12.02.2013 Справа № 2-82/13
справа №2-82/2013р.
12 лютого 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Рудюка О.Д.,
при секретарі Данько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання договору про поділ майна подружжя та поділ майна подружжя,
Представник позивачки на підставі нотаріально посвідченої довіреності звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що остання з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу сторони з метою урегулювання порядку розподілу майна уклали договір про поділ майна подружжя. Оскільки відповідач, не виконавши зобов'язання, передбачене п.5.5. зазначеного договору, порушив умови цього договору та положення законодавства, вважає, що є підстави для розірвання оскаржуваного позивачкою договору про поділ майна подружжя. Відтак, просив суд провести розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнавши за сторонами право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 Київської області - по Ѕ частині за кожним; стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір - 3 219,00грн. та витрати на правову допомогу - 8 000,00грн.
У процесі розгляду справи представник позивачки уточнив позовні вимоги: просив суд розірвати договір про поділ майна подружжя від 23.01.2012р. та провести розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнавши за сторонами право власності на
- земельну ділянки по АДРЕСА_1;
- житловий будинок по АДРЕСА_1;
- автомобіль марки «Kia sportage», д.н.з.НОМЕР_1
по Ѕ частині за кожним; стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір - 3 219,00грн. та витрати на правову допомогу - 8 000,00грн.
У судовому засіданні позивачка та її представники підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач та його представник проти позову заперечували, надавши суду письмові заперечення стосовно пред'явлених позовних вимог.
Вислухавши пояснення позивачки, її представників, відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.01.2002р. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Шлюб між сторонами було розірвано 08.07.2011р.
23.01.2012р. між сторонами було укладено договір поділу майна подружжя (далі Договір), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Цим договором сторони домовились про розподіл майна, що було у спільній сумісній власності, - майно, придбане за час спільного проживання, як спільна сумісна власність. Договір набрав чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.
Так, п.5.5. Договору передбачено, що сторона 1 (чоловік) до 01.05.2012р. зобов'язується надати стороні 2 (дружині) грошові кошти в розмірі 300 000,00грн. в якості грошової компенсації. На момент підписання даного договору сторона 1 (чоловік) передає стороні 1 (дружині) суму у розмірі 50 000,00грн.
Висуваючи вимогу про розірвання Договору, позивачка та її представник посилались, зокрема на ст.ст.611,651 ЦК України, зазначаючи, що відповідач не виконав умови п.5.5. Договору, а саме: при підписанні договору не передав позивачці 50 000,00грн. та до 01.05.2012р. не передав їй грошову компенсацію у розмірі 300 000,00грн., що є підставою для розірвання Договору як порушення умов Договору.
Суд не може погодитись з такою позицією, зважаючи на вимоги ст.617 ЦК України.
За ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно пункту 8 Договору сторони у присутності нотаріуса підтвердили, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних стосовно себе умовах, а також те, що вони отримали від нотаріуса всі роз'яснення стосовно укладеного договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають. Цей договір підписаний сторонами добровільно, при здоровому розумі та ясній пам'яті.
Отже, сторони, укладаючи договір про поділ майна подружжя, дійшли спільної згоди щодо врегулювання моральних та майнових прав і обов'язків кожного.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, п.1 ч.1 ст.617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Як вбачається з копій квитанцій від 23.01.2012р., 31.01.2012р., 21.02.2012р., 13.03.2012р., 29.03.2012р., 17.04.2012р., 24.04.2012р., 08.06.2012р., 21.06.2012р., 09.07.2012р., 25.07.2012р., 30.08.2012р., 03.10.2012р., 25.10.2012р., 28.12.2012р. відповідач регулярно перераховував на рахунок позивачки кошти на виконання зобов'язання - на загальну суму 122 000,00грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер рідний брат відповідача, у зв'язку з чим відповідач поніс матеріальні витрати на придбання авіаквитків для свого перельоту та авіаперевезення тіла померлого (Київ-Карачі-Київ), ритуальні послуги з відправки труни з тілом тощо. Наведені факти підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_6, копією листа СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, квитанцією №24 від 27.04.2012р., рахунком-фактурою №СФ-0002646 від 27.04.2012р., рахунком-фактурою №128 від 27.04.2012р.
Отже, у судовому засіданні відповідачем було доведено суду, що неналежне виконання ним зобов'язань, передбачених Договором сталось внаслідок випадку - смерті брата (події, яка потягла за собою значні матеріальні затрати з боку відповідача), який характеризується відсутністю його вини. Крім того, відповідач продовжує виконувати свої зобов'язання за Договором і надалі.
Щодо посилань позивачки на те, що під час підписання договору відповідачем не було їй передано 50 000,00грн., суд вважає, що доказів даній обставині у розумінні ст.58 ЦПК України позивакою не надано.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, зважаючи на те, що договір про поділ майна подружжя укладався сторонами добровільно на визначених ними самими умовах, його зміст відповідав волі сторін, позивачкою та її представниками не надано суду доказів, на підставі яких суд може дійти висновку про істотне порушення умов оскаржуваного нею договору і необхідність його розірвання, остання не довела порушення її прав як сторони у договорі з боку відповідача, тому у частині позову щодо розірвання Договору суд відмовляє.
Пунктом 7 Договору передбачено, що після підписання цього договору майнові відносини сторін щодо вищезазначеного майна, а також іншого майна, яке перебуває у спільній власності, вважаються врегульованими. З моменту підписання цього договору у сторін немає жодних претензій одне до одного стосовно порядку поділу майна, що є в їх спільній власності.
Таким чином, оскільки підстав для розірвання оскаржуваного позивачкою договору суд не вбачає, відтак позовна вимога про розподіл спільного сумісного майна подружжя, також задоволенню не підлягає, оскільки вона є похідною відносно вимоги про розірвання договору поділу майна подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.610,617,627,651 ЦК України, ст.ст.4,10,11,60, 88,213-215,218,224-226 ЦПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
суддя О.Д.Рудюк