05.02.13 Справа№ 5015/5439/12
за позовом ТзОВ "Ферозіт-Альфа", с.Солонка
до відповідача ФОП ОСОБА_1, м.Львів
про стягнення заборгованості
ціна позову: 6327,78грн.
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Полюхович Х.М.
Представники:
від позивача: Галушка Г.М.- представник, довіреність в матеріалах справи;
від відповідача : не з'явився
Суть спору:
ТзОВ "Ферозіт-Альфа" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; ціна позову: 6750,17грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області № 5015/5439/12 від 27.12.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 00хв. 15.01.2013 р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013 р., 24.01.2013р.
Крім того, 24.01.2013р. Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої загальний розмір позовних вимог зменшено до 6327,78грн.
Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 4 935,89 грн. - основного боргу, 160,36 грн. - пені, 987,17 грн. - втрат від інфляції, 202,50 грн. - 3 % річних. Відтак, позов підлягає розгляду в межах уточнених позовних вимог, до заяв Позивача долучено уточнений розрахунок пені, втрат від інфляції, 3 % річних, штрафу, копії видаткових накладних, довідка Позивача за вих. № 25 від 24.01.2013 р. про заборгованість Відповідача станом на 23.01.2013 р.; копія довідки з ЄДРПОУ на Відповідача; акт звірки взаєморозрахунків.
Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань (згідно повідомлень про вручення, даних реєстрів вихідної кореспонденції суду, адреса підтверджена довідкою з ЄДРПОУ), вимог ухвал господарського суду Львівської області у даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Щодо стягнення 4935,89грн. основного боргу.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки за №157/02/11 від 02.02.2011 року (далі-Договір), відповідно до якого, Позивач зобов'язався постачати і передавати у власність будівельні матеріали (далі - товар) Відповідачу, а Відповідач - приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору визначені умови та порядок оплати поставленого товару, а саме: оплата за товар здійснюється на умовах передоплати, решта суми - протягом тридцяти календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою Відповідача; форма розрахунків - безготівкова.
Згідно п.7.1 Договору, Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.03.2012р. Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.
Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним Договором поставки, що підтверджується видатковими накладними №ТРН-ЛВ/ФФ2956 від 19.12.2011р. на суму 898,76грн., №ТРН-ЛВ/ФГ2230 від 19.12.2011р. на суму 2040,76грн., №ТРН-ЛВ/ФП2323 від 19.12.2011р. на суму 947,23грн., №ТРН-ЛВ/ФА4573 від 19.12.2011р. на суму 1949,59грн., №ТРН-ЛВ/ФА1334 від 18.05.2011р. на суму 2749,68грн., №ТРН-ЛВ/ФФ0130 від 03.02.2011р. на суму 476,54грн., №ТРН-ЛВ/ФП0072 від 03.02.2011р. на суму 569,64грн., №ТРН-ЛВ/ФА0213 від 02.02.2011р. на суму 1868,78грн., №ТРН-ЛВ/ФП0582 від 18.05.2011р. на суму 983,53грн., №ТРН-ЛВ/ФФ0963 від 18.05.2011р. на суму 684,49грн., №ТРН-ЛВ/ФА1273 від 13.05.2011р. на суму 860,71грн., №ТРН-ЛВ/ФФ2373 від 04.10.2011р. на суму 216,29грн., № РН-ЛВ/ФА3604 від 04.10.2011р. на суму 2473,26грн., згідно яких Відповідач отримав від Ппозивача поставлений товар на загальну суму 16719,26грн.
Згідно доводів позовної заяви, довідки Позивача №25 від 24.01.2013р. та наявних в матеріалах справи банківських виписок, Відповідач оплатив за поставлений товар частково в сумі 11783,37грн., що підтверджується банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи.
У зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою Відповідача за отриманий згідно Договору товар виник борг, яка на момент розгляду справи становить 4935,89грн.( 16719,26-11783,37), що підтверджується також підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.01.2013р.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо стягнення 41,86грн. інфляційних нарахувань та 202,50грн. 3% річних.
До заяви про зменшення розміру позовних вимог Позивачем додано згідно опису розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань.
Розрахунок інфляційних нарахувань проведено за період з 06.03.2011р. по 05.05.2011р., виходячи з суми боргу за період з 06.03.2011р. по 05.04.2011р. в розмірі 2054,25грн., та з суми боргу за період з 06.04.2011р. по 05.05.2011р. в розмірі 1008,7грн. із врахуванням сукупних індексів інфляції.
3% річних Позивач розраховує за період з 05.30.2011р. по 22.01.2013р., виходячи з сумм боргу, які існували у зазначені періоди.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, беручи до уваги положення п.п.4.1, 4.2 Договору щодо строків проведення розрахунків та форми розрахунків, суд зазначає, що такі Позивачем проведено невіно, оскільки не в повній мірі враховано дати виникнення боргу з врахуванням поставок, п.п.4.1, 4.2 Договору, дат виникнення боргу (враховуючи визначену п.4.2 Договору безготівкову форму розрахунку слід враховувати також те, що проведення розрахунку неможливе, коли останній день припадає на вихідний чи святковий день (неопераційні дні), дати та суми оплат. Внаслідок перевірки правильності розрахунку 3% річних за наведений Позивачем період судом встановлено, що розмір таких складає 201,68грн.; внаслідок перевірки інфляційних нарахувань суд зазначає, що незважаючи на помилки у визначенні дат початку виникнення боргу, розмір інфляційних нарахувань складає 41,86грн.
Враховуючи вищенаведене, пеервіривши правльність проведених розрахунків суд зазначає, що вимоги Позивача одо стягнення з Відповідача 41,86грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в повному обсязі; вимоги ж щодо стягнення 202,50грн. 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 201,68грн., в частині стягнення 0,82грн. 3% річних слід відмовити.
Щодо стягнення 987,17грн. штрафу та 160,36грн. пені.
До заяви про зменшення розміру позовних вимог Позивачем додано розрахунок пені та розрахунок штрафу.
Пеню Позивачем розраховано за період з 05.03.2011р. по 04.09.2011р., з врахуванням суми боргу, що існувала протягом вказаного періоду та величини подвійної облікової ставки НБУ.
Штраф Позивачем розраховано за період з 03.09.2012р. по 22.01.2013р. з суми основного боргу.
Відповідно до п.5.2 Договору, у випадку порушення строків, передбачених даним Договором, вина сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно п.5.3 Договору, у випадку прострочення оплати вартості поставленного товару більше, ніж на 20 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченного товару.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність розрахунку штрафу суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки Позивачем невірно здійснено округлення до сотих (копійок), відтак, розмір штрафу є більшим на 1коп., аніж зазначено у розрахунку. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.
Перевіривши правильність розрахунку пені за період з 05.03.2011р. по 04.09.2011р., беручи до уваги положення п.п.4.1, 4.2 Договору щодо строків проведення розрахунків та форми розрахунків, суд зазначає, що такий Позивачем проведено невіно, оскільки не в повній мірі враховано дати виникнення боргу з врахуванням поставок, п.п.4.1, 4.2 Договору, дат виникнення боргу (враховуючи визначену п.4.2 Договору безготівкову форму розрахунку слід враховувати також те, що проведення розрахунку неможливе, коли останній день припадає на вихідний чи святковий день (неопераційні дні), дати та суми оплат. Внаслідок перевірки правильності розрахунку пені суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 05.03.2011р. по 04.09.2011р. підлягають до задоволення в розмірі 151,69грн., в частині стягнення 8,67грн. пені слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
05.02.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 12.02.2013р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача повністю (оскільки сума заборгованості, в стягненні якої суд відмовляє, складає менше 1% від ціни позову).
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69,75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа» (81131, Львівська обл., Пустомитівський р.-н, с.Солонка, вул.Людкевича, буд.40, ідентифікаційний код 30543304) 4935,89 грн. - основного боргу, 151,69грн. - пені, 987,17грн. - штрафу, 41,86грн. - інфляційних втрат, 201,68грн. - 3% річних, 1609,50 грн. - судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.