83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.02.13 р. Справа № 5006/2/9пд/2012
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Уханьової О.О., суддів Бокової Ю.В., Осадчої А.М. при секретарі судового засідання Фоменко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-агро»
с. Новоолексіївка Красноармійського району Донецької області
до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк» м. Київ в особі філії «Головне
управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області»
м. Донецьк
про визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р.
за участю представників сторін:
від позивача - не явився,
від відповідача - Лелюх О.М. - за довіреністю,
15.03.2012р. ТОВ «Амарант-агро» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у кредитному договорі відповідальності банку щодо видачі кредиту позичальнику, що є порушенням вимог ст. 345 ГК України, а також строку дії договору, що є порушенням ст. 180 ГК України.
В підтвердження позовних вимог надав копію кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р.
13.04.2012р. відповідачем наданий письмовий відзив на позов, в якому просить відмовити в позові, оскільки позовні вимоги є недоведеними. До відзиву надав банківські виписки в підтвердження факту виконання умов спірного кредитного договору.
14.05.2012р. на адресу суду надійшов позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ «МРКС-Агрохім», в цей же день позовна заява повернута судом на підставі ст.26,п.п.4,6ст.63 ГПК України.
15.05.2012р. провадження по справі зупинено на підставі ст. 79 ГПК України. 05.02.2013р. провадження по справі поновлено. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області призначений колегіальний розгляд справи.
Представник позивача в судове засідання 20.02.2013р. не явився, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв»язку з занятістю в іншому процесі та продовжити строк її розгляду на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України. Господарським судом відмовлено у продовженні строку розгляду справи, оскільки таке клопотання є безпідставним та необґрунтованим.
Що стосується клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), що позивачем не зроблено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Представник відповідача в судовому засіданні в усному порядку заперечив проти відкладення розгляду справи, підтримав викладені у відзиві заперечення.
2
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, за наявними матеріалами у справі, господарський суд, -
Предметом спору по даній справі є визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р.
Підставою звернення є відсутність у кредитному договорі відповідальності банку щодо видачі кредиту позичальнику, що є порушенням вимог ст. 345 ГК України, а також строку дії договору, що є порушенням ст. 180 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2009р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є відповідач, та ТОВ «Амарант-агро» підписали договір №01-09, який за своєю правовою природою є кредитним договором, правовідносини за яким регулюються розділом 2 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад", параграфом 1 глави 35 Господарського кодексу України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими нормативно-правовими актами.
Істотними умовами у кредитному договорі є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).
Відповідно до умов цього договору банк надав позичальнику кредит, за умови та в межах погашення діючої кредитної лінії в сумі 13898212,38грн., шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яке не може перевищувати 13900000,00грн., а позичальник зобов»язався повернути кредит, сплатити проценти та комісійну винагороду встановлені цим договором (п.2.1. договору) з датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 20.01.2010р. (п.2.2 договору) з процентною ставкою 23%річних за кредитом, наданим в гривні (п.3.2 договору). Кредит надавався на наступні цілі: на придбання майнового комплексу, закупівлю паливно-мастильних матеріалів, кормів, ветеринарних препаратів, запасних частин, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, енергоносіїв, сировини, товарів, обладнання, виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів, надані послуги та інші виробничі потреби (п.2.3 договору). В цьому ж договорі сторонами погоджені умови кредитування, права та обов»язки сторін, а також міститься розділ про відповідальність сторін. Відповідно до п. 6.1 договору він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов»язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п. 6.5 договору).
15.03.2012р. ТОВ «Амарант-агро» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у кредитному договорі відповідальності банку щодо видачі кредиту позичальнику, що є порушенням вимог ст. 345 ГК України, а також строку дії договору, що є порушенням ст. 180 ГК України.
Господарський суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного:
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215,216 ЦК України, статтями 207,208 ГК України.
3
Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої, третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони.
На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається, по-перше, на відсутність у кредитному договорі відповідальності банку щодо видачі кредиту позичальнику, що є порушенням вимог ст. 345 ГК України.
Відповідно до ст.ст. 1054,1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Посилання позивача як на підставу недійсності оспорюваних договорів на ту обставину, що сторонами не визначено в договорі відповідальність банку щодо видачі кредитних коштів, не можна визнати обґрунтованими, оскільки зазначене відповідно до вимог ст.ст. 215,203 ЦК України не є підставою для визнання такої угоди недійсною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.02.2008р.
Також господарський суд враховує, що в договорі міститься розділ 5 «Відповідальність сторін», згідно п. 5.1 якого за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов»язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною, що фактично спростовує твердження позивача про відсутність у кредитному договорі відповідальності банку щодо видачі кредиту позичальнику.
Крім того, господарський суд звертає увагу на той факт, що недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору є підставою для визнання договору неукладеним, а не недійсним, як це зазначає позивач в позові. Також слід зазначити, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, а в матеріалах справи наявні банківські виписки, які підтверджують факт виконання обома сторонами оспорюваних кредитних договорів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №7/221-09 від 25.06.2011р.
4
Другою підставою недійсності, на думку позивача, є відсутність у кредитному договорі строку дії договору, що є порушенням ст. 180 ГК України.
Господарський суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов'язання є права і обов'язки сторін, то поняття "строк договору" та "строк дії договору" є тотожними.
Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.
При цьому слід враховувати, що згідно з частиною першою статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в листі №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».
До того ж, відповідно до п. 6.1 договору він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов»язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п. 6.5 договору).
Враховуючи все вищезазначене, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що у позові відмовлено в повному обсязі, спір виник з вини позивача на нього покладається сплачений судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі ст.ст.7,203,215,548,638,1048-1052,1054 Цивільного кодексу України Цивільного кодексу України, ст.ст.67,180,193,345 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-агро» с. Новоолексіївка Красноармійського району Донецької області про визнання недійсним кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №01-09 від 30.01.2009р. в повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Повний текст рішення підписаний 20.02.2013року.
Головуючий суддя Уханьова О.О.
Суддя Бокова Ю.В.
Суддя Осадча А.М.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін з дня підписання повного тексту рішення.