ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19 лютого 2013 р. Справа № 909/123/13-г
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Кобецької С.М.
При секретарі Атаманчук І.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні:
за позовом: Фізичної особи-підприємця Ільїна Ігоря Івановича,
вул.Смаль-Стоцького,10/3, м.Львів,79000;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина",
вул.Крайківського,1, м.Івано-Франківськ,76019;
про: стягнення заборгованості в сумі 58 680,10грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Власюк В.В., (довіреність № 189 від 13.02.2013р.);
Від відповідача: Гентош Р.Є., (довіреність № б/н від 01.08.2012р.).
Позивач - Фізична особа - підприємець Ільїн Ігор Іванович, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" заборгованість в сумі 62 521,10 грн., з яких: 58 680,10 грн. - основний борг, 3 200,84 грн. - пені, 640,16 грн. - 3% річних.
Представник позивача, в судовому засіданні, подав суду заяву № 2931/13 від 19.02.13р., в якій просить суд, зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 58 680,10 грн. - основного боргу.
Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішено, виходячи зі зменшеної ціни позову.
При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені) вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору купівлі - продажу №ІП09/04 від 13.09.12р., згідно умов якого, Продавець/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу по видатковій накладній №ІП9/000008 від 13.09.12р., товар (матеріали та запчастини) на загальну суму 58 680,10грн.;
- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, зокрема п. 3.2 Договору, який встановлює порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 58 680,10грн.;
- приписи ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні, наявність заборгованості в сумі 58 680,10грн., визнав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що позивач - ФО-П Ільїн Ігор Іванович, передав у власність відповідачу - ТзОВ "Медсервіс-Галичина" по видатковій накладній №ІП9/000008 від 13.09.12р., товар (матеріали та запчастини) на загальну суму 58 680,10грн. Факт отримання товару відповідач підтвердив, проте, не виконав взяті на себе зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, і як наслідок виникла заборгованість, що складає 58 680,10грн.
Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт існування боргу за отриманий товар в сумі 58 680,10грн.
Станом на 19.02.13р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.
Оскільки, позивачем не надано суду будь-яких доказів, в підтвердження того, що передача товару продавцем/позивачем у власність покупця/відповідача, за видатковою накладною №ІП9/000008 від 13.09.12р., здійснювалась на підставі вказаного позивачем Договору купівлі - продажу №ІП09/04 від 13.09.12р., то суд прийшов до висновку, що в даному випадку, між сторонами існують правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, підтвердженням чого є належним чином оформлена, підписана та скріплена печатками сторін видаткова накладна №ІП9/000008 від 13.09.12р.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).
Таким чином, видаткова накладна, за якою позивач поставив, а відповідач отримав товар, є підставою виникнення у відповідача обов"язку здійснити розрахунки за отриманий товар.
Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Оскільки, інший строк оплати товару у видатковій накладній сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару. Така ж правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач наявність заборгованості в сумі 58 680,10грн., визнав в повному обсязі.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 58 680,10грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612, 655, 692 Цивільного кодексу України, cт.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Фізичної особи-підприємця Ільїна Ігоря Івановича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 58 680,10грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина", вул.Крайківського,1, м.Івано-Франківськ,76019 (ідентифікаційний код 33163059) на користь Фізичної особи-підприємця Ільїна Ігоря Івановича, вул.Смаль-Стоцького,10/3, м.Львів,79000 (ідентифікаційний код 1992117013) - 58 680,10грн. (п"ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят грн. 10 коп.) - заборгованості, 1 720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) - судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.02.2013р.
Суддя С.Кобецька