06 лютого 2013 р. Справа № 804/980/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
17.01.2013р. Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулося з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області та просить:
- зобов'язати відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату державної адресної допомоги пенсіонеру ОСОБА_2 за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. в розмірі 2064грн. понесені позивачем;
- зобов'язати відповідача починаючи з 01.04.2012р. включати пенсіонера ОСОБА_2 до акту щомісячної звірки витрат відповідно до Порядку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як отримувач пенсії перебуває громадянин ОСОБА_2, якому було заподіяно трудове каліцтво при виконанні трудових обов'язків на Надеждінському металургійному заводі м. Норильська Красноярського краю (РСФСР), у зв'язку з чим йому призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи від трудового каліцтва. Позивачем за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. виплачено громадянину ОСОБА_2 пенсію разом з державною адресною допомогою в сумі 2064, 00грн. Згідно з п. 5 Порядку затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2009р. № 376/7697 органи Пенсійного фонду на підставі списку осіб, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування звірки витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки у якому визначають загальну суму, що підлягає відшкодуванню. Акт щомісячної звірки витрат є підставою для узагальнення та узгодження Головним управлінням ПФУ та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відповідної довідки, яка в свою чергу є підставою для перерахування коштів на централізованому рівні. Невключення зазначених вище витрат даного акту в подальшому унеможливлює проведення розрахунків на централізованому рівні. В зв'язку з тим, що пенсіонера ОСОБА_2 виключено із списків і спільного акту звірки з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. управління Пенсійного фонду недоодержало до бюджету коштів у сумі 2064, 00грн. При цьому, позивач також зазначає в позові, що обов'язок по відшкодуванню вказаних вище коштів покладений на відповідача згідно з ст. 21, 26, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак 30.01.2013р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача в порядку письмового провадження.(а.с. 29).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 28.01.2013р. надав до канцелярії суду також клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності представника відділення, проти позову заперечує, у письмових запереченнях на позов, наданих суду, просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що ОСОБА_2, який отримав каліцтво поза межами України і переїхав на постійне місце проживання не є застрахованим в Україні і за нього не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а тому у відповідача немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії Управлінню Пенсійного фонду України. Таке відшкодування законом не передбачено. Крім того, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2003р. № 5-4/4, на який посилається позивач у позові, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки. (а.с. 22-27).
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги вищевикладене, заявлені позивачем та відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників, надання відповідачем заперечень на позов з яких вбачається позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне клопотання сторін задовольнити та вирішити спір за відсутності сторін, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто розглянути справу за клопотанням сторін у письмовому провадженні.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як отримувач пенсії, перебуває громадянин ОСОБА_2, якому було заподіяно трудове каліцтво під час виконання ним трудових обов'язків на Надеждінському металургійному заводі м. Норильська Красноярського краю (СРСР), у зв'язку з чим йому призначена пенсія як інваліду ІІІ групи від трудового каліцтва. Позивачем за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. виплачено громадянину ОСОБА_2 пенсію разом з якою виплачувалась державна адресна допомога в розмірі 2064, 00грн., що підтверджується копією довідки позивача.(а.с. 7).
Статтею 1 «Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообовязкове державне соціальне страхування» це система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 вказаних Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообовязкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Частиною 2 ст. 46 Конституції України та ч. 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоровя та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з частиною 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001р. № 2272-Ш встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Підпунктами «г»і «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобовязаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або у разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Таким чином, на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обовязок здійснювати пенсійне забезпечення осіб, які отримали каліцтво (інвалідність) через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання. У разі, якщо витрати з пенсійного забезпечення осіб, що отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві були понесені органами Пенсійного фонду України такі витрати підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 9 Постанови Правління пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, з наведеного переліку вбачається, що відшкодування державної адресної допомоги та витрат на її доставку Порядком № 5-4/4 від 04.03.2003р. не передбачено.
Вказаний Порядок № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.
Таким чином, здійснивши аналіз статті 46 Конституції України, статей 21, 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» суд доходить висновку, що державна адресна допомога, передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 1215 та № 265, є державними гарантіями непрацездатним громадянам щодо забезпечення належного рівня життя, не відносяться до страхових виплат, передбачених загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинні виплачуватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Враховуючи наведене, включення позивачем до акту щомісячної звірки за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. витрат по відшкодуванню сум виплаченої державної адресної допомоги пенсіонеру ОСОБА_2 в розмірі 2064, 00грн. є безпідставним.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 21.10.2010р. № К-23912/10.
Крім того, згідно з п.6 цього Порядку, Головні управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та Управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду (п.7 цього Порядку).
Таким чином, з наведених положень вбачається, що сторони відповідно до вимог зазначеного вище Порядку позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Крім того згаданий вище Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків та включення в них витрат розраховано на відсутність спору.
При цьому, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми суд приходить до висновку, що ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», ні Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 не передбачений такий захист прав позивача, як зобов'язання відповідача включити до актів звірки витрати Пенсійного фонду України щодо виплати пенсій по інвалідності пенсіонерам внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а вказаним Порядком встановлені порядок та правила підписання актів звірки розрахунків за відсутності спору щодо сум виплат, а витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
У випадку відсутності згоди відповідача на підписання актів щомісячних звірок витрат, в тому числі відсутності згоди відповідача включити зазначені витрати в щомісячні акти звірок за особовими справами пенсіонерів, вказані спори мають вирішуватися у судовому порядку шляхом подання позовів про стягнення спірних сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання відповідача включити до актів звірки витрати позивача на виплату і доставку пенсій вищевказаним категоріям пенсіонерів.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 15.04.2008р., 30.09.2008р., 23.03.2010р., а також Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 08.07.2010р. № К-10954/08, від 25.11.2010р. № К-28637/09, від 07.10.2010р. № К-14229/09, від 02.12.2010р. № К-27554/10, від 18.01.2011р. № К-22756/10.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії по включенню до актів звірки витрат по виплаті гр. ОСОБА_2 державної адресної допомоги в сумі 2064, 00грн. за період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, також не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача починаючи з 01.04.2012р. включати пенсіонера ОСОБА_2 до акту щомісячної звірки витрат відповідно до Порядку, оскільки Порядком № 5-4/4 не передбачено відшкодування відповідачем позивачеві сум державної адресної допомоги, крім того, зазначена позовна вимога заявлена на майбутнє, а нормами чинного законодавства України не передбачено захист права на майбутнє та суперечить ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-11,12, 41, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва