25 лютого 2013 року № 810/510/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі
від позивача: Синебок І.С.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області
доприватного акціонерного товариства «Росава»
простягнення заборгованості,
Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області (надалі -позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Росава» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 та списку № 2 за січень 2013 року у розмірі 688994,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно даних особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 за січень 2013 року у розмірі 688994,72 грн. Посилаючись на пункт 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідачем позовні вимоги визнано частково, а саме в частині нарахованих сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 на суму 187600,00 грн. та за списком № 2 на суму 31035,36 грн.
Щодо решти позовних вимог відповідачем заперечувалося. В обґрунтування заперечень зауважено, що адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві є необґрунтованим у частині стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 у розмірі 470359,00 грн., оскільки до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій включено осіб, яким призначено пільгові пенсії згідно списку № 1 до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. За поясненнями представника відповідача, законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні, оскільки до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 1 підприємствами не відшкодовувалися. Також відповідачем вказано, що позивачем неправомірно включено до суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 суми підвищень цих пенсій. Так, на думку відповідача, такі доплати здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.
Відповідач у судове засідання 25.02.2013 не з'явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши думку представника позивача, керуючись частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розгляд справи проводити за наявною явкою сторін та на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Росава» як платник страхових внесків перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як то вбачається з матеріалів справи, у січні 2013 року витрати Управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 працівникам ПАТ «Росава», становили 657959,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників).
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 включено осіб, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Водночас, за січень 2013 року позивачем також було проведено виплату пенсій, призначених працівникам позивача за списком № 2 на загальну суму 31035,36 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом встановлено, що у відповідача утворилася заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 у загальному розмірі 688994,72 грн., а тому позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.
Як то встановлено судом, відповідачем частково визнано позовні вимоги.
Так, відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.
Надаючи правову оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV).
Виключно Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (частина 2 статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).
За приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2 визначено, зокрема, підпунктами "а", "б", "з" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі Закон України від 05.11.1991 « 1788-ХІІ).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).
Отже, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.
Згідно статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, грошові кошти, які сплачуються суб'єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, є страховими внесками, у розумінні Закону України № 1058- IV.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, конкретизовано у пункті 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі - Інструкція № 21-1).
Так, згідно абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Суд звертає увагу на те, що застосована у абзаці 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1 конструкція «призначених та/або виплачених у 2004 році» відповідає змісту положення «починаючи з дня набрання чинності цим Законом», вжитому законодавцем в абзаці 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, оскільки з дня набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року), цей Закон встановлює загальний обов'язок всіх підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 з поетапним (щорічним) збільшенням частки відшкодування, без винятків і пільг.
Відтак, незалежно від того, чи призначена особі пільгова пенсія за списком № 1 до 1 січня 2004 року чи після 1 січня 2004 року, підприємство, в силу вимог абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, має покривати витрати Пенсійного фонду на її виплату і доставку, починаючи з 2004 року.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що підставою звільнення підприємства від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій є положення абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, яким передбачено збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, зважаючи на наступне.
Норма абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV передбачає збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що існував до набрання чинності цим Законом до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди.
Водночас, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV на законодавчому рівні не було встановлено обов'язку підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком N 1, на відміну від відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком N 2.
Відтак, абзац 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV може стосуватися лише відшкодування витрат на виплату і доставку тих пільгових пенсій, відносно яких був встановлений відповідний порядок, і не стосується неіснувавшого порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1. Тому абзац 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV не стосується правовідносин щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1.
Отже, помилковим є твердження відповідача про те, що оскільки до 1 січня 2004 року обов'язок підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком № 1 не існував, то такий порядок зберігається згідно із абзацом 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, оскільки відсутність такого порядку виключає можливість його збереження, тим більше, що це буде прямо суперечити абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, яким спеціально врегульовано дане питання. У той же час, норма абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV не має зворотної дії в часі і поширюється на платників з 1 січня 2004 року.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені Пенсійним фондом України з 1 січня 2004 року, незалежно від того, коли такі пенсії було призначено, оскільки момент призначення пенсії (набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії (момент виникнення обов'язку у підприємства по відшкодуванню пенсії) не тотожні поняття. Закон також не ставить у залежність обсяг витрат, що підлягають відшкодуванню підприємством, від періоду, у якому працівник набув стаж, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах.
Щодо твердження відповідача про неправомірність включення позивачем до суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій суми підвищень цих пенсій, суд звертає увагу на таке.
Поняття «надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», відрізняється від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить її основний розмір.
Крім того, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії.
Відповідно до вимог пункту 6.4 Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно пункту 6.8 Інструкції № 21-1, у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Позивач надсилав на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на доставку на виплату пільгових пенсій, де міститься інформація як щодо новопризначених пенсій, так і щодо перерахованих пенсій.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України: від 29 травня 2012 року № 21-68а12, від 5 червня 2012 року № 21-167а12, від 12 червня 2012 року № 21-107а12.
У силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Щодо відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій за Списком № 2 суд звертає увагу на таке.
Відповідно до норми абзацу 1 та 2 підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, також 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Нормою абзацу 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відтак, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, вважаються у розумінні цього Закону внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд звертає увагу, що відповідачем визнано заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у повному обсязі.
Як то вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено відповідачеві розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Факт отримання розрахунків відповідачем не заперечується. Отримані розрахунки не були оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.
Оскільки розрахунки відповідачем не оскаржено, вони є узгодженими та обов'язковими для виконання.
На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 у вказаному вище розмірі.
Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи рахунками по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, списком № 2 та розрахунком заборгованості.
Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивачем на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 1 та списком № 2, неправомірності їх нарахування суду не надано.
Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника і мають пріоритет перед всіма іншими зобов'язаннями, у тому числі із сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Абзацом 8 пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області у розмірі 688994,72 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що знаходяться у матеріалах справи та з урахуванням частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 112, 136, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «РОСАВА» (код ЄДРПОУ 30253385) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 за січень 2013 року у розмірі 688994 (шістсот вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 72 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 лютого 2013 р.