Справа № 2-а-3655/11/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Борисюк І.Е.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
14 лютого 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Драчук Т. О.
судді: Боровицький О. А. Гонтарук В. М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на постанову від 04 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії,
В березні 2011 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов"язання здійснити перерахунок і виплату пенсії.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 травня 2011 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 28.09.2010 року по 28.01.2011 року до припинення права позивача на отримання державної та додаткової пенсії. Постанову суду допущено до негайного виконання.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення та отримує пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до статтей 50, 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно до статті 54 вищевказаного Закону, встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3-ї групи, щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, а не в розмірі, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено статтями 50, 54 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, -залишити без задоволення, а постанову від 04 травня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Боровицький О. А.
Гонтарук В. М.