Справа № 1618/5058/2012
18 лютого 2013 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Матвієнка В. М.
при секретарі - О.А. Павличенко
представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Ребрик С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору іпотеки ,звернення стягнення на майно та виселення ,
Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору іпотеки, звернення стягнення на будинок , земельну ділянку та виселення.
У позові вказано, що 16.02.2011 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №PLL0GW0000000001 за яким банк надав позичальнику кредит в сумі -30000 грн. зі сплатою 36% річних, терміном до 06.05.2011 року. Згідно умов договору ОСОБА_2 зобов'язувалась щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом , комісією нараховані банком на залишок заборгованості .
З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань між банком та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року за яким іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок, розташований по
АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Ціна предмету іпотеки становить 90000 грн. Договори підписані сторонами. Зміни до вказаних договорів не вносилися.
Банк при укладанні договору іпотеки отримав письмову згоду від її чоловіка ОСОБА_3, на укладення іпотекодавцем ОСОБА_2 договору іпотеки від 16.02.2011 року та зобов'язувався передати банку в іпотеку інше майно, достатнє для погашення заборгованості за договором кредиту від №PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року.
У відповідності до ст.6 ЗУ "Про іпотеку", іпотека за даним договором поширюється і на земельну ділянку , на якій розташований предмет іпотеки ( будинок), і яка на лежить на праві власності на підставі документу , зазначеного у договорі іпотеки.
Даний договір іпотеки не був посвідчений нотаріально з вини іпотекодавця ОСОБА_2
Позивач вважає, що у відповідності зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами , і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконувала в зв"язку з чим станом на 23.05.2012 року в неї виникла заборгованість у розмірі - 53786,82 грн.
На неодноразові нагадування банку погасити заборгованість, наслідки не виконання своїх зобов'язань в указаний строк відповідачка не реагує, розмір заборгованості постійно зростає, з часу укладання договору відповідачка не здійснила ні одного платежу.
Позивач прохає суд визнати дійсним договір іпотеки № PLL0GW0000000001 від 16.02.2011року , укладений між банком та ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLL0GW0000000001від 16.02.2011 року в розмірі 53786.82 грн. звернути стягнення на підставі договору іпотеки № PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року на житловий будинок загальною площею 59.10 кв.м., та земельну ділянку кадастровий номер №5310700000:04:030:0005, що розташовані в АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування , з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій , необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити ОСОБА_2 та інших осіб , які зареєстровані або проживають у житловому будинку - предмету іпотеки зі зняттям їх з реєстрації та стягнути всі понесені судові витрати .
Представник позивача позовні вимоги підтримала, прохає їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позов визнали повністю.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась без поважних причин, повідомлена про дату, час, місце розглянути справи в установленому законом порядку.
Представник управління державної міграційної служби України в Полтавській області звернувся до суду з письмовою заявою згідно якої прохає розглянути справу без нього, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, що стосуються зобов"язання УДМС України у Полтавській області здійснити зняття з місця реєстрації відповідачів та інших осіб посилаючись на ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Дослідивши обставини , докази справи, заслухавши учасників судового засідання суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Встановлено, що 16.02.2011 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №PLL0GW0000000001 за яким банк надав позичальнику кредит в сумі - 30000 грн. зі сплатою 36% річних, терміном до 06.05.2011 року. Згідно умов договору ОСОБА_2 зобов'язувалась щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом , комісією нараховані банком на залишок заборгованості .
З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань між банком та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року за яким іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Ціна предмету іпотеки становить 90000 грн.
Банк при укладанні договору іпотеки отримав письмову згоду від її чоловіка ОСОБА_3, на укладення іпотекодавцем ОСОБА_2 договору іпотеки від 16.02.2011 року та зобов'язувався передати банку в іпотеку інше майно, достатнє для погашення заборгованості за договором кредиту від №PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року.
У відповідності до ст.6 ЗУ "Про іпотеку", іпотека за даним договором поширюється і на земельну ділянку , на якій розташований предмет іпотеки ( будинок), і яка на лежить на праві власності на підставі документу , зазначеного у договорі іпотеки.
Встановлено, що договір іпотеки не був посвідчений нотаріально з вини іпотекодавця ОСОБА_2
У відповідності зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами , і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, що приймається судом і не заперечується сторонами. Договори підписані сторонами. Зміни до вказаних договорів не вносилися.
Виходячи з обставин справи, вимог ст. 220 ЦПК України, визнання сторонами умов цього договору, суд договір іпотеки №PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року укладений між банком та ОСОБА_2 визнає дійсним.
У відповідності з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконувала в зв"язку з чим станом на 23.05.2012 року в неї виникла заборгованість у розмірі - 53786,82 грн., що підтверджується письмовим розрахунком банку.
На неодноразові нагадування банку погасити заборгованість, наслідки не виконання своїх зобов'язань в указаний строк відповідачка ОСОБА_2 не реагує, з часу отримання кредиту відповідачка не здійснювала його погашення , розмір заборгованості постійно зростає.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, умови договору банк виконав , що підтверджується письмовими матеріалами банку на отримання кредиту.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'зані встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконання його у строк, встановлений договором.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п.16.1 іпотечного договору іпотеко держатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань вони не будуть виконані ( виконані неналежним чином) .
Згідно п.22 іпотечного договору звернення стягнення за цим Договором здійснюється на підставі цього Договору, виконавчого напису або за рішенням суду про що також зазначено у ч.3 ст. 35 ЗУ"Про іпотеку".
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, чого вимагає позивач.
Частиною 1 ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та(або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Вказана вимога Закону позивачем як іпотекодержателем була виконана , що підтверджується письмовим повідомленням банку від 10.09.2012 року.
Виходячи з того, що відповідачка ОСОБА_2 не погашає заборгованість на протязі тривалого часу, яка постійно зростає, не виконує своїх зобов'язань згідно умов договору, що позивач наділений правом на звернення стягнення на предмет іпотеки , суд вважає за можливе задовольнити вимоги банку, звернувши стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 Спосіб реалізації предмету іпотеки зазначений в п.22 іпотечного договору , який сторонами підписаний .
Згідно п.22 іпотечного договору вказано, що звернення стягнення за цим Договором здійснюється на підставі цього Договору, виконавчого напису або за рішенням суду ... Отже суд вважає за можливе визначити спосіб реалізації житла вказаний в іпотечному договорі, оскільки у банка є право на звернення стягнення на житло у відповідності з п. 16.7 іпотечного договору ,
ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», вартість будинку зазначена у п.33.4 іпотечного договору, розрахунок боргу банком наданий і ніким не спростований.
Таким чином суд визнав вимоги позивача в частині звернення стягнення на житло правомірними , які відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.
Судом також визнаються вимоги позивача в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленого ст. 38 ЗУ "Про іпотеку" . На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння , що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотеко держателем не є вичерпним.
Статтею 39 Закону № 898-IV передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.
Як вбачається з витягу з будинкової книги , у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка має сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 43 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку»виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Згідно ст. 109 Житлового кодексу України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле примішення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Положеннями ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
У відповідності до вимог законодавства ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 31.05.2012 року на адресу відповідачів направив вимогу про звільнення житлового приміщення та виселення, яка була ними отримана , що було підтверджено в судовому засіданні відповідачами.
Однак, відповідачі в добровільному порядку житлове приміщення не звільнили, з реєстраційного обліку за вказаною адресою не знялись, а отже у позивача виникло право вимоги про примусове їх виселення.
Отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги про виселення відповідачів та інших осіб зареєстрованих і які проживають у житловому будинку (предмет іпотеки) , розташованому за адресою АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Виходячи з вищенаведеного, в задоволенні позовних вимог в частині зняття з реєстраційного обліку відповідачів з місця їх реєстрації слід відмовити, оскільки ці дії виконуються самостійно, на підставі рішення суду.
Згідно ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст.1,4,11, 14, 526, 530, 610, 612, 625, 1054 ЦК України,
ст. ст. 33, 35 , 38 , 39, 40 ЗУ «Про іпотеку»
ст.109 Житлового кодексу України
ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,
Позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Визнати дійсним договір іпотеки № PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року укладений між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК та ОСОБА_2 .
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року в розмірі 53786 грн.82 коп. , що виникла станом на 23.05.2012 року звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 59.10 кв.м., вартістю 90000 грн. та земельної ділянки кадастровий номер №5310700000:04:030:0005 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Полтавської області, що належать на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки
№ PLL0GW0000000001 від 16.02.2011 року) ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь яким способом з іншою особою - покупцем, отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, , з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування , з правом здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій , необхідних для продажу предмету іпотеки.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та її малолітню дитину ОСОБА_8 , які зареєстровані та проживають у житловому будинку розташованому в АДРЕСА_1 .
В частині позовних вимог щодо зняття відповідачів з реєстраційного обліку в Управлінні державної міграційної служби України у Полтавській області відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» -376 грн.24 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» -
376 грн.24 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його оголошення через суд першої інстанції.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Матвієнко В. М.