21 лютого 2013 року 810/554/13-а
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Бончева О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Кожема В.П. (за довіреністю)
від відповідача: Безсмертна М.Т. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Диво-Буд» Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Диво-Буд» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 2 січня 2013 року № 0000002222 та № 0000001222.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», ТОВ «Майвін».
Позивач стверджує, що придбав послуги у ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», ТОВ «Майвін» правомірно і на законних підставах задекларував податковий кредит у сумі 63673,33 грн. та валові витрати, тому підстави для донарахування податкових зобов'язань відсутні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Диво-Буд» зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 15 серпня 2007 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 363847 (т. 1 а.с. 15-16).
На податковому обліку ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» перебуває у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 13 по 14 грудня 2012 року посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 12 грудня 2012 року № 909 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» та ТОВ «Майвін» за період грудень 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 14 грудня 2012 року № 600/22-2/35313569 (т. 1 а.с. 18-31).
У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у результаті завищення суми податкового кредиту на 63673,33 грн., та вимог пункту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 69356,75 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», ТОВ «Майвін» без документального підтвердження факту виконання господарських зобов'язань.
На підставі висновків акту перевірки Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області 2 січня 2013 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0000001222, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 63673,33 та застосовано фінансову санкцію у розмірі 31836,67 грн. (т. 1 а.с. 32), і податкове повідомлення-рішення № 0000002222, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 69356,75 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 34678,38 грн. (т. 1 а.с. 34).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
У силу вимог підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору є законність прийнятих Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області податкових повідомлень-рішень від 2 січня 2013 року податкових повідомлень-рішень № 0000002222 та № 0000001222. Тому, суд враховує докази та обставини які були або мали були взяті до уваги відповідачем у день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.
Як встановлено судом, запитами від 19 жовтня 2012 року № 5943/10/22-2/КТ та від 24 жовтня 2012 року № 6020/10/22-1 Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області з метою проведення перевірки було витребувано у позивача пояснення та належним чином завірені копії документів з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» та ТОВ «Майвін». Проте, станом на 13 грудня 2012 року позивач не надав відповіді на запити податкового органу та не повідомив у зв'язку з чим неможливо надати документи до перевірки.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» не надавало відповіді та документи на запити відповідача, оскільки не вважало це за необхідне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
Після перевіки ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» не подавало заперечення на акт перевірки від 14 грудня 2012 року № 600/22-2/35313569 та первинні документи за фінансово-господарськими відносинами із ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» та ТОВ «Майвін».
Слід зазначити, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).
У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, оскільки на запит податкового орану ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» не надало належним чином завірених копій податкових накладних та інших первинних документів за фінансово-господарськими операціями із ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», ТОВ «Майвін», з урахуванням вимог пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, вважається, що позивач на момент перевірки не підтвердив заявлених у податковій звітності показників. Отже, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем законно зроблено висновок про порушення ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту на 63673,33 грн. та занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 69356,75 грн.
Надання позивачем первинних документів за господарськими операціями вже після проведення перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки (у судовому засіданні) не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового кредиту у відповідний податковий період. Надані позивачем первинні документи не можуть свідчити про неповноту дослідження обставин відповідачем та помилковість висновків на підставі яких прийняті оскаржувані рішення.
Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.
Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.
В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання витратних матеріалів, використання у господарській діяльності послуг тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2012 року між ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» та ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» укладено договір субпідряду № 1203 (т. а.с. 38-40). Згідно умов вказаного договору, Підрядник (ТОВ «ТПК «Еліт-Буд») зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника (ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд») монтаж системи вентиляції та холодопостачання, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
17 квітня 2012 року між ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» та ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» укладено договір субпідряду № 1204 (т. а.с. 128-130).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами субпідряду виписано: акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 43-60, 135-140), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 61-61, 133-134, 141-142), податкові накладні (т. 1 а.с. 73-79, 143-145).
Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, наданих за договорами, що були укладені між ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» та ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», суд зазначає наступне.
З метою підтвердження реальності господарських операцій, під час судового розгляду справи було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними із ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», зокрема, проектно-кошторисну документацію, акти приймання-передачі технічної документації, технічні завдання на виконання робіт, товарно-транспортні накладні щодо перевезення будівельних матеріалів, договори оренди транспортних засобів, складські документи, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі будівельних матеріалів, документи щодо зберігання обладнання та матеріалів під час виконання будівельних робіт. Також було витребувано докази на підтвердження факту використання у господарській діяльності позивача послуг, які були надані ТОВ «ТПК «Еліт-Буд».
Позивачем вимог ухвали суду не виконано. При цьому, на запитання суду представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.
Необхідно зазначити, що специфіка виконання будівельних робіт обумовлена необхідністю використання при виконанні робіт витратних матеріалів, обладнання, залучення кваліфікованих працівників.
Так, підпунктом 2.4 пункту 2 договорів субпідряду встановлено, що Підрядник виконує роботи з матеріалів, що зазначені в кошторисній документації. Згідно наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень, частину будівельних матеріалів купував замовник (ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд»), а частину виконавець робіт (ТОВ «ТПК «Еліт-Буд»).
Таким чином, ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» могло виконати умови вищезазначених договорів за умови отримання відповідних будівельних матеріалів від ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд».
Разом з тим, незважаючи на вимогу суду позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту придбання, транспортування, зберігання, приймання-передачі будівельних матеріалів для виконання робіт від ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» до ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», що свідчить про неможливість виконання останнім умов договорів субпідряду.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
У силу вимог пункту 13 вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
В порушення вищезазначених вимог Інструкції ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» не отримувало від працівників ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» довіреностей для отримання товарно-матеріальних цінностей, що також вказує на неможливість отримання контрагентом позивача матеріалів для виконання робіт.
Надана позивачем кошторисна документація не містить даних щодо закупівлі будівельних матеріалів ТОВ «ТПК «Еліт-Буд».
Також, згідно підпункту 1.3 пункту 1 договорів субпідряду, технічна документація надається Підряднику Замовником, про що складається відповідний акт. Однак, актів приймання-передачі технічної документації позивачем не надано.
У свою чергу, ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» не могло виконати роботи без відповідних будівельних матеріалів та технічної документації.
Крім того, операції з поставки товарів від ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання у зв'язку з відсутністю інформації про наявність: працівників, транспортних засобів, складських приміщень.
Суд не бере до уваги надані позивачем документи за господарськими операціями між ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» та ТОВ «Універсальне агентство «Про-фарма», ТОВ «Тандем ЛТД» (т. 1 а.с. 94-114, 148-157, 163-174), оскільки вони не містять даних щодо договорів субпідряду ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» та не підтверджують фактів їх виконання.
У довідках про вартість виконаних будівельних робіт та актах приймання виконаних робіт за договорами між ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» та ТОВ «Універсальне агентство «Про-фарма», ТОВ «Тандем ЛТД» в якості субпідрядника ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» не вказане (т. 1 а.с. 158-161, 175-181).
За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» виконувало будівельні роботи як субпідрядник за договорами, укладеними між ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» та ТОВ «Універсальне агентство «Про-фарма», ТОВ «Тандем ЛТД».
Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами субпідряду № 1203 та № 1204, а також докази використання наданих послуг в господарській діяльності позивача.
Судом також встановлено, що 20 червня 2011 року між ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» та ТОВ «Майвін» укладено договір про надання юридичних послуг № 125, згідно умов якого Юридична компанія (ТОВ «Майвін») бере на себе зобов'язання надати Клієнту (ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд») юридичні послуги з підготовки документів для участі в тендері: «Капітальний ремонт: лот 2 - капітальний ремонт поліклінічного відділення № 2 дитячої поліклініки № 1 Дніпровського району» (т.1 а.с. 82-85).
Суд звертає увагу на те, що пунктом 8.2 вказаного договору передбачено підписання акту приймання-передачі наданих послуг після виконання умов договору.
На підтвердження факту надання юридичних послуг складено акт здачі-прийняття робіт (виконання послуг) від 27 грудня 2011 року в якому зазначено, що ТОВ «Майвін» надано ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» юридичні послуги з підготовки тендерної документації на суму 150000,00 грн. (т. 1 а.с. 90).
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту та валових витрат, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання юридичних послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Крім того, для включення до складу валових витрат, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.
Разом з тим, у наданому позивачем акті здачі-прийняття робіт (виконання послуг) від 27 грудня 2011 року зазначено найменування послуг та їх вартість і не визначено конкретного переліку юридичних послуг, які були надані, їх обсягу, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.
Позивачем не надано жодних документів на підтвердження факту надання юридичних послуг (належним чином завірених копій виготовлених ТОВ «Майвін» документів) та доказів використання результатів таких послуг у господарській діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд».
За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Майвін» надавало юридичні послуги за договором із ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд».
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» та ТОВ «Майвін».
Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «Будівельна компанія «Диво-Буд» вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» та ТОВ «Майвін» є законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 2 січня 2013 року № 0000002222 та № 0000001222 є правомірним і скасуванню не підлягає.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятих рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2013 року.