26.02.2013 Справа № 756/1704/13- к
Унікальний № 756/1704/13
Порядковий № 1-кп/756/88/13
іменем України
26 лютого 2013 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Короткової О.С.,
з участю секретаря - Герасименка Б.П.,
прокурора - Моргуна С.О.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, без місця реєстрації, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1, раніше судимого:
- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14.12.2010 року за ч. 1ст. 185 КК України до арешту на строк 3 місяці 16 днів;
- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08.08.2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, із неповною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,
07.12.2012 року близько 04 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_6, який мав непогашену у встановленому порядку судимість, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_5, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, вирішили викрасти чуже майно, що знаходилося у торговому кіоску НОМЕР_1 на території ринку «Полісся» за адресою : м. Київ, Мінське шосе, 2.
З метою реалізації свого умислу ОСОБА_6 взяв камінь, який знайшов неподалік, кинув його у скло кіоску, для отримання вільного доступу до майна, що знаходилося в цьому кіоску. Після цього, маючи вільний доступ простягнув руку в середину кіоску, звідки повторно таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 1800», який одразу ж передав ОСОБА_5
О 04 годині 10 хвилин злочинні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були викриті працівниками міліції, які направилися в їх бік. В той же час ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розуміючи, що їх дії викриті почали тікати, утримуючи при собі викрадений мобільний телефон. Але з причин, що не залежали від їх волі, злочинні дії не змогли довести до кінця, оскільки були затримані працівниками міліції разом із викраденим мобільним телефоном.
Таким чином, ОСОБА_6 виконав всі дії, які вважав необхідними для реалізації злочинного умислу, спрямованого на повторне відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, що могло завдати матеріальної шкоди власнику торгового кіоску НОМЕР_1 ОСОБА_3 на загальну суму 150 гривень, що складається з вартості викраденого мобільного телефону «Нокіа 1800», які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі.
ОСОБА_5 виконав всі дії, які вважав необхідними для реалізації злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, що могло завдати матеріальної шкоди власнику торгового кіоску НОМЕР_1 ОСОБА_3 на загальну суму 150 гривень, що складається з вартості викраденого мобільного телефону «Нокіа 1800», які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнав повністю, дав наступні показання. 07.12.2012 року в нічний час він разом із ОСОБА_6 відпочивали в кафе, де вживали пиво та горілку. Після того, як кафе зачинилося вони пішли додому ОСОБА_5 Проходячи по вулиці Мінське шосе, вони побачили кіоск, в якому продавалися мобільні телефони. ОСОБА_6 запропонував розбити скло та викрасти мобільний телефон із цього кіоску, на що ОСОБА_5 погодився. ОСОБА_6 взяв камінь, яким розбив скло, простягнув руку в кіоск, взяв звідти мобільний телефон, який передав ОСОБА_5 Одразу ж після цього їх помітили співробітники міліції, від яких вони намагалися втекли, але їх затримали та вилучили в ОСОБА_5 викрадений мобільний телефон. У вчиненому кається, просить суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні вину визнав, показав суду, що 07.12.2012 року він разом із ОСОБА_5 та ще одним знайомим відпочивали в кафе, де вживали пиво та горілку. Після чого ОСОБА_5 запропонував переночувати в нього вдома. По дорозі додому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 побачили кіоск, з якого ОСОБА_6 запропонував викрасти майно. За згодою ОСОБА_5 ОСОБА_6 взяв камінь, розбив скло кіоску, простягнув руку та взяв мобільний телефон, який передав ОСОБА_5 Одразу ж після вчинення крадіжки вони побачили працівників міліції, які до них наближалися, але не бажаючи бути затриманими обвинувачені намагалися втекти з місця вчинення злочину, при цьому викрадений мобільний телефон був в кишені ОСОБА_5 Обвинувачений ОСОБА_6 у вчиненому кається, просить призначити покарання більш м'яке, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що він є власником кіоску НОМЕР_1 розташованого на території ринку «Полісся» за адресою : м. Київ, Мінське шосе, 2. В даному кіоску здійснюється продаж мобільних телефонів та аксесуарів до мобільних телефонів. 07.12.2012 року його повідомили про, те, що вночі в його кіоску було розбито скло та викрадений мобільний телефон марки «Нокіа 1800» вартістю 150 гривень. В зв'язку з тим, що даний мобільний телефон йому повернутий, потерпілий не має будь-яких претензій до обвинувачених, просить суд суворо їх не карати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд вважає, що дії ОСОБА_6 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб, які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винних.
Дії ОСОБА_5 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винних.
Призначаючи покарання обвинуваченим у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_5, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинувачених. При цьому обставиною, що обтяжує їх покарання суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
При обранні ОСОБА_6 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненного, матеріали, що його характеризують, а саме те, що він не працює, неодружений, на обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України та призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, з огляду на відсутність кількох обставин, що пом'якшують покарання, які можуть свідчити про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі оскільки інший вид покарання на думку суду не зможе забезпечити перевиховання та виправлення обвинуваченого. При цьому обираючи саме такий вид покарання суд вважає правильним враховуючи положення ст. 68 КК України визначити його строк на рівні мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 186 КК України. З урахуванням того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку визначеного попереднім вироком суду, остаточний строк покарання слід призначати за правилами ст. 71 КК України.
При обрані ОСОБА_5 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, а саме те, що він не працює, неодружений, на обліку лікаря психіатра не перебуває, але з 2007 року перебуває на обліку у лікаря нарколога.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, однак, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 08.08.2011 року та визначити у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання рахувати з дня фактичного затримання - 07 грудня 2012 року.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку - 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки :
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни - особисте зобов'язання.
Речові докази :
- камінь білого кольору, вилучений 07.12.2012 року за адресою : м. Київ, Мінське шосе, в середині кіоску - знищити;
- мобільний телефон марки «Нокіа 1800» - залишити за належністю ОСОБА_3;
- два сліди пальців рук, вилучені при огляді кіоску за адресою м. Київ, Мінське шосе, 2, 07.12.2012 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя О.С. Короткова