04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" лютого 2013 р. Справа№ 5011-13/2898-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Чорної Л.В.
при секретарі Дмитрина Д.О.
за участю представників
від прокуратури Рибалка Ю.В. посвідчення № 002672 від 05.09.2012 року
від позивача : Сьомочкіна О.С. дов. № б/н від 03.01.2013 року
від відповідача 1: Дорошенко О.С. дов. № 225-КР-1693 від 22.11.2012 року
від відповідача 2: Скороход В.С. дов. № б/н від 19.03.2012 року;
Коваль В.Б. дов. № б/н від 19.03.2012 року;
від третьої особи: Ральчук І.М. - керівник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Органу самоорганізації населення в
м. Києві «Комітет мікрорайону «Батиєва Гора»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 05.12.2012 року
у справі № 5011-13/2898-2012 (головуючий суддя Баранов Д.О., судді -
Гулевець О.В., Спичак О.М.)
за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в
особі Державного агентства земельних ресурсів
до 1.) Київської міської ради
2.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалтінвест»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Орган самоорганізації населення в м. Києві «Комітет мікрорайону
«Батиєва Гора»
про визнання недійсним та скасування рішення КМР від 18.11.04 №825/2235, визнання недійсним договору оренди від 10.08.05 №72-6-00305, визнання недійсним та скасування рішення КМР від 27.11.09 № 788/2857, визнання недійсним договору оренди від 18.05.10 №72-6-00605, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України (надалі - позивач) до Київської міської ради (надалі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріалтінвест" (надалі - відповідач 2), третя особа: Орган самоорганізації населення в м. Києві "Комітет мікрорайону "Батиєва гора" про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 18.11.04 №825/2235, визнання недійсним договору оренди від 10.08.05 №72-6-00305, визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.09 № 788/2857, визнання недійсним договору оренди від 18.05.10 №72-6-00605, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською міською радою 18.11.2004 року прийнято рішення про надання ТОВ "Ріалтінвест" в оренду земельної ділянки для будівництва житлового будинку з паркінгом терміном на 3 роки. Також, вказаним рішенням затверджено проект відведення земельної ділянки, зобов'язано ТОВ "Ріалтінвест" виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Управління охорони навколишнього природного середовища, заступника голови державного санітарного лікаря м. Києва, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві. Зазначає, що земельна ділянка знаходилась на території парку та в межах рекреаційної зони, а тому будівництво будинку перешкоджатиме використання ділянки за призначенням. Також прокурор зазначає, що орендарем не було виконано вимог рішення, а тому відповідачем 1 було незаконно прийнято рішення про внесення змін до договору оренди та в подальшому укладено договір про внесення змін до договору оренди.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2012 р. у справі № 5011-13/2898-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими сторонами доказами підтверджується відповідність розміщення спірної земельної ділянки Генеральному плану розвитку міста, належність земельної ділянки до земель запасу житлової та громадської забудови, що у свою чергу за наявності погодження усіх спеціальних служб та позитивного висновку обов'язкової землевпорядної експертизи свідчить про прийняття відповідачем-1 правомірного рішення про передачу ТОВ "Ріалтінвест" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва. Також у рішенні суду зазначено, що відсутні підстави для визнання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 10.08.2005р. недійсним, оскільки рішенням органу місцевого самоврядування №788/2857 від 27.11.2009р. у відповідності до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» було внесено зміни до п. 3 договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 10.08.2005р. та пролонговано договір оренди землі на 15 років, а прокурором не наведено належних доказів, що в договорах оренди земельної ділянки відсутні умови, які б суперечили положенням ч. 1-3, 5, 6. ст. 203 ЦК України. Крім того у рішенні суду у якості додаткової підстави для відмови у задоволенні позовних вимог вказано на пропущення прокурором строку позовної давності щодо оскарження рішення Київської міської ради від 18.11.2004р. та договору оренди від 10.08.2005р.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Заступник прокурора м. Києва та Орган самоорганізації населення в м. Києві «Комітет мікрорайону «Батиєва Гора» звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду м. Києва по справі № 5011-13/2898-2012 від 05.12.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-13/2898-2012 від 27.12.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги по справі № 5011-13/2898-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-13/2898-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року апеляційні скарги прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 30.01.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року через неявку представника позивача у порядку передбаченому ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 13.02.2013 року.
Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційних скарг підтримав, просив суд апеляційні скарги задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року у справі № 5011-13/2898-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційних скарг підтримав, просив суд апеляційні скарги задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року у справі № 5011-13/2898-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів прокурора та позивача, викладених в апеляційних скаргах, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року у справі № 5011-13/2898-2012.
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційних скарг підтримав, просив суд апеляційні скарги задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2012 року у справі № 5011-13/2898-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих N494/5 від 17.05.1976р. Міністерству охорони здоров'я УРСР відведено земельну ділянку під будівництво гуртожитку для медперсоналу клінік та науково-дослідних інститутів по вул. Солом'янській, 21-а в Залізничному районі м. Києва.
Листом №14-10/23 від 20.10.2004р., адресованого начальнику Головного управління земельних ресурсів, МОЗ України повідомило, що між ДП «Укрвакцина», яке підпорядковане МОЗ України та ТОВ "Ріалтінвест" укладено інвестиційний договір на будівництво на зазначеній земельній ділянці житлового будинку. Відповідно до даного договору ТОВ "Ріалтінвест" передає частину квартир для надання житла працівникам апарату МОЗ України. Також, зазначеним листом надано згоду на припинення права користування МОЗ України зазначеною земельною ділянкою.
18.11.2004р. Київською міською радою прийнято рішення N825/2235 «Про передачу ТОВ "Ріалтінвест" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва», яким:
1) затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Ріалтінвест" для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва;
2) припинено Міністерству охорони здоров'я України право користування земельною ділянкою площею 0,75 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 17.05.76 N494/5 "Про відведення земельної ділянки Міністерству охорони здоров'я УРСР під будівництво гуртожитку для медперсоналу клінік та науково-дослідних інститутів по вул. Солом'янській, 21-а в Залізничному районі" (лист-згода від 20.10.2004 N 14-10/23), та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови;
3) передано ТОВ "Ріалтінвест", за умови виконання пункту 4 цього рішення, у короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,75 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;
4) ТОВ "Ріалтінвест" зобов'язано: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою; у складі проекту будівництва виконати розрахунки щодо забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об'єкти охорони здоров'я тощо) і передбачити їх розміщення одночасно із спорудженням житлового будинку; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених в межах земельної ділянки; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 N 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва". передано Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу 5 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 N267/1142 "Про бюджет м. Києва на 2004 рік"; питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 09.09.2004 N151) та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26.07.2004 N 19-7119 та від 03.09.2004 N 02-8231, управління охорони навколишнього природного середовища від 15.10.2004 N 071/04-4-19/3289, заступника голови державного санітарного лікаря м. Києва від 21.11.2003 N 9007, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт від 15.12.2003 N 7199, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 19.10.2004 N 148-1930, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 12.10.2004 N 10-10-12/5877;
5) попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України;
6) визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 17.05.76 N494/5 "Про відведення земельної ділянки Міністерству охорони здоров'я УРСР під будівництво гуртожитку для медперсоналу клінік та науково-дослідних інститутів по вул. Солом'янській, 21-а в Залізничному районі".
На виконання зазначеного рішення, 08.08.2005р. між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Ріалтінвест" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки розміром 7513 м2, що розташована по вул. Волгоградській у м. Києві. Строк дії договору 3 роки.
Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів 10.08.2005р. за N72-6-00305.
В подальшому, 27.11.2009р. Київською міською радою прийнято рішення №788/2857, яким внесено зміни до п. 3 договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 10.08.2005, укладеного на підставі рішення Київської міської ради N825/2235 від 18.11.2004 "Про передачу ТОВ "Ріалтінвест" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва", а саме: слова та цифру "Договір укладено на 3 (три) роки" замінити словами та цифрами "Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років".
14.05.2010р. між Київською міською радою та ТОВ "Ріалтінвест" було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 08.08.2005р.
Проведеною прокуратурою міста Києва перевіркою встановлено, що вказані рішення Київської міської ради прийнято, з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення мають бути визнано незаконним і скасовано, а договори недійсними.
06.01.2012р. заступником прокурора м. Києва внесено протест на рішення Київської міської ради №788/2857 від 27.11.2009р.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.
Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
В позовній заяві прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка межує із зеленою зоною Ландшафтного парку і на ділянці існують зелені насадження, в зв'язку із чим вона не може бути надана у оренду для будівництва.
Положеннями ст. 39 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Згідно ст.ст. 17, 21 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Як вбачається з листа №19-7119 від 26.07.2004р. Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, суб'єкт владних повноважень підтвердив відповідність спірного об'єкта Генеральному плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28.03.2002р. Також, відповідачем 2 отримано позитивний висновок ДП «Інститут генерального плану міста Києва»№997 від 25.05.2004р.
Наведені вище обставини спростовують доводи прокурора, що використання зазначеної земельної ділянки суперечить Генеральному плану розвитку м. Києва, та доводи, що у відповідача-1 існував обов'язок по внесенню змін до нього.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що основна частина земельної ділянки, наданої відповідачу 2 в користування включена до «Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста», затвердженої рішенням Київської міської ради №806/3381 від 19.07.05р., віднесена до складу територій зелених насаджень загального користування м. Києва. На його думку, вищевказане підтверджується висновком Головного державного санітарного лікаря м. Києва №9007 від 21.11.2003р.
Проте, з таким висновком суд не погоджується, оскільки в даному висновку зазначено, що ділянка межує з 9-ти поверховим житловим будинком на території парку. Вільна від забудови.
До того ж, у висновку Головного управління охорони навколишнього природного середовища №071/04-4-19/3289 від 15.10.2004р. зазначено, що знесенню підлягає газон і 4 дерева листяних порід. 670 дерев, які розташовані, в межах ділянки не підпадають під пляму забудови передаються на збереження замовнику. Після закінчення будівництва буде проведено благоустрій та озеленення території згідно дендроплану розробленого відповідно до проектної документації. При дотриманні санітарних, природоохоронних та будівельних вимог негативний вплив на оточуюче середовище очікується в межах дозволених рівнів. Зазначеним спростовуються також, доводи третьої особи, що будівництвом буде зруйновано 670 дерев, що знаходяться на ділянці. При цьому, у вказаному листі зазначено, що відповідно до розробленого генерального плану благоустрою парку по вул. Солом'янській, який затверджений рішенням ГИК №1419 від 20.10.80р., вказана територія не увійшла до складу території Ландшафтного парку по вул. Солом'янській.
Комісією Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва проведено обстеження зелених насаджень розташованих на спірній земельній ділянці про що складено Акт №151 від 08.09.2004р., в якому зазначено, що зрізуванню підлягає 4 дерева, 670 дерев залишається на місці.
Також не беруться до уваги доводи прокурора, що земельна ділянка віднесена до території зелених насаджень загального користування, оскільки згідно ч. 2 ст. 52 Земельного кодексу України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель, з огляду на наступне.
Зі змісту рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих N494/5 від 17.05.1976р. вбачається, що земельну ділянку відведено МОЗ УРСР за рахунок земель міської забудови.
Доказів того, що вона була віднесена до земель рекреаційного призначення прокурором та сторонами не надано.
Також слід зазначити, що рішенням Київської міської ради N825/2235 від 18.11.2004р. припинено право користування земельною ділянкою МОЗ України, та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови. В той же час, цим рішенням земельну ділянку передано ТОВ "Ріалтінвест" за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Натомість, як вбачається із наявних в матеріалах справи висновків Головного управління Держкомзему у м. Києві №4095 від 15.09.2011р. та Головного управління містобудування та архітектури та дизайну міського середовища №11-0377-В земельна ділянка належить до категорії земель житлової та громадської забудови.
При цьому, відповідачем 2 отримано погодження проекту землеустрою в Державному управлінні охорони навколишнього середовища в м. Києві (висновок №05-08/4889 від 18.07.2011р.).
Як вбачається з матеріалів справи детальний план території та план земельно-господарського устрою на зазначену земельну ділянку у встановленому порядку погоджений Головним управлінням містобудування та архітектури, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Головним управлінням охорони культурної спадщини, Головним управлінням Держкомзему у м. Києві, Головним управлінням земельних ресурсів.
К свою чергу у відповідності до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають, у тому числі, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
В матеріалах справи міститься копія позитивного висновку державної землевпорядної експертизи №09-19 від 02.11.2004р., виготовленого Київським міським головним управлінням земельних ресурсів.
У статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що за видами об'єкти культурної спадщини поділяються, у тому числі, на ландшафтні, тобто природні території, які мають історичну цінність.
Статтею 32 цього закону встановлено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток (у т.ч. природного ландшафту), забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідачем 2 отримано погодження Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт №7199 від 15.12.2003р.
Також, Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація листом №6979/01 від 12.08.2004р. погодила відведення земельної ділянки відповідачу 2.
Щодо посилання прокурора у позовній заяві на недотримання відповідачем 2 вимог ч. 1 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якої громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій, колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 1.8 ДБН А.2.2-1-2003 встановлює, що на основі висновків остаточного звіту ОВНС замовник і виконавець ОВНС складають текст заяви про екологічні наслідки планованої діяльності і забезпечують її розповсюдження через засоби масової інформації. Остаточний звіт ОВНС, з урахуванням громадських інтересів, у складі проектної документації подається замовником або генпроектувальником на узгодження і проходження державних експертиз. Пункт 1.9 встановлює наступне: Врахування громадських інтересів здійснюється відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій" та законодавчих документів, наведених у додатку В. При цьому замовник планованої діяльності забезпечує: інформування в установленому порядку населення про проведення обговорення планованої діяльності; громадське обговорення проекту (широта обговорення повинна визначатися масштабами очікуваних впливів).
Одже, вимоги щодо інформування населення, а також щодо звіту ОВНС стосуються стадії проектування будівництва, і не виконуються на стадії землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З наведеного, колегія суддів вважає безпідставним посилання прокурора на те, що відповідачем 2 порушено вимоги законодавства щодо інформування громадськості щодо запланованого будівництва.
Крім цього, у відповідності до положень ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 2 отримано всі необхідні позитивні висновки та погодження відповідних органів та служб, відповідачем 1 на виконання наданих повноважень прийнято рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки.
У 2007р. ТОВ "Ріалтінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів про: укладення угоди до договору оренди земельної ділянки 10.08.05 за №72-6-00305 в редакції, яка підписана ТОВ „Ріалтінвест", на умовах визначених угодою; зобов'язання Головного управління земельних ресурсів зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.08.05. за №72-6-00305 у встановленому порядку.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2007р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2007р. задоволено позовні вимоги ТОВ «Ріалтінвест»до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та поновлено договір оренди земельної ділянки укладений 10.08.2005р. шляхом визнання додаткової угоди укладеною. Зазначені рішення були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2009р, а справа направлена на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду 10.02.2012 року, вказане рішення від 29.09.2009р. у справі № 32/379-30/253 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріалтінвест" -без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Як зазначалось вище, 27.11.2009р. Київською міською радою прийнято рішення №788/2857, яким внесено зміни до п. 3 договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 10.08.2005, укладеного на підставі рішення Київської міської ради N825/2235 від 18.11.2004 "Про передачу ТОВ "Ріалтінвест" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Волгоградській у Солом'янському районі м. Києва", а саме: слова та цифру "Договір укладено на 3 (три) роки" замінити словами та цифрами "Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років".
14.05.2010р. між Київською міською радою та ТОВ "Ріалтінвест" було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 08.08.2005р.
Прокурор зазначає, що згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що була чинною на момент укладення змін до договору) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Проте, рішенням було внесено зміни до договору та продовжено його дію на 15 років.
Проаналізувавши в сукупності законодавчі норми, що регулюють відносини щодо оренди землі, у редакції, чинній на момент укладання договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказані норми встановлюють можливість продовження відносин щодо оренди земельної ділянки між орендодавцем та орендарем, після закінчення дії відповідного договору, виключно шляхом поновлення договору оренди земельної ділянки.
При цьому, за змістом положень Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України обов'язковою передумовою поновлення такого договору є відповідне рішення Київської міської ради, прийняте з додержанням порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.
Такої ж позиції щодо порядку поновлення договорів оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначається в Узагальненнях судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №788/2857 від 27.11.2009р. внесено зміни до п. 3 договору оренди земельної ділянки N72-6-00305 від 10.08.2005р.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті зазначеного рішення Київська міська рада діяла в межах повноважень передбачених законодавством.
06.01.2012р. заступником прокурора м. Києва внесено протест на рішення Київської міської ради №788/2857 від 27.11.2009р.
Рішенням Київської міської ради №641/7978 від 24.05.2012р. протест прокурора відхилено.
Частиною 1 та ч. 4 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6. ст. 203 ЦК України.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно п. 2.26 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р. у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.
Водночас згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам п. 5 ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N677 від 26.05.2004р.
Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.
Отже з урахуванням того, що відповідачем 2 отримано всі необхідні висновки та погодження, рішенням органу місцевого самоврядування затверджено проект відведення та надано земельну ділянку в оренду, а в договорах оренди земельної ділянки відсутні умови, які б суперечили положенням ч. 1-3, 5, 6. ст. 203 ЦК України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, прокурором та позивачем, у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, зазначені вище факти належними та допустимими доказами не спростовані.
Прокурором не доведено того, що відповідачем 2 не отримано необхідних висновків для погодження проекту землеустрою, також не доведено, що земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення та, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням законодавства, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Також, з врахуванням того, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування на підставі яких укладено договір оренди земельної ділянки та договір про внесення змін до нього, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання відсутнім у відповідача 2 права користування на земельну ділянку.
Крім цього, в ході розгляду справи відповідачем 2 подано заяву про застосування строку позовної давності.
Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.
Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не є обов'язковою обставиною. Тому при вирішенні початку перебігу позовної давності береться момент коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. В даному випадку йдеться не про те. коли особа з'ясувала для себе, що певні дії, вчинки, правочини пов'язані з її особою є порушення її прав, свобод чи інтересів, а про те коли вона дізналася саме про фактичне вчинення цих порушень.
Подальшому з'ясуванню підлягає реальна можливість учасника правовідносин дізнатися про наявність порушення з моменту його настання або найближчого часового відрізку від цього моменту.
Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
07.11.2012 прокурором подано заяву про відновлення строку позовної давності, яка мотивована тим, що прокурору стало відомо про викладені у позові порушення земельного законодавства при прийнятті оспорюваних рішень міської ради від 18.11.04 та 27.11.09 під час проведення перевірки за зверненням органу самоорганізації населення у м. Києві Комітету мікрорайону „Батиєва гора" та дорученням Генеральної прокуратури України від 24.12.10 зі зверненням народного депутата України Оробець Л.Ю. у січні 2011р.
Як вбачається з позовної заяви прокурор оскаржує рішення Київської міської ради від 18.11.2004р., договір оренди від 10.08.2005р., при цьому, позовна заява надійшла до суду 06.03.2012р.
Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2007р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2007р. задоволено позовні вимоги ТОВ «Ріалтінвест» до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та поновлено договір оренди земельної ділянки укладений 10.08.2005р. шляхом визнання додаткової угоди укладеною.
31.03.2009р. прокурором внесено до Вищого господарського суду України касаційне подання на зазначені рішення. У касаційному поданні прокурор просив поновити строк на касаційне оскарження, який мотивований тим, що про оскаржувані рішення суду прокуратурі міста стало відомо при перевірці звернення скарги органу самоорганізації населення у м. Києві - комітету мікрорайону «Батиєва гора», з матеріалами справи представник прокуратури Солом'янського району ознайомився лише в січні 2008 року, які надійшли до прокуратури міста 29.01.2009р.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач у відзиві наголошує, що позивач, без поважних причин пропустив строк позовної давності, у зв'язку із чим просить застосувати до правовідносин строк позовної давності.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає правомірним висновок суду, першої інстанції про пропущення прокурором строку позовної давності щодо оскарження рішення Київської міської ради від 18.11.2004р., договору оренди від 10.08.2005р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо необхідності відмови у позовних вимогах прокурора про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 18.11.2004 №825/2235, визнання недійсним договору оренди від 10.08.2005 №72-6-00305, визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2009 № 788/2857, визнання недійсним договору оренди від 18.05.2010 №72-6-00605, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Органу самоорганізації населення в м. Києві «Комітет мікрорайону «Батиєва Гора» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва 05.12.2012 року по справі № 5011-13/2898-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-13/2898-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Чорна Л.В.