Ексім-лімітед» за серпень 2011 року, ФОП ОСОБА_1 за серпень-вересень 2011 року, ТОВ «Про -реал» за вересень 2011 року, ТОВ «Зернопостач Т» за березень 2012 року, ТОВ «Агро-право» за березень 2012 року, ПАФ «Світоч-агро» за квітень 2012 року, ТОВ «Агропроменерго» за березень, травень, червень 2012 року, результати якої оформлено актом №124/22-2/31146251 від 14.09.2012 року (т.1, а.с. 15-70).
В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялись з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.
На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:
- податкове повідомлення - рішення №0001200222 від 28.09.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2 802 059 грн. (т.1, а.с. 71).
Дане рішення було оскаржено до ДПС у Кіровоградській області, а згодом до ДПС України.
За результатами повторного оскарження рішенням ДПС України податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ та рішення ДПА в Кіровоградській області залишено без змін, а скарга без задоволення (т.1, а.с.74-82).
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.
Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
В судовому засіданні встановлено, що 20.04.2011 року позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 71 901 883 грн.(т.4,а.с.17-19), до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 1307,88 грн., в тому числі 310,25 грн. за податковою накладною №88 від 10.03.2011 р. та 997,63 грн. за податковою накладною №87 від 10.03.2011 р., виданими ПП «Белвас» (т.1,а.с. 99- 100)
З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: видаткові накладні (т.1, а.с. 96-97), податкові накладні (т.1.а.с.99-100), позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання укладеного між ними договору поставки від 10.03.2011 року №10/03. Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (т.1,а.с 94-95). Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.
Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.
20 жовтня 2011 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року, в якій відображено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 66384167 грн., при цьому на зазначену суму вплинуло віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року 139 328 грн. по взаємовідносинах з ТОВ ПБК «Про реал» та ФОП ОСОБА_1 (т.4, а.с. 32-44).
Судом встановлено, що між позивачем (Замовник за договором) та ТОВ ПБК «Про реал» (Генеральний підрядник) укладений договір генерального підряду №01-09/11 від 01.09.2011 року. Відповідно до п. 1.1 Договору, Генеральний підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконувати роботи по реконструкції Об'єкта замовника, згідно проектної, робочої, кошторисної документації, відповідно до договірної ціни (т.2, а.с. 106-117).
Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за вересень 2011 року суму ПДВ у розмірі 133333,33 грн., на підставі податкової накладної №8 від 28.09.2011 року, виписаної ТОВ ПБК «Про - реал» (т.2, а.с. 119). Оплата робіт за договором підтверджується платіжним дорученням №6044 від 28.09.2011 року (т.2, а.с.118).
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року включено ПДВ у сумі 5995,42 грн. за податковою накладною №12 від 03.09.2011 р., виданої ФОП ОСОБА_1 (т.1,а.с. 150).
З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: видаткова накладна (т.1, а.с. 149) та податкова накладна (т.1.а.с.150), позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання укладеного між ними договору поставки від 17.06.2011 року №11/06. Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (т.1,а.с 151-152).
20 грудня 2011 року позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 59 501 813 грн., при цьому на зазначену суму вплинуло віднесення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2011 року 465 590 грн. по взаємовідносинах з СФГ «Саксагань» та ТОВ фірма «Імперія». (т.4, а.с.47-59).
Судом встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та СФГ «Саксагань» (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку насіння соняшнику, урожаю 2011 р.:
- договір поставки №308/ п від 18.11.2011р. (т.1, а.с. 108-111);
- договір поставки №398/п від 22.11.2011 р. (т.1, а.с.115-118);
- договір поставки №423/п від 23.11.2011 р. (т.1,а.с.127-130);
- договір поставки №366/п від 16.11.2011 р. (т.1,а.с. 136139).
Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за листопад 2011 року суми ПДВ у розмірі 160440 грн., на підставі податкових накладних: №42/2 від 20.11.2011 р.,№71/2 від 29.11.2011 р., №80/2 від 30.11.2011 р., №33/2 від 18.11.2011 р., №72э/2 від 29.11.2011 р. (т.1,а.с.114,126,135,144 -145), виписаних СФГ «Саксагань».
На дату складання податкових накладних СФГ «Саксагань» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.3,а.с. 188-194).
Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується накладними №42-11-11 від 20.11.2011 р.,№71-11-11 від 29.11.2011 р., №80-11-11 від 30.11.2011 р.,№72-11-11 від 29.11.2011 р., (т.1,а.с.112, 119,131,140), платіжними дорученнями (т.1,а.с.146-148)), товарно-транспортними накладними (т.1,а.с. 113, 120125, 132-134, 141-143).
Судом встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та ТОВ Фірма «Імперія» (постачальник за договором) укладено договір № 411/п від 23.11.2011 р. на поставку насіння соняшнику урожаю 2011 р. (т.2,а.с. 185-188). З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме: видаткові накладні (т.3, а.с. 209,213,221,229), позивачем та контрагентом належним чином складені на виконання укладеного між ними договору поставки від 23.11.2011 року. Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується платіжним дорученням (т.2,а.с.189) та товарно-транспортними накладними (т.3,а.с. 210-212, 214-221, 222-228, 230).
На дату складання податкових накладних ТОВ фірма «Імперія» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.3,а.с. 231-244).
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 465 590 грн. до податкових кредитів за листопад 2011 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.
20.04.2012 року позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року, відповідно до якої задекларовано податковий кредит в розмірі 61 361 814 грн. (т.4,а.с.62-64). На зазначену суму вплинуло віднесення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2012 року 1 292 691грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Зернопостач Т», ТОВ «Агро-право» та ТОВ «Агропроменерго ЛТД».
Судом встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та ТОВ «Зернопостач -Т» (постачальник за договором) укладений договір поставки №853/п від 22.03.2012 р. на поставку насіння соняшнику урожаю 2011 року. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (т.2,а.с.190-193). Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за березень 2012 року суми ПДВ у розмірі 69167 грн., на підставі податкової накладної № 3 від 29.03.2012 року, виписаної ТОВ «Зернопостач Т» (т.2,а.с. 195). Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується накладною (т.2, а.с.196), платіжним дорученням (т.2, а.с. 194), товарно-транспортними накладними та реєстрами накладних на прийняте зерно якості кожної окремої партії (т.2, а.с.197-207).
В судовому засіданні встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (Покупець за договором) та ТОВ «Агро-Право» (Продавець за договором) укладений договір поставки №823/п від 16.03.2012 р. на поставку насіння соняшнику урожаю 2011 року. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі (т.2,а.с.120-123). З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту за березень 2012 року суми ПДВ у розмірі 799 500 грн., на підставі податкової накладної № 15/2 від 20.03.2012 року, виписаної ТОВ «Агро-Право» (т.2,а.с. 124). На дату складання податкової накладної ТОВ «Агро-Прово» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.3,а.с. 167-178). Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується платіжним дорученням №777 від 20.03.2012р. (т.2,а.с.125), видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т.2, а.с. 126-184).
Судом встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та ТОВ «Агропроменерго ЛТД» (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку насіння соняшнику, урожаю 2011 р.:
- договір поставки №781 п від 07.03.2012р. (т.1, а.с. 235-238)
- договір поставки №761/п від 03.03.2012 р. (т.2, а.с. 2-5);
- договір поставки №807/п від 13.03.2012 р. (т.2, а.с. 13-16);
- договір поставки №811/п від 14.03.2012 р. (т.2, а.с. 45-48);
- договір поставки №886/п від 27.03.2012 р. (т.2, а.с. 68-71);
- договір поставки №824/п від 16.03.2012 р. (т.2, а.с. 75-79).
Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за березень 2012 року суми ПДВ у розмірі 424024 грн., на підставі податкових накладних: №17/2 від 07.03.2012 р. (т.1, а.с. 241),№19/2 від 08.03.2012р. (т.1, а.с. 244), №25/2 від 13.03.2012 р. (т.1,а.с. 248), №82/2 від 14.03.2012 р. (т.2,а.с.1), №23/2 від 12.03.2012 р., (т.2, а.с. 11), №73/2 від 13.03.2012 р. (т.2,а.с. 43), №83/2 від 15.03.2012 р. (т.2,а.с. 51), №№85/2 від 18.03.2012 р. (т.2,а.с. 54), №101/2 від 19.03.2012 р. (т.2,а.с. 58), №72/2 від 14.03.2012 р. (т.2, а.с. 63), №113/2 від 21.03.2012 р. (т.2,а.с. 67), №142/2 від 27.03.2012 р. (т.2, а.с. 74), №81/2 від 17.03.2012 р. (т.2,а.с. 82), №102/2 від 19.03.2012 р. (т.2,а.с. 85), №121/2 від 22.03.2012 р. (т.2,а.с. 92), виписаних ТОВ «Агропроменерго ЛТД»
Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.239, 242,245,249, т.2,а.с. 6,17,49,52,55,59,64, 72, 80,83, 86,89), платіжними дорученнями (т.2,а.с.12, 44, 93-95) та товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 240,243,246-247,250, т.2,а.с.7-10, 18-42, 50,53,56-57,60-62,65-66,73,81,84,87,90-91).
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 1 292 691 грн. до податкових кредитів за березень 2012 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.
21 травня 2012 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2012 року, в якій відображено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 44172240 грн., при цьому на зазначену суму вплинуло віднесення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2012 року 890 588,00 грн. по взаємовідносинах з ПАФ «Світоч агро» (т.4, а.с.77-79).
Судом встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та ПАФ «Світоч-Агро» (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку насіння соняшнику, урожаю 2011 р.:
- договір поставки №938/п від 18.04.2012р. (1,а.с. 153-156);
- договір поставки №960/п від 24.04.2012р. (1,а.с. 198-201).
Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за квітень 2012 року суми ПДВ у розмірі 890 588 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ПАФ «Світоч-Агро» (т.1, а.с.170,173, 178, 203). На дату складання податкових накладних ПАФ «Світоч-Агро» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.3,а.с. 179-187). Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.157,171,174,176,179,204-205,210,217,220,225), платіжними дорученнями (т.1,а.с. 202) та товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 158-169,172,175,177,180-196, 206-209, 211-216, 218-219, 221-224,226-234).
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 890 588 грн. до податкових кредитів за квітень 2012 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.
20 червня 2012 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року, в якій відображено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 40320276 грн., при цьому на зазначену суму вплинуло віднесення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2012 року 164 583,33 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Фірма «Агропроменерго ЛТД» (т.4,а.с. 92-94).
Судом встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та ТОВ Фірма «Агропроменерго ЛТД» (постачальник за договором) укладено договір на поставку насіння соняшнику урожаю 2011 року №1094/п від 25.05.2012 р. (т.2, а.с. 98-100).
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту за травень2012 року суми ПДВ у розмірі 164 583,33 грн., на підставі податкової накладної № 10/2 від 31.05.2012 року, виписаної ТОВ Фірма «Агропроменерго ЛТД» (т.2,а.с. 101). Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с. 102-105).
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу травень 2012 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Зміст акта перевірки № 124/22-2/31146251 від 14.09.2012 р. позивача свідчить про те, що перевірка проводилася з використанням: акта перевірки ПП «Белвас» №173/23-1/32222453 від 28.11.2011 р. (т.3, а.с. 3642); акта перевірки ТОВ «Полімер-столиця» №218/22-507/36566711 від 15.05.2011 р. (т.3, а.с. 4452); акта перевірки ТОВ «Компанія «Тегра» №317/231-3728388 від 10.02.2012 р. (т.3,а.с. 53-62); акта перевірки СФГ «Саксагань» №75/222-21925239 від 18.07.2012 р. (т.3, а.с. 64-96); акта перевірки ТОВ ПБК «Про-реал» №5226/817/33440524 від 03.08.2012 р. (т.3, а.с.109-114); акта перевірки ТОВ «Зернопостач-Т» №429/15-20/32040222 від 09.07.2012 р. (т.3,а.с.115-120); акта перевірки ТОВ «Агро Право»№131/153э/36830165 від 29.05.2012 р. (т.3,а.с.122-123); акта перевірки ПАФ «Світоч-Агро» № 204/2201/30628749 від 14.08.2012 р. (т.3,а.с.125-137); акта перевірки ТОВ фірми «Агропроменерго ЛТД» №205/221/03048936 від 31.07.2012 р. (т.3,а.с.139-143), №248/221/03048935 від 17.08.2012 р. (т.3,а.с.145-150); акта перевірки ТОВ Фірма «Імперія» №45/15-3/13864914 від 22.03.2012 р. (т.3,а.с.152-153).
Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно актів перевірок вказаних вище контрагентів ПрАТ «Креатив», не підтверджено реальність здійснення господарських операцій даних контрагентів з платниками податків при здійсненні операцій придбання ТМЦ у підприємств та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання.
При цьому, первинні документи по взаємовідносинах позивача та вказаних вище контрагентів проігноровані податковою інспекцією для встановлення реальності господарських операцій, також відсутні будь-які посилання податкового органу, що первинні документи визнані в судовому порядку недійсними.
Якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.
Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності в ході розгляду справи не спростовано.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28.09.2012 року № 0001200222, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2802059,00 грн.
Присудити Приватному акціонерному товариству «Креатив» судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби безспірно списати з рахунку Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС грошові кошти в розмірі 2294 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 18.02.2013 року.
Суддя Н.В. Чубара