19 лютого 2013 року Справа № 5020-299/2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Сікорської Н.І.,
Воронцової Н.В.,
за відсутністю представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 20 грудня 2012 року у справі №5020-299/2012
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Постишева, 60, 7-й поверх, Донецьк, 83055)
до Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, Москва, 119160)
в особі Військової комендатури гарнізону Севастополя Російської Федерації (вул. Леніна, 41, Севастополь, 99011)
про стягнення 31102,25 грн.,
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Міністерства оборони Російської Федерації в особі Військової комендатури гарнізону Севастополя Російської Федерації про стягнення 31 102,25 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20 грудня 2012 року у справі №5020-299/2012 провадження у справі №5020-299/2012 було припинено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Севастопольського апеляціного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу господарського суду, справу направити до госопдарського суду для подальшого розгляду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням місцевим господарським судом матеріалів справи та порушенням норм процесуального права.
А саме, на думку скаржника, справа повинна розглядатися у господарському суді міста Севастополя.
Ухвалою апеляційної інстанції від 04 лютого 2013 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" прийнято до провадження та призначити справу до розгляду на 19 лютого 2013 року.
14 та 15 лютого 2013 року представниками Міністерства оборони Російської Федерації та Військової комендатури гарнізону Севастополя Російської Федерації через канцелярію суду були надані відзиви на апеляційну скаргу, де зазначається щодо правомірності, законності та обґрунтованості ухвали господарського суду.
Розпорядженням виконуючого обов'язки секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2013 року змінено склад судової колегії, суддю Проценко О.І. замінено на суддю Сікорську Н.І.
У судове засіданні апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до положень статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, заслухавши скаржника, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
14 листопада 2008 року постановою Ленінського районного суду міста Севастополя у справі №3-22984/08, Анісімов Артем Валерійович внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був визнаний винним за фактом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17,00 грн.
Згідно довідки № 8270203 Відділу ДАІ в місті Севастополі про дорожньо-транспортну пригоду, автомобілем "УАЗ 31619", державний номер 0202НМ90RUS керував Анісімов Артем Валерійович, власником якого є Військова комендатура гарнізону Севастополя Російської Федерації.
Транспортний засіб на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди застрахований Публічним акціонерним товариством „СК «Універсальна", що також зазначено у довідці.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/ 9516374 Публічним акціонерним товариством „СК „Універсальна" визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 25500,00 грн.
Відповідно до висновку про вартість матеріального збитку суб'єкта підприємницької діяльності Рибалка С.В. від 29 січня 2009 року, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 50368,71 грн.
З рахунку-фактури ПП «ВКФ «СРС»№ СФ-7 від 16 січня 2009 року вбачається, що вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля в результаті його пошкоджень складає 56602,25 грн.
На виконання умов договору страхування, на підставі заяви страхувальника від 10.11.2008, страхового акту № 99-02 від 09.01.2009, додатку № 1 до страхового акту від 15.02.2011 та заочного рішення Ленінського районного суду мста Севастополя від 20.07.2010, позивачем сплачено страхувальнику суму страхового відшкодування у вищезазначеної сумі.
23 червня 2010 року позивачем із Публічним акціонерним товариством „СК „Універсальна" укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23 червня 2010 року по цієї страхової події на суму 25500,00 грн.
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" виконавши обов'язок щодо відшкодування шкоди, спричиненої потерпілій особі з вини власника транспортного засобу та провівши страхову виплату Шевчук О.Б., звернулося до господарського суду із позовом до Міністерства оборони Російської Федерації в особі Військової комендатури гарнізону Севастополя Російської федерації про стягнення 31102,25 грн. в якості відшкодування шкоди в порядку регресу.
У даній справі про стягнення збитків в грошовій формі позов пред'явлений до нерезидента, за законодавством України справа у зазначеній категорії позовів підлягає розгляду судом за місцезнаходженням відповідача, тобто Міністерства оборони Російської Федерації, що також, досліджено та встановлено судом першої інстанції.
Так, Статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території України визначено Угодою між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, яка ратифікована Законом України від 24 березня 1999 року і набула чинності 12 липня 1999 року.
Відповідно до статті 2 цієї Угоди з'єднання та військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації, дислоковані на території України, визначено як військові формування, тобто, вони мають статус військових формувань, а не статус підприємств чи господарських товариств. Положеннями статті 6 даної Угоди чітко визначено, що військові формування здійснюють свою діяльність в місцях дислокації відповідно до законодавства Російської Федерації.
Як свідчать матеріали справи, на момент існування між сторонами спірних правовідносин діяла Угода між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року.
Згідно з частиною другою статті 10 Цивільного кодексу України якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" №04-5/608 від 31.05.2002, з наступними змінами та доповненнями, господарським судам слід виходити зі встановленої частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України відносно правив, передбачених законодавством України.
Відповідно до статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 2889-XII від 19.12.1992, компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, зокрема, відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день пред'явлення позову.
Таким чином, положення як національного господарського процесуального законодавства України так й міжнародних договорів, ратифікованих Україною, щодо підсудності спору про стягнення шкоди за участю відповідача - нерезидента вказують на підсудність такого спору суду держави за місцезнаходженням відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що Міністерство оборони Російської Федерації, рахунків, представництв, філій або нерухомості на території України не має, підрозділи, що здійснюють господарську, а також іншу діяльність, також відсутні.
Військової комендатури гарнізону Севастополя Російської Федерації не є юридичною особою та не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, що підтверджено довідками організаційно-мобілізаційного управління штабу ЧФ та Управління статистики у місті Севастополі. (а.с. 152-153 т.1)
У свою чергу, шкода спричинена особою, яка входить до складу військових формувань Російської Федерації на території України, оскільки Чорноморський флот має особливий статус, визначений міжнародною угодою і є специфічним суб'єктом міжнародних відносин, статус і приналежність військових формувань Чорноморського флоту слід визначати виходячи з положень міжнародної угоди.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України в ухвалі від 26.11.2002 по справі № 20-7/1864, у постанові від 17.04.2007, Вищий господарський суд України у постанові від 30.09.2008 по справі № 20-6/294-7/732-2/103-5/353-4/324-9/172, у постанові від 11.10.2011 по справі № 5020-6/294-1/059-4/042-7/153. Вищий господарський суд України у постанові від 30.09.2008 по справі № 20-6/294 7/732-2/103-5/353-4/324-9/172 звернув увагу на відсутність судової перспективи виконання рішення господарського суду на території іншої держави СНД, у зв'язку із відмовою України ратифікувати угоду про порядок взаємного виконання вирішень арбітражних, господарських судів на території держав учасників СНД від 06 березня 1998 року.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, з огляду на предмет спору та суб'єктивний склад учасників спірних правовідносин, а підлягає розгляду судом за місцезнаходженням відповідача - Міністерства оборони Російської Федерації, а тому провадження у даній справі було правомірно припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи скаржника не знайшли свого обґрунтування, та ухвала суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 20 грудня 2012 року у справі №5020-299/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді Н.І. Сікорська
Н.В. Воронцова
Розсилка:
1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Постишева, 60, 7-й поверх, м. Донецьк, 83055)
2. Міністерство оборони Російської Федерації (вул. Советська м. Севастополь, 99050) (вул. Знаменка, буд. 19, м. Москва, 119160)
3. Військової комендатури гарнізону Севастополя Російської Федерації (вул. Леніна, 41, Севастополь, 99011)