04 лютого 2013 р. Справа № 804/547/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача Шрамко Я.В. Мальована Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області до Відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.01.2013р. Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області звернулося з позовом до Відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області та просить:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року № 2а/0470/2323/12;
- зобов'язати відповідача усунути допущені порушення чинного законодавства та вжити заходів щодо виявлення, опису, арешту, вилучення та примусової реалізації майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на суму 2214 грн. 47 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що державним виконавцем своєчасно не витребувано відповідь від органів державної податкової інспекції про відкриті розрахункові рахунки, звернення на кошти боржника не здійснено, не здійснено звернення про примусовий привід боржника у разі нез'явлення його без поважних причин на виклик державного виконавця в порушення вимог п.2.1 Інструкції про порядок взаємодії ОВС України та органів ДВС при примусовому виконанні рішень судів та інших органів, державним виконавцем також не застосовано штраф до боржника за неявку без поважних причин, не направлено повторного виклику, чим порушено вимоги ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» та п.10.3 Інструкції № 74/5. 12.09.2012р. повинні були бути проведені виконавчі дії з опису майна, яке належить боржникові та опечатування торгівельного місця, однак зазначені дії станом на 27.12.2012р. державним виконавцем не здійснені та постанова про відкладення виконавчих дій відповідно до п.4.3.2 Інструкції №74/5 не виносилась. За викладеного, позивач вважає, що державний виконавець не здійснив заходів щодо виявлення, опису, арешту, вилучення та примусової реалізації майна боржника, що призвело до порушення вимог ст. 6, 30,32,52 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак 04.02.2013р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд даної справи без участі представника відповідача у зв'язку з неможливістю його прибуття, при цьому, надані письмові заперечення на позов в яких відповідач просить відмовити в задоволенні даного адміністративного позову посилаючись на те, що 11.06.2012р. державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та з метою забезпечення виконання рішення накладено арешт на все майно в межах суми боргу з наданням боржнику строку для добровільного виконання рішення до 17.06.2012р. 20.08.2012р. державним виконавцем був здійснений виїзд за місцем проживання боржника, але боржник був відсутній вдома у зв'язку з чим державним виконавцем був залишений виклик на 21.08.2012р. Крім того, були вчинені дії і щодо направлення запитів до реєструючих органів для встановлення майнового стану боржника та надійшли відповіді з Покровського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження, 07.09.2012р. було отримано відповідь про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів. 22.11.2012р. державним виконавцем було направлено вимогу про термінову сплату боргу та найближчим часом планується направити до Васильківського районного суду Дніпропетровської області відповідне подання про примусовий вхід до приміщення за місцем реєстрації боржника.
Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наведене, подане відповідачем клопотання про розгляд справи без участі його представника, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ч. 5 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами та з урахуванням ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок примусового виконання рішень судів встановлений Законом України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ч.1 ст.6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Так, у ході судового розгляду справи, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області 07.06.2012р. направило до Відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області для примусового виконання виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. № 2а/0470/2323/12 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь УПФУ недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2364 грн., що підтверджується копією відповідного виконавчого листа (а.с.8).
11.06.2012р. державним виконавцем була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 33148866 згідно до якої відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а/0470/2323/12 виданого 24.04.2012р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь УПФУ боргу 2364,47 грн. При цьому, боржнику встановлений строк для добровільного виконання рішення до 17.06.2012р. та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 в межах суми звернення стягнення: 2364,47 грн. (а.с.25).
11.06.2012р. зазначена постанова була надіслана ОСОБА_4, ПФУ у Васильківському районі, Інспекції державного технічного нагляду, Покровському ВРЕР УДАІ ГУМВС, Синельниківському МБТІ, що підтверджується копією відповідного супровідного листа №03-28/3304 (а.с.25)
17.08.2012р. державним виконавцем на підставі ст.5,11 Закону України «Про виконавче провадження» були направлені запити до Східно-Дніпровської ОДПІ Дніпропетровської області № 03-28/4490 про встановлення місця роботи боржника та відкритих рахунків, до Синельниківського МБТІ № 03-28/4489 щодо отримання інформації про наявність зареєстрованого майна на праві власності за боржником, до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 03-28/4491, Васильківського РЦЗ № 03-28/4492 (а.с.26-27).
14.08.2012р., 20.08.2012р., 25.08.2012р. на вищевказані запити державного виконавця були надані відповіді про те, що за ОСОБА_4 транспортні засоби відсутні, остання не перебуває на обліку у центрі зайнятості, крім того, повідомлено про те, що до БД Покровського ВРЕР «Контрольні ТЗ» із записами «відчуження заборонено» введена постанова та виконавче провадження, зокрема, і № ВП 33148866 (боржник ОСОБА_4.) -(а.с.28-30).
Також, 20.08.2012р. державним виконавцем було складено акт за участю представника стягувача Мальованої Н.С. про те, що при виїзді виконавця за адресою боржника останній був відсутній. Боржнику залишено виклик на 21.08.2012р. 10.09.2012р. на адресу боржника було надіслано попередження № 03/28/5097 про те, що 12.09.2012р. будуть проводитись виконавчі дії, а саме: опис майна, яке належить боржнику та опечатування торгівельного місця та вимога державного виконавця про проведення виконавчих дій також і 29.11.2012р. датована 22.11.2012р. за № 03-28/6838 (а.с.31-33).
Проведення вищенаведених виконавчих дій державним виконавцем також підтверджено і копією протоколу ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 18.12.2012р. складеного представником позивача Мальованою Н.С. (а.с.6-7).
Позивач вважає, що державним виконавцем не вжито заходів по витребуванню відповідей з органів державної податкової інспекції та бюро технічної інвентаризації, запити до банків, нотаріату, відділу земельних ресурсів не надсилались у зв'язку з чим державним виконавцем всупереч вимогам ст.11, 32 та 52 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснено заходів примусового виконання рішення суду, а саме: щодо виявлення, опису, арешту, вилучення та примусової реалізації майна, що, на думку позивача, є бездіяльністю державного виконавця.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як вбачається з вище досліджених судом документів, встановлено, що державний виконавець, як посадова особа суб'єкта владних повноважень, вчинив усі, передбачені дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження» щодо вжиття заходів по примусовому виконанню рішення суду, а саме: відкрив виконавче провадження, надав строк боржнику для добровільного його виконання, наклав арешт на майно боржника у межах суми стягнення, направив відповідні запити до відповідних державних установ щодо виявлення місця роботи боржника, виявлення майна боржника, здійснив вихід за місцем його проживання та вчинив інші дії на виконання судового рішення, що не може бути визнано судом як бездіяльність відповідача.
Крім того, як видно з матеріалів справи, вчинені відповідачем вищенаведені дії призвели до часткового виконання боржником рішення суду та останнім перераховано в рахунок погашення боргу 150 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку від 18.12.2012р. (а.с.9).
Згідно статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до ч.3 ст. 11 вищенаведеного Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Тобто, з аналізу вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається що вказаний Закон розмежовує обов'язки та права державного виконавця під час примусового виконання рішень суду та накладення штрафу на боржника є не обов'язком державного виконавця, а його правом, у зв'язку з чим посилання позивача на обов'язок державного виконавця щодо накладення на боржника штрафу за неявку без поважної причини є безпідставним з огляду на вищевикладене.
Також, не може бути прийняте судом до уваги і твердження позивача про бездіяльність державного виконавця щодо не вжиття заходів по витребуванню відповідей з органів державної податкової служби та БТІ, оскільки державним виконавцем були направлені відповідні запити до вказаних органів, що підтверджується вищенаведеними матеріалами справи та не спростовано представником позивача в судовому засіданні. При цьому, слід зазначити, що норми Закону України «Про виконавче провадження» надають державному виконавцю лише право на направлення відповідних запитів до вказаних органів, а витребовування державним виконавцем відповідей на свої запити вказаним Законом не передбачено.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем не надано жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо бездіяльності відповідача у ході виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2012р. № 2а/0470/2323/12, тоді як, документами наданими відповідачем підтверджується вчинення державним виконавцем всіх заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» направлених на примусове виконання вказаного виконавчого документу.
Також, відсутність бездіяльності відповідача у ході примусового виконання вищевказаного виконавчого листа підтверджується також і копією протоколу ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 18.12.2012р. складеним представником позивача Мальованою Н.С., який містить перелік дій, які були вчинені державним виконавцем на виконання вказаного виконавчого листа (а.с.6-7).
Таким чином, суд приходить до висновку, про те, що бездіяльності відповідача у ході примусового виконання рішення суду за виконавчим листом від 24.04.2012р. у справі №2а/0470/2323/12 судом у ході судового розгляду справи не встановлено, спростовується наявними в матеріалах справи вище дослідженими документами, навпаки, з наданих суду документів, як позивачем, так і відповідачем видно, що відповідач діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження», його дії у ході виконання виконавчого провадження щодо стягнення з позивача коштів за виконавчим документом є правомірними та законними, а тому позовні вимоги позивача щодо бездіяльності відповідача є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області до Відділу державної виконавчої служби Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11.02.2013р.
Суддя С.О. Конєва