ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 лютого 2013 року № 2а-16002/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000802260 від 14.11.2012
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000802260 від 14.11.2012.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс" за березень 2012 року. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок податкового органу про те, що контрагенти позивача - ТОВ „СВН- Антарекс" та ТОВ „Айс Вок" здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особа, з огляду на що фінансово - господарські операції позивача з ними не мали реального характеру.
Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся мав правовідносини з ТОВ „Айс Вок" за договором оренди приміщення №1 від 01.02.2012 та з ТОВ „СВН- Антарекс" за договором на виконання будівельних робіт №1 від 12.03.2012, які, за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було надано послуги та поставлено товар, які були використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.
Представник позивача у судове засідання 30.01.2013 не прибув, через канцелярію суду 29.01.2012 подав клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 26.12.2012 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 3843/22-621-31923768 від 26.10.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.
У судовому засіданні 30.01.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,
В період з 25.10.2012 по 26.10.2012 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1634 від 19.10.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс" за березень 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10, статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 133 333 грн.
До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.
ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" мало взаємовідносини з ТОВ „Айс Вок" за договором оренди приміщення №1 від 01.02.2012.
ТОВ „Айс Вок" на момент проведення перевірки має стан - 3 "прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)" та свідоцтво платника ПДВ анульоване 08.08.2012 у зв'язку з ліквідацією за власним бажанням.
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби отримано акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби № 372/23-60/35660200 від 27.06.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ „Айс Вок" за період діяльності 24.11.2011-27.06.2012, відповідно до якого при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва службовою запискою № 3708/7/26-2/3 від 25.06.2012 було надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.
Відповідно до зазначено акту, під час допиту в якості свідка ОСОБА_1, який є засновником ТОВ „Айс Вок" пояснив, що про те що він є засновником ТОВ „Айс Вок" дізнався від працівників податкової міліції, ніяких протоколів засновників він не підписував, рахунків в банківських установах не відкривав, фінансово господарських документів не підписував.
ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" мало взаємовідносини з ТОВ „СВН- Антарекс" за договором на виконання будівельних робіт №1 від 12.03.2012.
На момент проведення перевірки стан ТОВ "СВН- Антарек"" - 9 "до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей".
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби отримано Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №_821/2240/36124253 від 18.07.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СВН Антарекс» (код ЄДРПОУ 36124253) за період березень 2012 згідно з яким у підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.
З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ „СВН- Антарекс" та ТОВ „Айс Вок" здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
За результатами перевірки складено акт № 3843 /22-621-31923768 від 26.10.2012 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0000802260 від 14.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 199 999,50 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0000802260 від 14.11.2012, та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктами 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.
Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем його контрагентами та ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції.
При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.
З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ „Айс Вок" за договором оренди приміщення №1 від 01.02.2012 та з ТОВ „СВН- Антарекс" за договором на виконання будівельних робіт №1 від 12.03.2012.
Позивач зазначаючи у позовній заяві про реальність та товарність правовідносин з ТОВ „Айс Вок" за договором оренди приміщення №1 від 01.02.2012 та з ТОВ „СВН- Антарекс" за договором на виконання будівельних робіт №1 від 12.03.2012, водночас не надав суду на підтвердження зазначених обставин ні копії договорів укладених з ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс", ні первинної документації на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин за зазначеними договорами, використання отриманих послуг та товару у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані послуги та товар, як і не було зазначено про неможливість надання відповідних документів.
Відповідачем було надано суду лист позивача № 178 від 13.09.2012 з доданими до нього документами, яким було надано пояснення на первинні документи щодо правовідносин з ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс" у березні 2012, у відповідь на запит податкового органу № 4513/10/22-611 від 28.08.2012.
Відповідачем було надано копії наступних первинних документів щодо правовідносин позивача з ТОВ „СВН Антарекс"- договору № 1 від 12.03.2012 з специфікацією, акт надання послуг № 64 від 30.03.2012 та рахунок на оплату по замовленню №66 від 30.03.2012 та по правовідносинам з ТОВ „Айс Вок" - акти надання послуг № 1048 від 30.03.2012, № 1047 від 30.03.2012, податкові накладні № 431 від 01.03.2012, № 430 від 01.03.2012, № 429 від 01.03.2012, рахунок на оплату по замовленню № 988 від 01.09.2012.
Відповідно до умов договору № 1 від 12.03.2012 єдиним документом, який має підтверджувати факт здійснення поставки товару є видаткова накладна, водночас зазначеного документу позивачем податковому органу, як і суду надано не було.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В наданих позивачем податковому органу актах надання послуг в графах "Від виконавця" та "Від замовника" та в графі "Виписав(ла)" рахунків на оплату містяться лише підписи засвідчені печатками, водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.
Таким чином, з актів надання послуг та рахунків на оплату є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які поставили та прийняли товар та надали послуги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що акти надання послуг та рахунки на оплату, копії яких були надані позивачем податкову органу не можуть бути прийняті у якості первинних документів та підтверджувати факт реальності та товарності правовідносин позивача з ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс".
З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем, як податковому органу та і суду не було надано належних первинних документів на підтвердження правовідносин з ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс", як і не було надано суду доказів на підтвердження використання отриманих послуг та товару у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані послуги та отриманий товар, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс", а отже не доведено факт здійснення поставки товару та надання послуг.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ „Айс Вок" та ТОВ „СВН Антарекс", а відтак, у позивача не було правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000802260 від 14.11.2012 - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов