Справа № 2031/804/2012
Номер провадження 2/633/9/2013
21 лютого 2013 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Танасевич О.В.,
при секретарі - Криворучко І.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування належним їй будинком АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначала, що відповідач за час проживання в зазначеному будинку поводився аморально, участі в утриманні будинку та сплаті комунальних платежів не брав, з 2010 року за цією адресою не проживає, на теперішній час відбуває покарання за скоєння крадіжки речей її сина - ОСОБА_1
В судовому засіданні представник позивачки, її син - ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що ОСОБА_2 є племінником позивачки, проте, спільного господарства з нею ніколи не вів, участі в утриманні будинку не приймав, зловживав алкогольними напоями, не працював, з 2010 року за місцем реєстрації не з'являвся, а в 2011 році викрав його речі, за що наразі відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Відповідач, який відбуває покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Печенізького районного суду Харківської області від 19 вересня 2012 року, будучи доставленим в судове засідання конвоєм, проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи це тим, що коли він вийде з місць позбавлення волі, йому не буде, де жити. Пояснив, що не приймав участі в утриманні будинку, бо не мав роботи і джерела доходів. Зазначив, що він в 2009 році дав позивачці 400 гривень та допомагав їй по господарству, але навести перелік виконаних робіт не зміг. Визнав, що з 2010 року за місцем реєстрації не проживає, посилаючись на те, що його не пускали до будинку АДРЕСА_1, позивачка та її син. Після викрадення особистих речей сина позивачки - ОСОБА_1, в 2011 році і до теперішнього часу до зазначеного будинку не з'являвся.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд досліджує спірні правовідносини відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України на підставі доказів, поданих сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 7 жовтня 2005 року, виданого державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. та зареєстрованого в реєстрі за номером 123/2000 (а.с. 7-8).
Відповідно до довідки № 3450 від 25 жовтня 2012 року в будинку АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_3, її син - ОСОБА_1, та племінник - ОСОБА_2 (а.с. 9).
Згідно зі статтею 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як зазначив представник позивачки відповідач участі в утриманні будинку та сплаті комунальних платежів не приймав (за винятком 400 гривень, наданих ОСОБА_2 позивачці одноразово в 2009 році), спільного господарства з позивачкою не вів та з 2010 року (відповідну дату та місяць сторони назвати не змогли) до будинку АДРЕСА_1 не з'являвся. Відповідно до вироку Печенізького районного суду Харківської області від 19 вересня 2012 року в справі № 2031/1-104/11 відповідач від тієї ж дати взятий під варту та відбуває покарання у вигляді трьох років позбавлення волі (а.с. 10-12). Оскільки в судовому засіданні відповідач ці обставини визнав, відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає їх такими, що не підлягають доказуванню, та вважає встановленим термін відсутності відповідача в спірному житлі з 2010 року по 19 вересня 2012 року, тобто понад шість місяців.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Доводи ОСОБА_2 про те, що з 2010 року по вересень 2012 року позивачка та її син, ОСОБА_1, перешкоджали йому у користуванні будинком АДРЕСА_1, в ході судового розгляду справи свого підтвердження не знайшли та не були обґрунтовані відповідачем належними доказами. Відповідач, не проживаючи в спірному житлі понад два роки, питання про продовження строку, встановленого статтею 71 Житлового кодексу України, не ставив, вселитись в спірне житло не намагався, до правоохоронних органів або до суду з приводу відновлення його порушеного права користування житлом не звертався. В ході судового розгляду справи клопотань про допит свідків або забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, від відповідача не надходило. Таким чином, суд вважає недоведеною поважність причин такої відсутності.
З іншого боку, представник позивача проти цього доводу заперечував та пояснив суду, що ОСОБА_2 не з'являвся за зазначеною адресою через те, що скоїв чисельні крадіжки чужого майна, у зв'язку з чим боявся сусідів та ОСОБА_5 Пояснення представника позивача в цій частині узгоджуються з вироком Печенізького районного суду Харківської області від 19 вересня 2012 року (а.с. 10-12), яким ОСОБА_2 засуджений за частинами 1, 2, 3 статті 185 Кримінального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно частини 1 статті 319, частини 1 статті 321 цього ж Кодексу власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, при цьому він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним цих прав.
Судом не встановлено наявності будь-якої домовленості між сторонами щодо строку відсутності відповідача за місцем реєстрації та збереження за ним права користування спірним житлом відповідно до частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність без поважних причин ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1, понад шість місяців, що відповідно до статті 71 Житлового кодексу України є підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірним житлом, та є належним способом захисту порушеного права власності ОСОБА_3 відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11 грудня 2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів, зокрема, на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, не розподіляє судовий збір, оскільки позовна заява не містить зазначеної вимоги.
Керуючись статтями 10, 11, 174, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: