Справа № 22-а-10240/08
12 вересня2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Бєлової Л.В.
Коваля М.П.
при секретарі Поліщук О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Верхнячка-цукор” на постанову господарського суду Черкаської області по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Верхнячка-цукор” до Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень рішень, суд
ТОВ „Верхнячка-цукор” звернулося з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2007 р. №0000112301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 587 545 грн., у тому числі 391 697 грн. основного платежу і 195 848грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.05.2007 р. №0000112301/1, прийнятого за результатами розгляду відповідачем первинної скарги позивача на перше спірне податкове повідомлення-рішення, про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 587 545 грн., у тому числі 391 697 грн. основного платежу і 195 848 грн. штрафних (фінансових) санкцій. 19.07.2007 р. позивач заявив вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.07.2007 р. №0000112301/2, прийнятого ним за результатами розгляду державною податковою адміністрацією в Черкаській області повторної скарги позивача на два перші спірні податкові повідомлення-рішення, про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 587 545 грн., у тому числі: 391 697 грн. основного платежу і 195 848 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою господарського суду Черкаської області від 31.10.2007 р. в задоволенні позову відмовлено. Своє рішення суд мотивував тим, що відповідно до вимог ст.9 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік” на поставлений позивачу природний газ необхідно було застосовувавти нульову ставку податку на додану вартість, відповідно у позивача права на податковий кредит не повинно було виникнути.
На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову. Вважає, що вказана постанова не відповідає нормам податкового законодавства, що закон про Державний бюджет не може встановлювати або змінювати ставки податку, а тому висновки відповідача та суду про порушення товариством податкового законодавства не відповідають дійсності.
Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 2005 р. позивач на підставі договору від 22.07.2005р. №13-09-05 придбав у ТОВ „Газтрейд ЛТД” 5677,185 тис. куб. природного газу на суму 2 350 185 грн., у тому числі 391 697грн. податку на додану вартість за ставкою 20%. Передача природного газу від ТОВ „Газтрейд ЛТД" до позивача була оформлена актами приймання-передачі від 30.09.2005р. і від 31.10.2005р. ТОВ „Газтрейд ЛТД” видало позивачу податкові накладні від 30.09.2005р. №9-30/21-1 та від 31.10.2005р. №10-31/35-1. Поставлений позивачу природний газ ТОВ „Газтрейд ЛТД” придбало у ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” за договором постачання природного газу від 21.04.2005р. №06/05-1238 за нульовою ставкою податку на додану вартість. Станом на 01.01.2006 р. позивач сплатив за придбаний у ТОВ „Газтрейд ЛТД” природний газ 2346600грн. 70коп. за відповідними платіжними дорученнями у безготівковій формі.
На підставі виданих ТОВ „Газтрейд ЛТД” податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2005р. - 171829грн. і за жовтень 2005р. -219868грн. податку на додану вартість.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до правовідносин, які виникли, необхідно застосовувати положення ст. 9 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, який є спеціальним законом у сфері податкових відносин, а не ЗУ „Про податок на додану вартість”, ЗУ „Про систему оподаткування”. На підставі цього, суд вважав, що у позивача не виникло право на податковий кредит, оскільки ст. 9 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік” передбачає, що у 2005 році операції з продажу ввезеного природного газу на митну територію України, крім операцій з продажу такого газу населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Проте, з такими висновками суду не можна погодитися, оскільки вони не грунтуються на законі.
Закон про Держбюджет повинен визначати будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ч.2 ст.95 Конституції України).
Структура та зміст Закону про Держбюджет визначені ст.38 Бюджетного кодексу України, яка конкретизує вимоги ст..95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет. У сукупності вказані статті визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет: встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби
Ухвалюючи рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).
В ст.92 Конституція України визначені сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Таких висновків дійшов Конституційний Суд України в рішенні від 02.05.2008 р. N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). В цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Відповідно до преамбули ЗУ „Про систему оподаткування” цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.2 ст.7 ЗУ „Про систему оподаткування” встановлюється пряма заборона змінювати податкові ставки і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до ч.3 ст.1 ЗУ „Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. В п.11.4 ст.11 ЗУ „Про податок на додану вартість” зазначено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.
Наведене спростовує висновки суду першої інстанції, що ст.9 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік” є спеціальною нормою по відношенню до ЗУ „Про податок на додану вартість” та ЗУ „Про систему оподаткування”.
Держава в особі КМУ не виконала свого обов'язку, передбаченого ЗУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005 р. № 2505-IVп.25 розділу ІІ (прикінцеві положення), яким встановлено, що КМУ у двомісячний термін мав подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо внесення змін до законів, які випливають із змісту цього Закону. Вказані вимоги не були виконані.
Відповідно до п.п 4.4.1п.4.1 ст.4 ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі+ коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно п.6.1 ст.6 ЗУ „Про ПДВ” об'єкти оподаткування, визначені ст.3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Підпунктом 6.1.1. встановлено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст..4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Операції з поставки газу, відповідно до ЗУ „Про ПДВ”, оподатковуються за ставкою 20 %.
Свої податкові зобов'язання ТОВ „Верхнячка-цукор” виконала належним чином. Податкові накладні від 30.09.2005р. №9-30/21-1 та від 31.10.2005р. №10-31/35-1 видані ТОВ „Газтрейд ЛТД” відповідають законодавству, а тому відсутні підстави вважати, що позивач протиправно включив до складу податкового кредиту відповідно з вересень 2005 р. - 171 829 грн. і за жовтень 2005 р. - 219 868 грн. ПДВ.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Черкаської області від 31.10.2007 р. підлягає скасуванню, а адміністративний позов ТОВ „Верхнячка-цукор” - задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАСУ, суд
Апеляційну скаргу задовольнити. Постанову господарського суду Черкаської області від 31.10.2007 р. скасувати та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову.
Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області від 12.04.2007 р. №0000112301/0, податкове повідомлення-рішення від 07.05.2007 р. №0000112301/1 та податкове повідомлення-рішення від 11.07.2007 р. №0000112301/2.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя:
Судді: