Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 лютого 2013 р. Справа № 805/729/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Череповського Є.В.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 35 068,10 грн.,-
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 35 068,10 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач в 2010 році повинен був працевлаштувати1 інваліда, фактично ж, за даними Управління Пенсійного фонду України в м. артемівську та Артемівському районі Донецької області на підприємстві інваліди не працювали. Отже, відповідач не виконання норматив по створенню1 робочих місцях по працевлаштуванню інваліда, внаслідок чого йому були нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворене робоче місце для забезпечення працевлаштування інваліда в 2010 році в сумі 30 164,00 грн., а також за несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 4 904,10 грн. В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена.
На підставі викладеного просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 35 068,10 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином. 21 лютого 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с.24).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.
При вирішенні питання про поважність неявки сторін у судове засідання, суд керується наступним.
Згідно з ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З матеріалів справи вбачається, що справа тривалий час не може знайти свого вирішення. Сторони ігнорують виклики в суд, в судове засідання не з'являються, рухом справи не цікавляться, про причини неявки суд не повідомляють та заяв про можливість розгляду справи у їх відсутність до суду не направили.
Систематична неявка представника відповідача у судові засідання без обґрунтування поважності їх причин свідчить про неналежне виконання ним процесуальних обов'язків, що є порушенням ч. 2 ст. 49 КАС України (а.с.17,23).
За таких підстав і відповідно до ст.128 КАС України суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача, та на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п. 3- 4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ ( далі - ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Позивачем встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача складає 35 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - відсутня, визначено - кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ № 875.
Позивачем нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 30 164,00 грн.
Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Згідно наданих позивачем розрахунків, сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 4 904,10 грн. (а.с. 8-9).
За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно - господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218,238,241 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2-ю наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, з окрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.
Відповідно до ст. 20 Закону та Постанови передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних Облікової ставки Національного Банку України за кожний календарний день прострочення.
Таким чином, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу була нарахована пеня в сумі 4 904,10 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.
Суд, перевіривши розрахунки сум адміністративно -господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році та пені на заборгованість по сплаті адміністративно - господарських санкцій, приходить до висновку, що позивачем правильно, з урахуванням вихідних даних для розрахунку сум санкції та пені, робилося нарахування.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, згідно ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, так як він дійсно має право на відшкодування суми адміністративно-господарських санкцій та пені на заборгованість, у відповідача є така заборгованість, що було достовірно встановлено в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не стягується.
На підставі Положення про Фонд соціального захисту інвалідів №1434 від 26.09.2002 року, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", керуючись ст.ст.11, 86, 94, 98, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 35 068,10 грн. - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект» (ЄДРПОУ 31875128) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 30 164,00 грн. та пеню в сумі 4 904,10 грн., а всього 35 068,10 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Череповський Є.В.