ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
13 лютого 2013 року № 2а-12650/11/1370
м. Львів
12 год. 00 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар - Ячмінська Я.О
з участю:
представник позивача Попович В.В.
представник відповідача Карпин Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Львів-Інтуртранс» про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова.
Обставини справи.
Позивач, приватне акціонерне товариство «Львів-Інтуртранс», звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 08.07.2011р. №0001872302/23166, №0001882302/23162 та від 14.04.2011 р №0001172302/0/14053.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, позивач не повинен платити збір за використання місцевої символіки, а отже, вимог податкового законодавства позивач не порушував.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.
У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, суть якого зводиться до того, що позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту та не сплачено збір за використання місцевої символіки.
Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
встановив:
Відповідачем у період з 24.01.2011р. по 04.03.2011р. проведено планову виїзну перевірку ВАТ „Львів-Інтуртранс" код за ЄДРПОУ 13829036 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 року, про що 22.03.2011 року складено акт №44/23-2/13829036 (т.1 а.с.11-129).
На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем, з урахуванням розгляду скарг позивача, прийнято: податкове повідомлення-рішення №0001872302/23166 від 08.07.2011 року (т.1 а.с.8) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 163968 грн. (основний платіж - 103209 грн., штрафна санкція - 60759 грн.); податкове повідомлення-рішення №0001882302/23166 від 08.07.2011 року (т.1 а.с.9) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102697 грн. (основний платіж - 81880 грн., штрафна санкція - 20817 грн.); податкове повідомлення-рішення №0001172302/0/14053 від 14.04.2011 року (т.1 а.с.10) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем збір за право використання місцевої символіки в сумі 12692,30 грн. (основний платіж - 5501,22 грн., штрафна санкція - 7191,08 грн.).
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем:
- п.1.31.ст.1, п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України від 22.05.97р. за № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 119676 грн., у тому числі: за рахунок заниження за 4 квартал 2007 року в сумі 17633 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 2799 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 44559 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 22682 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 7438 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 156304 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 9402 грн., та завищення за 1 квартал 2008 року в сумі 147 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 1741 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 129 851 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 72 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 9330 грн.
- п.1.31.ст.1, п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України від 22.05.97р. за № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 70841 грн., за 2009 рік в сумі 3858 грн. та за 3 квартали 2010 року в сумі 153780 грн.
- п.4.2 с т.4 , п.6.5 ст.6, п.п.7.3.1, п.п.7.3.6 п.7.3 ст. 7, пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.2.1, 7.2.3, п. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 86897 грн., в тому числі за рахунок заниження за грудень 2007 року в сумі 5017 грн., за червень 2008 року в сумі 1362 грн., за липень місяць 2008 року в сумі 3568 грн., за серпень 2008 року в сумі 1203 грн., за вересень 2008 року в сумі 24620 грн. , за листопад 2008 року в сумі 2576 грн. за листопад 2008 року в сумі 13859 грн., за грудень 2008 року в сумі 36080 грн. та завищення за березень 2008 року в сумі 1388 грн.
- ст.1 та ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р. № 56-93 (зі змінами і доповненнями) та п.3, п.4 Положення про збір за право використання місцевої символіки, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 24.06.2004р. №1492 підприємством не нарахований та не сплачений збір за право використання місцевої символіки на загальну суму 5502,3 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2007 року - 949,69 грн., за 2008 рік -2585,19 грн., за 2009 рік - 991,44 гри, за 9 міс.2010 року - 975,98 грн.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
З матеріалів справи судом встановлено: укладення 25.10.2007р., 19.11.2007р. та 05.02.2008 р. Київським агентством ВАТ "Львів-Інтуртранс" з ОСОБА_3 договору №25/10-07, №19.11-07 і №05/02-08 предметом яких є встановлення позивачем повітряної системи опалення, водопостачання, каналізації та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт (т.1 а.с.226, т.2 а.с.98-103); укладення 22.02.2008 року Київським агентством ВАТ "Львів-Інтуртранс" з ТОВ "Святослав" договору №22/02-08 предметом якого є встановлення кліматичного обладнання (т.1 а.с.227), укладення 13.10.2008 року Київським агентством ВАТ "Львів-Інтуртранс" з ОСОБА_4 договору підряду №13/10-08 предметом якого є встановлення системи повітряного опалення та вентиляції (т.1 а.с.228-229); укладення 03.02.2009р., 06.11.2008 р., 07.06.2007 року Київським агентством ВАТ "Львів-Інтуртранс" з ТзОВ "Науково-виробнича компанія"Екофарм" договору №03/02-09, №06/11-08, №07/06-07 предметом якого є роботи по встановленню та вдосконаленню системи вентиляції та кондиціонування тощо (т.1 а.с.230-231, т.2 а.с.104-105).
Для виконання передбачених вказаними договорами робіт, позивачем придбано у ТОВ "Компанія Степ Лтд", ТзОВ "Юнайтет Елементс", ПП ОСОБА_6, ТОВ "Паріфат", ТзОВ "МТС-Груп", ПП ОСОБА_7, ТзОВ "Універсаліс", ТзОВ "Атомік Плюс", ПП ОСОБА_8, ПП "Львівізотех", ТзОВ "Галвокс", ПП "Доспел Україна", ТзОВ "Лариса", ЗАТ "Солді і Ко Солді Львів", ПП "Велам-Захід", ТОВ "Техногалерея", Airconditioning Heating International, ТзОВ КулСистемс Україна" комплектуючі та матеріали згідно прибуткових накладних (т.1 а.с.205-216, т.2 а.с.109, 111-118) та отримано належним чином оформлені податкові накладні (т.2 а.с.139-160).
Передбачені договорами роботи прийняті від позивача замовниками, про що складено акти виконаних робіт (т.2 а.с.119,120,123-136), акти на списання (т.2 а.с. 121, 122, 137) розрахунки відображено у журналі ордері і відомості по рахунку 63 (т.2 а.с.1-39).
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції на час здійснення господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання, виконання робіт по монтажу, встановленню та обслуговуванню вентиляційного обладнання підтверджений первинними документами (прибуткові накладні, податкові накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Однак доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується придбання позивачем вентиляційного обладнання та його використання у господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди (прибутку).
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість", податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Закон України „Про податок на додану вартість" визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.
Оскільки, як встановлено судом, господарські операції позивача мали місце, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач завищив податковий кредит в сумі 86897 грн.
Судом також встановлено, що всі податкові накладні наявні у позивача, оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Усі податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".
В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.
З матеріалів справи судом також встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Львів-Інтуртранс» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів за №08245 від 08.04.1994 року (т.1 а.с.12).
Згідно із ч. 3 ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (в редакції на час виникнення спірних відносин) до місцевих податків і зборів належить збір за право використання місцевої символіки.
Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" передбачено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.
Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.
Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Львівською міською радою 24 червня 2004 року за №1492 прийнято Ухвалу "Про збір за право використання місцевої символіки", якою затверджено Положення про збір за право використання місцевої символіки (далі - Положення).
Згідно з п.1.3 вказаного Положення, до місцевої символіки належить зокрема назва міста.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В даному випадку, ВАТ «Львів-Інтуртранс» було зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів ще 08.04.1994 p., а ухвала Львівської міської ради, якою затверджено Положення про збір за право використання місцевої символіки була прийнята лише 24.06.2004 р.
При цьому слово «Львів» у назві Позивача вживається з метою вказати на географічне розташування підприємства, а отже, на переконання суду, позивач не зобов'язаний нараховувати та сплачувати збір за право використання місцевої символіки, оскільки не використовує таку з комерційною метою.
Згідно з п.п.4.1, п.п.4.2 п.4 Положення, об'єктом обкладання збором є загальна сума чистого доходу (виручки) від реалізації виробленої продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно з п.п.4.3.1 цього Положення, об'єкт обкладання збором для СПД - юридичних осіб зменшується на величину доходів (виручки) від експорту продукції (товарів, робіт, послуг), пов'язаної з використанням місцевої символіки.
Пунктом 7 Положення визначено порядок нарахування та строки сплати збору. Ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2004 року №1811 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 24.06.2004 р. №1492" передбачено, що розрахунок сплати збору за встановленою формою подається за місцем реєстрації платника впродовж 20-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Відповідно до п.1.5 Положення, юридичні особи, які не отримали дозволу у встановленому порядку, але використовують місцеву символіку з комерційною метою, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Крім того, відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги, що основним видом діяльності Позивача є міжнародні пасажирські перевезення, тобто має місце експорт послуг і не застосовано п.п.4,3.1 Положення про збір за право використання місцевої символіки, згідно з яким об'єкт обкладання збором для СПД - юридичних осіб зменшується на величину доходів (виручки) від експорту продукції (товарів, робіт, послуг), пов'язаної з використанням місцевої символіки.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 30 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 08.07.2011р. №0001872302/23166 та №0001882302/23162.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 14.04.2011р. №0001172302/0/14053
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Львів-Інтуртранс» (м. Львів вул. Кузневича 2, ЄДРПОУ 13829036). судовий збір в сумі 30 (тридцять) грн.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 18.02.2013 року о 17:00 год.
Суддя Коморний О.І.