ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
18.02.13 Справа № 27/5014/3112/2012
Провадження №
За позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»,
м.Сєвєродонецьк Луганської області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 16 198, 04 грн.,
Суддя Смола С.В.
Представники:
від позивача - Сімейко А.І., представник, довіреність № 12-01-131/1511 від 14.11.2012;
від відповідача - представник не прибув.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 8348,49 грн., пені у розмірі 7666,50 грн. та 3 % річних у розмірі 183,05 грн. за договором від 19.10.2006 № 280 про постачання теплової енергії в гарячій воді.
В зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Лазненко Л.Л. 21.01.2013 був проведений перерозподіл в автоматизованій системі документообігу суду, у відповідності до вимог статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України та дана справа передана на розгляд судді Смоли С.В. У відповідності до пункту 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі зміни складу суду перебіг строку вирішення спору починається спочатку.
В судових засіданнях 22.01.2013 та 04.02.2013, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено.
04.02.2013 представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, за якою він збільшив розмір позовних вимог в частині, що стосується 3% річних від простроченої суми за період з 16.04.2011 по 14.10.2012 - на суму 16,82 грн., та просив стягнути 3% річних у сумі - 199,87 грн. Дана заява була розглянута в судовому засіданні, судом встановлено, що вона не суперечить нормам діючого законодавства, на підставі чого прийнята судом до розгляду, та враховуючи приписи частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України подальший розгляд справи здійснювався з її урахуванням.
Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Відповідно до пункту 3 підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд, враховуючи думку позивача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача. Неподання відповідачем відзиву також не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини.
Між сторонами у справі був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 280 від 19.10.2006 (далі - договір), відповідно до якого енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений договором (розділ 1 договору).
Теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону; у приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 60,30 м2 (пункт 2.1. договору).
Відповідно до умов договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради згідно рішення № 1759 від 10.10.2006 (пункт 6.1. договору) Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2. договору).
Згідно пункту 6.4. договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
За умовами пункту 6.5. договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Згідно пункту 6.6. договору споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Договір набуває чинності з 19.10.2006 та діє до 19.10.2007. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункти 10.1., 10.2. договору).
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки: за березень 2011 року на суму 1052,95 грн., за квітень 2011 року на суму 97,78 грн., за жовтень 2011 на суму 325,64 грн., за листопад 2011 року на суму 1280,84 грн., за грудень 2011 на суму 1204,86 грн., за січень 2012 на суму 1573,92 грн., за лютий 2012 на суму 1986,40 грн., за березень 2012 року на суму 1248,28 грн., за квітень 2012 року на суму 46,56 грн.
Позивачем були здійснені заходи досудового врегулювання спору, так позивач спрямував на адресу відповідача претензії:
- № 16-20-442 від 24.10.2011 про сплату заборгованості в сумі 1150,73 грн. (а.с.25);
- № 16-20-470 від 28.11.2011 про сплату заборгованості в сумі 325,64 грн. (а.с.27);
- № 16-20-530 від 28.12.2011 про сплату заборгованості в сумі 1280,84 грн. (а.с.28);
- № 16-20-685 від 06.02.2012 про сплату заборгованості в сумі 1204,86 грн. (а.с.29);
- № 16-20-755 від 23.02.2012 про сплату заборгованості в сумі 1573,92 грн. (а.с.30);
- № 16-20-831 від 23.03.2012 про сплату заборгованості в сумі 1986,40 грн. (а.с.31);
- № 16-20-890 від 15.05.2012 про сплату заборгованості в сумі 1294,84 грн. (а.с.32).
Відповідач залишив дані претензії без відповіді, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату за надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась основна заборгованість у сумі 8348,49 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Відповідач позов не спростував та не оспорив.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до положень частини другої статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом зокрема присудження до виконання обов'язку в натурі.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у тому числі - укладення договорів та вчинення інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша та друга статті 202 Цивільного кодексу України).
Різновидністю правочину є договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України), який є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки до якого слід застосовувати відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України.
Згідно частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною перша статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (стаття 193 Господарського кодексу України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною перша статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.
З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'зання (неналежне виконання).
Факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не оспорено відповідачем.
Матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді у сумі 8348,49 грн., за опалювальний період з жовтня 2011 року по травень 2012 року.
Судом досліджені надані позивачем документи, які підтверджують вартість тарифів на послуги з теплопостачання, за якими позивач обчислив вартість наданих відповідачу послуг.
Факт надання послуг з теплопостачання відповідачу у приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 60,30 м2 підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 8348,49 грн. за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року підлягають до задоволення.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем також заявлені до стягнення 7666,50 грн. пені, 199,87 грн. 3% річних.
Оскільки матеріалами справи доведено прострочення виконання зобов'язань відповідача по оплаті наданих послуг, нарахування пені, 3% річних є правомірним.
Відповідно до пункту 7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Позивачем була нарахована пеня на заборгованість:
- у сумі 325,64 грн., за період з 16.11.2011 по 15.05.2012 і склала 325,64 грн.;
- у сумі 1280,84 грн., за період з 16.12.2011 по 15.06.2012 і склала 1280,84 грн.;
- у сумі 1204,86 грн., за період з 16.01.2012 по 15.07.2012 і склала 1204,86 грн.;
- у сумі 1573,92 грн., за період з 16.02.2012 по 15.08.2012 і склала 1573,92 грн.;
- у сумі 1986,40 грн., за період з 16.03.2012 по 15.09.2012 і склала 1986,40 грн.;
- у сумі 1248,28 грн., за період з 16.04.2012 по 14.10.2012 і склала 1248,28 грн.;
- у сумі 46,56 грн., за період з 16.05.2012 по 14.10.2012 і склала 46,56 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, АДРЕСА_2 належить відповідачу, що підтверджується свідоцтвом на право власності від 07.11.2000 видане на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 2039 від 07.12.2000.
Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 7666,50 грн., що не перевищує 100% загальної суми боргу. Дані розрахунки пені відповідають умовам договору та приписам Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» № 686 від 20.05.1999.
В пункті 3 підпункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В судовому засіданні представник позивача не заперечував проти зменшення пені, суд зменшує розмір пені на 10%. Сума пені що підлягає до стягнення складає - 6899,85 грн.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані 3% річних на заборгованість:
- у сумі 1052,95 грн., за період з 16.04.2011 по 05.06.2012, що складають 36,09 грн.;
- у сумі 584,21 грн., за період з 06.06.2012 по 14.10.2012, що складають 6,29 грн.;
- у сумі 97,98 грн., за період з 16.05.2011 по 14.10.2012, що складають 4,17 грн.;
- у сумі 325,64 грн., за період з 16.11.2011 по 14.10.2012, що складають 8,94 грн.;
- у сумі 1280,84 грн., за період з 16.12.2012 по 14.10.2012, що складають 32,00 грн.;
- у сумі 1204,86 грн., за період з 16.01.2012 по 14.10.2012, що складають 27,04 грн.;
- у сумі 1573,92 грн., за період з 16.02.2012 по 14.10.2012, що складають 31,31 грн.;
- у сумі 1986,40 грн., за період з 16.03.2012 по 14.10.2012, що складають 34,78 грн.;
- у сумі 1248,28 грн., за період з 16.04.2012 по 14.10.2012, що складають 18,67 грн.;
- у сумі 45,56 грн., за період з 16.05.2012 по 14.10.2012, що складають 0,58 грн.
Дані розрахунки є обґрунтованими, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 199,87 грн. підлягають до задоволення.
За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають задоволенню частково.
Судовий збір покладається на відповідача, згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 18.02.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», яке знаходиться за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 00131050, - основний борг у сумі 8348,49 грн., (вісім тисяч триста сорок вісім грн. 49 коп.), пеню у сумі 6899,85 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 85 коп.), три проценти річних у сумі 199,87 грн. (сто дев'яносто дев'ять грн. 87 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.); видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.02.2013.
Суддя С.В.Смола