79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.02.13 Справа № 3/69/5022-914/2012
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Давид Л.Л.
Суддів Данко Л.С.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" за вих. №3482/01 від 18.12.2012р.
на рішення господарського суду Тернопільської області від 06.12.2012р.
у справі № 3/69/5022-914/2012 (суддя - Турецький І.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", м. Тернопіль
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Єгоров В.С. - представник (довіреність №14-30 від 30.01.2013 р.);
від відповідача: Їжак Н.П. - представник (довіреність від 18.02.2013 р. № 226/01);
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.12.2012 р. у справі № 3/69/5022-914/2012 (суддя - Турецький І.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 11960 грн. 15 коп. пені, 11674 грн. 16 коп. - 7% штрафу , 723 грн. 55 коп. суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 2876 грн. 08 коп. 3% річних, 544 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору та відмовлено в задоволенні клопотання Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" щодо зменшення розміру пені. В частині позову щодо стягнення основного боргу у розмірі 166773 грн. 75 коп. припинено провадження у справі №3/69/5022-914/2012 в порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та повернуто Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 0 грн. 85 коп., сплачений згідно платіжного доручення №9633 від 22.10.2012р.
Рішення місцевого господарського суду в частині задоволеної позовної вимоги мотивовано тим, що відповідач вчасно не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 14/2688/11 від 30.09.2011 р. на купівлю - продаж природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті 11960,15 грн.- пені, 11674,16 - 7% штрафу, 723,55 грн. - інфляційних нарахувань, 2876,08 грн. -3% річних. В частині позовної вимоги щодо стягнення боргу 166773,75 грн. провадження у справі припинено, оскільки відповідач погасив основну суму боргу. Крім того, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго» щодо зменшення розміру пені, оскільки таке документально не обґрунтоване.
Відповідач, - Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго», - не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі скаржник вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано матеріали та обставини справи, а також порушено норми процесуального права. Зокрема, при оформленні позовної заяви позивачем допущено неточності щодо організаційно - правової форми Публічного акціонерного товариства «Нафтогаз України», а саме згідно довідки АБ 236500 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України та у довіреностях вказано назву Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України безпідставно не задоволив клопотання про зменшення розміру пені та стягнув з підприємства 3% річних, оскільки умовами договору №14/2688/11 передбачено, що за порушення зобов'язання настає відповідальність у вигляді стягнення пені та штрафу у розмірі 7 відсотків від суми прострочення платежу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення пені 11960,15 грн., 11674,16 грн. 7% штрафу, 723,55 грн. інфляційних втрат, 2876,08 грн. 3 % річних і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (без номера від 14.02.2013 р.) заперечує доводи останньої та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні 18.02.2013 р. представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених в такій. Представник позивача доводи останньої заперечив з мотивів, викладених у відзиві.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
30 вересня 2011 року Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець, позивач у справі) та Обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" (Покупець, відповідач у справі) укладено договір № 14/2688/11 про купівлю - продаж природного газу, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати газ на умовах цього Договору . Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. (п.1.1., п.1.2. Договору).
Згідно п.2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 422 тис. куб. м. Пунктами 3.3., 3.4. Договору, встановлено , що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця , наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов"язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу , його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов"язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п.5.1., п.5.2., п.5.3. Договору, сторони домовились, ціна на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ ,тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2. цього Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.
Пунктом 6.1. Договору, передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п.11.1. Договору , сторони встановили, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
11 жовтня 2011р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" укладено додаткову угоду №1 до договору № 14/2688/11 від 30.09.2011р. про купівлю -продаж природного газу про наступне: з 11.10.2011р. викласти пункт 5.2. розділу 5 "Ціна газу" у наступній редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% , всього з ПДВ - 1309,20 грн. Ціна за 1000 куб. м. природного газу , що використовується для виробництва теплової енергії , яка споживається релігійними організаціями становить 1248,74 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0% , на послуги з транспортування - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн."
11 січня 2012р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" укладено додаткову угоду №2 до договору № 14/2688/11 від 30.09.2011р. про купівлю -продаж природного газу про внесення змін в п.6.3. Договору.
19 січня 2012р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" укладено додаткову угоду №3 до договору № 14/2688/11 від 30.09.2011р. про купівлю -продаж природного газу про наступне: з 01.01.2012р. викласти пункт 5.2. розділу 5 "Ціна газу" у наступній редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу , що використовується для виробництва теплової енергії , яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ , тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% , всього з ПДВ - 1309,20 грн. Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1248,08 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ , тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1248,08 грн., крім того ПДВ : на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн."
Як вбачається із матеріалів справи , на виконання умов договору з жовтня 2011 року по квітень 2012 року позивач здійснив поставку , а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 166 773 грн. 75 коп., однак свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплати за отриманий природний газ не провів.
Факт надання природного газу підтверджено актами передачі - приймання природного газу, а саме:актом від 31.10.2011 р. всього на 79997,90 грн. за 6,109 тис.куб. м. газу, актом від 30.11.2011 р. на суму 18796,18 грн. за 14,357 тис.куб.м. газу, актом від 31.12.2011 р. на суму 26020,34 грн. за 19,875 тис. куб.м. газу, актом від 31.01.2012 р. на суму 32592,53 грн. за 24,895 тис.куб.м. газу, актом від 29.02.2012 р. всього на суму 42604,00 грн. за 32,542 тис.куб.м. газу, актом від 31.03.2012 р. всього на суму 18903,54 грн. за 14,439 тис.куб.м. газу, актом від 31.04.2012 р. на суму 19859,26 грн. за 15,169 тис.куб.м. газу, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи) .
З метою досудового врегулювання спору між сторонами, 25 вересня 2012 р. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулась до Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго» з вимогою оплати основної суми боргу 166773,75 грн. та нарахованих на підставі п. 7.2. Договору штрафних санкцій на загальну суму 23634,32 грн. (пеня та штраф ).
Як вбачається з матеріалів справи, дана вимога залишена без відповідного реагування з боку відповідача.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.
Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України - зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов"язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зібрані у справі докази свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 166773,75 грн. основного боргу за природний газ. Однак, судова колегія з'ясувала, що відповідач погасив основну суму боргу, про що свідчить подані платіжні доручення №4298 від 23.10.2012 р. на суму 66773,75 грн. та № 894 від 23.10.2012 р. на суму 100000,00 грн. і даний фатк не заперечується позивачем. З огляду на вищевикладені обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження в цій частині позовних вимог відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Втім, внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем за отриманий природний газ позивач нарахував, крім основної суми боргу 723,55 грн. інфляційних втрат, 11960,15 грн. пені, 2876,08 грн. три відсотки річних та 11674,16 грн. 7% штрафу.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до 6.1. договору, оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договром.
Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) п.6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу) крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця.
Статтею 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З огляду на викладене, позивач також правомірно просить стягнути з відповідача 7% штрафу, розмір якого становить 11674,16 грн. та 11960,15 грн. пені.
Однак, відповідач в суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення пені, в задоволенні якого відмовлено, оскільки таке документально не обґрунтоване. Відповідач в доводах апеляційної скарги вказує, що відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), при цьому зазначає, що дана стаття не вимагає подання доказів, які б свідчили про винятковість обставин.
З даного приводу, судова колегія зазначає, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз вказаної статті свідчить про те, що зменшення розміру неустойки в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а обставини застосування даних норм є оціночними та , водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою особою з урахуванням норм ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 3.17.4 Постанови Пленуму від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами зазначено, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересу сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язань, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Однак, відповідач ні суду першої інстанції, ні Львівському апеляційному господарському суду не довів належними та допустимими доказами існування виняткових обставин, які зумовили несвоєчасне виконання зобов'язання, а в клопотанні про зменшення пені (заявленому в суді першої інстанції) лише покликається на важке фінансове становище підприємства, не обґрунтовуючи дане твердження, як цього вимагає стаття 34 Господарського процесуального кодексу України, а відтак місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні даного клопотання.
Крім того, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 723 грн. 55 коп. та 3 % річних у розмірі 2876 грн. 08 коп., які суд першої інстанції стягнув.
Однак, відповідач в апеляційній скарзі вказує на той, факт, що договором не передбачено стягнення 3% річних, а тому в суду першої інстанції відсутні правові підстави для її задоволення.
З даного приводу судова колегія зазначає, що статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, інфляційні втрати та річні за своєю правовою природою відносяться до суми боргу (така правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).
З огляду на викладене , судова колегія вважає , що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 723 грн. 55 коп. та 3 % річних у розмірі 2876 грн. 08 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Щодо покликання апелянта на допущення помилки в організаційно - правовій формі Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», судова колегія зазначає, що згідно статуту офіційне найменування компанії - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», скорочена назва - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (а.с. 31).
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 06.12.2012 р. у справі № 3/69/5022-914/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" від 18.12.2012 р. № 3482/01 - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 3/69/5022-914/2012 повернути господарському суду Тернопільської області.
повний текст постанови складено та підписано 19.02.2013 р.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Юрченко Я.О.
.