11 лютого 2013 року 2а-6387/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Головенко О.Д.,
при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Оверченко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулось з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення № 1458/0000311720/117 від 31.07.2012.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Протесілай» за період з 01.07.2009 по 01.07.2011. За результатами проведеної перевірки було складено акт, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Також вказав, що однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення стало твердження перевіряючих про відсутність факту отримання товару від вищеназваного контрагенту.
Позивач не погоджуються з вказаним рішенням та вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства України, а також зазначив, що укладений договір мав реальний характер - товари поставлені контрагентом у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування своїх заперечень вказав, що в ході перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Протесілай» встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон «Про ПДВ»), що діяв на час виникнення вказаних правовідносин, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за наступні звітні періоди: липень 2009 року на суму 118 825,21 грн., серпень 2009 року на суму 127 825,13 грн., вересень 2009 року на суму 88 270,58 грн., жовтень 2009 року на суму 100 202,46 грн., листопад 2009 року на суму 128 068,92 грн., грудень 2009 року на суму 192 260,75 грн.
На думку відповідача оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та таким, що винесено відповідно до норм чинного податкового законодавства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_3 має статус фізичної особи - підприємця, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_2.
Як вбачається з матеріалів справи на п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), наказу від 03.07.2012 № 208, виданого Державною податковою службою у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Протесілай» за період з 01.07.2009 по 01.07.2011.
За результати проведеної перевірки був складений акт від 16.07.2012 № 3/16/НОМЕР_1.
Відповідно до вищевказаного акту перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:
- п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення вказаних правовідносин, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за наступні звітні періоди: липень 2009 року на суму 118 825,21 грн., серпень 2009 року на суму 127 825,13 грн., вересень 2009 року на суму 88 270,58 грн., жовтень 2009 року на суму 100 202,46 грн., листопад 2009 року на суму 128 068,92 грн., грудень 2009 року на суму 192 260,75 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 1458/0000311720/117 від 31.07.2012.
Судом встановлено, що позивачем було укладено договорів поставки з ПП «Протесілай» № 08/2009 від 02.02.2009.
На підставі даного договору постачальник, у даному випадку контрагент позивача ПП «Протесілай» приймає на себе зобов'язання системачино поставляти і передававти у власність покупцю - ФОП ОСОБА_3 ветеринарні товари згідно з накладеною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари у порядку та на умовах, що передбачені вищевказаним договором.
У судовому засіданні представник позивача пояснила, що поставка товару здійснювалась за рахунок ПП «Протесілай» та на адресу позивача.
На підтвердження реальності надання послуг позивачем було надано ряд копій документів а саме: договір № 08/2009 від 02.02.2009, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з рахунків, товаро - транспортні накладні, угоди про погашення зустрічних однорідних вимог, реєстри отриманих та виданих накладних, податкові декларації з податку на додану вартість, копія книги обліку, договори поставки № 05012009 від 05.01.2009, № 23/2009 від 28.09.2009, № 02/2009 від 05.01.2009, № 21/2009 від 01.07.2009, № 05012009 від 05.01.2009, № 20022009 від 20.02.2009, № 16022009 від 06.02.2009, № 19012009 від 19.01.2009, № 26052009 від 26.05.2009, № 28012009 від 28.01.2009, які укладені між позивачем та його контрагентами щодо реалізації та поставки товару, який надходив від ПП «Протесілай». Також позивачем було надано видаткові і податкові накладні про передачу даного товару відповідно до вищевказаних договорів поставки.
З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства «Протесілай» судом під час удового засідання встановлено, що воно є юридичною особою та зареєстрована Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією.
Спірні правовідносини до 01.01.2011 регулювались Законом «ПДВ» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а з 01.01.2011 - відповідними положеннями ПК України. З приводу оцінки дійсності господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом - положеннями Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) щодо недійсності правочинів.
Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку із формуванням ним податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції в дійсності є безтоварними, господарське зобов'язання є нікчемним, а формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.
У період формування податкового кредиту, а саме з липня 2009 року по грудень 2009 року спірні правовідносини регулювались положеннями Закону «Про ПДВ».
Так, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону «Про ПДВ» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п.у 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ»).
Також п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону «Про ПДВ»).
Суд вважає за необхідне вказати наступне, що відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:
- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;
- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;
- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Представником позивача в судовому засіданні на підтвердження чинності укладених договорів було надано ряд письмових доказів, які на думку суду підтверджують, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). Питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність правочину. Про недійсність правочину виноситься судове рішення.
Укладені між позивачем ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними.
Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 1458/0000311720/117 від 31.07.2012.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 1458/0000311720/117 від 31.07.2012.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Головенко О.Д.
Повний текст постанови виготовлено - 15 лютого 2013 р.