Справа № 2601/12581/12
Провадження № 2/752/254/13
іменем України
25.02.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сеніна В.Ю.
при секретарі Кирпі П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
у травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В своєму позові він зазначив, що з відповідачкою зареєстрував шлюб 13.10.2010 у відділі реєстрації актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції Луганської області, про що було зроблено відповідний актовий запис № 242. Від шлюбу дітей не мають.
Також зазначив, що шлюб було укладено під час його перебування у Комісарівській виправній колонії № 22 Луганської області, де він і на даний час відбуває покарання, а отже спільного господарства вони не вели та однією родиною ніколи не проживали.
Зазначаючи, що між ним та відповідачкою останнім часом виникають сварки, вони мають різні погляди на життя та сімейні стосунки, та посилаючись на те, що саме його перебування у місцях позбавлення волі, при закінченні строку відбування покарання у 2020 році, вже псує життя відповідачці, а також вважаючи, що його з відповідачкою шлюб існує лише формально та збереження сім'ї неможливе, просить укладений між ними шлюб розірвати, справу розглядати за його відсутності.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року, за клопотанням відповідачки, яка проти позову заперечувала, сторонам було надано 3-місячний строк для примирення.
Після закінчення строку на примирення позивач бажання примиритися не виявив, відповідних заяв, клопотань до суду не надіслав, що свідчить про підтримку ним позовних вимог.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлялася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не направляла. Будучи присутньою в минулих судових засіданнях, проти позову заперечувала, зазначаючи, що в неї не зникло почуття любові до позивача, а збереження шлюбу вона вважає можливим.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 вироком Апеляційного суду м. Києва від 06.02.2009 засуджено за ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п. 4, 6, 12, ст.ст. 70, 71 КК України на 12 років 6 місяців позбавлення волі.
На час звернення до суду з даним позовом позивач відбуває покарання у Комісарівській виправній колонії № 22 Луганської області (початок строку: 15.10.2007, закінчення строку: 15.04.2020).
13 жовтня 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції Луганської області між сторонами було укладено шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис № 242. Від шлюбу дітей сторони не мають.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно із викладеним, враховуючи, що заходи до примирення сторін позитивних результатів не дали, позивач перебуває у місцях позбавлення волі із закінченням строку відбуття покарання у 2020 році, а відповідачка проживає у м. Києві, спільного господарства сторони не вели та не ведуть, а однією родиною ніколи не проживали, суд вважає, що вжиття заходів щодо збереження сім'ї не дасть позитивного результату, буде суперечити інтересам позивача, шлюб між сторонами існує лише формально, а тому його слід розірвати.
Судовий збір, згідно з п. 6 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», за подання даного позову не справлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 112 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 13.10.2010 у відділі реєстрації актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції Луганської області, актовий запис № 242, розірвати.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя