24 січня 2013 року (о 16 год. 40 хв.) Справа № 0870/10926/12 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
за участю секретаря Батечко М.Д.
за участю представників позивача Батій С.С.
представника відповідача Панцакова С.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомост»
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення
У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомост» (далі - ТОВ «Екомост», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000472214/5957 від 25.07.2012 про донарахування до сплати податку на додану вартість у сумі 52 840,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 210,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB «Екомост» з питань достовірності вчинених правочинів з ТОВ «Маркотрейд» та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за жовтень 2011, за результатами якої складено Акт № 149/22-1421/35764060 від 02.07.2012. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 №0000472214/5957, яким донараховано до сплати 52 840,00 грн. податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 210,00 грн. Вказує, що відповідачем зроблений висновок про недійсність правочину між TOB «Екомост» та ТОВ «Маркотрейд» та прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення лише на підставі складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркотрейд» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2011. Вказує, що такі висновки є необґрунтованими та не відповідають дійсності. При проведенні перевірки позивачем були надані всі документи по взаємовідносинам між підприємствами: договори, ТТН, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо. Зазначає, що віднесені до податкового кредиту суми ПДВ підтверджені відповідними податковими накладними, які оформлені з дотриманням вимог законодавства. Вказує, що всі правочини, що мали місце між TOB «Екомост» та ТОВ «Маркотрейд» мали на меті настання певних наслідків отримання послуг, робіт для подальшого продажу продукції та не мали на меті порушити публічний порядок. На підставі викладеного, просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000472214/5957 від 25.07.2012.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. Посилається на Акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 21.02.2012 № 164/23-2/37255609 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркотрейд» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2011, з якого вбачається, що підтвердити факт здійснення операцій з придбання товару та продажу товарів не можливо, керівник TOB «Маркотрейд» не зміг надати обґрунтовані пояснення щодо транспортування товару від постачальників, також не зміг надати відповіді щодо місця зберігання бухгалтерської та податкової документації, документальне підтвердження на запит податкового органу TOB «Маркотрейд» не надано. Зазначає, що виходячи з відсутності у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договорів: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, обладнання, приміщень для зберігання матеріалів, а також відсутності документів, що дають змоги визначити фактичний обсяг виконаних робіт, податковий орган дійшов висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та відсутність права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Екомост» відмовити в повному обсязі.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Посадовою особою ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відповідно до наказу від 16.05.2012 № 336 та згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Екомост» з питань достовірності вчинених правочинів з ТОВ «Маркотрейд» та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період жовтень 2011, за результатами якої складено Акт № 149/22-1421 /35764060 від 02.07.2012 (далі - Акт).
З Акту вбачається, що за результатами перевірки встановлено порушення вимог п.14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст.201 ПК України, Наказу Державної податкової адміністрації України № 1492 від 02.02.2012 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством ТОВ «Екомост» завищено податковий кредит за жовтень 2011 на загальну суму 52 840,00 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Маркотрейд», що призвело до заниження:
- позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2011) на загальну суму 52 840,00 грн.;
- суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ за серпень 2011) на загальну суму 52 840,00 грн.
У зв'язку з неявкою посадових осіб для підписання Акту, вказаний Акт надіслано позивачу поштою рекомендованим листом з повідомлення про вручення.
На вказаний Акт позивачем надані заперечення від 09.07.2012 вих. № 27, відповідно до яких позивач просить прийняти заперечення до розгляду та скасувати акт перевірки №149/22-1421 /35764060 від 02.07.2012.
На підставі Акту та виявленого порушення ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0000472214/5957, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66 050,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 52 840,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 210,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0000472214/5957 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, а саме на адресу Державної податкової служби у Запорізькій області направлено скаргу від 30.07.2012 за вих. № 16, в якій ТОВ «Екомост» просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0000472214/5957 в повному обсязі.
За результатами розгляду вищезазначеної скарги Державною податковою службою у Запорізькій області прийнято рішення від 01.10.2012 № 4749/10/10-420, яким податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0000472214/5957 залишено без змін, а скарга - без задоволення.
Не погодившись з прийнятим Державною податковою службою у Запорізькій області рішенням, ТОВ «Екомост» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 №0000472214/5957 до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги ТОВ «Екомост» від 08.10.2012 за вих. № 13 Державною податковою службою України прийнято рішення від 25.10.2012 № 4193/0/61-12/10-2115, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 №0000472214/5957 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скарга - без задоволення.
Судом встановлено, що 06.01.2011 між TOB «Екомост» (замовник) та TOB «Маркотрейд» (експедитор) укладено договір № 000002 на транспортно-експедиторське обслуговування (далі - Договір № 000002 від 06.01.2011), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажів клієнта у межах території України, а саме:
- здійснювати перевезення своїми силами чи укладати з перевізниками від свого імені угоди на перевезення вантажів клієнта з пункту завантаження до пункту розвантаження, вказаних в заявці клієнта;
- самостійно вибирати вид транспорту для перевезення вантажів клієнта;
- вибирати оптимальні маршрути для перевезення вантажів клієнта;
- забезпечити своєчасну подачу транспорту для завантаження вантажів Клієнта та їх доставку до місця призначення;
- забезпечити безпеку вантажів клієнта під час перевезення. Пункти відправлення та призначення визначаються клієнтом в конкретній заявці.
Відповідно до п. 1.2. вищезазначеного Договору послуги надаються протягом строку цього Договору на підставі заявок клієнта, які складаються у письмовій формі та надаються експедиторові за три робочих дні до початку перевезення.
В матеріалах справи містяться та судом досліджені заяви на відправку вантажів з експедуванням до договору № 000002 від 06.01.2011, а саме № 01 від 06.01.2011, № 02 від 24.01.2011, № 03 від 26.01.2011, № 08 від 16.03.2011, № 12 від 30.05.2011, № 13 від 06.06.2011, № 14 від 17.06.2011.
Транспортування товару від TOB «Маркотрейд» до ТОВ «Екомост» здійснювалось TOB «Маркотрейд» згідно товаротранспортних накладних, а саме № 32 від 17.10.2011, № 32 від 18.10.2011, № 32 від 19.10.2011, № 32 від 20.10.2011, № 32 від 21.10.2011, № 32 від 31.10.2011.
На виконання умов договору № 000002 від 06.01.2011 TOB «Маркотрейд» надано ТОВ «Екомост» послуги, на що виписані податкові накладні та між сторонами підписані акти надання послуг, а саме:
- податкова накладна та акт надання послуг від 21.10.2011 № 211003 на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн. (номенклатура послуг: послуги з експедування згідно договору та заявки на відправку вантажів з експедуванням № 23 від 13.10.2011);
- податкова накладна та акт надання послуг від 27.10.2011 № 271003 на суму 8000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1333,33 грн. (номенклатура послуг: послуги з експедування згідно договору та заявки на відправку вантажів з експедуванням № 24 від 17.10.2011);
- податкова накладна та акт надання послуг від 31.10.2011 № 311006 на суму 3000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500,00 грн. (номенклатура послуг: послуги з експедування згідно договору та заявки на відправку вантажів з експедуванням № 25 від 25.10.2011).
06.01.2011 між TOB «Екомост» (замовник) та TOB «Маркотрейд» (виконавець) укладено договір надання послуг № 000003, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується на замовлення замовника провести забій, патрання, заморозку та фасування птиці з наданої замовником сировини, в кількості, вказаній в супровідних документах замовника.
На виконання умов договору від 06.01.2011 № 000003 TOB «Маркотрейд» надано ТОВ «Екомост» послуги, на що виписані податкові накладні та між сторонами підписані акти надання послуг, а саме:
- податкова накладна та акт надання послуг від 20.10.2011 № 201007 на суму 65 075,40 грн., в т.ч. ПДВ 10 845,90 грн. (найменування послуг: послуги з забою, патранню та заморожуванню птиці);
- податкова накладна та акт надання послуг від 31.10.2011 № 311005 на суму 97 162,65 грн., в т.ч. ПДВ 16 193,78 грн. (найменування послуг: послуги з забою, патранню та заморожуванню птиці).
01.03.2011 між TOB «Екомост» (замовник) та TOB «Маркотрейд» (виконавець) укладено договір № 000024 про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника відповідно до умов Договору надати послуги з миття та обробки вантажних автомобілів, н/причепів та багаторазової полімерної тари призначених для перевезення живої птиці (надалі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити надані Послуги.
Відповідно до п. 1.2. Договору у вартість послуг, що надаються виконавцем, включено вартість витратних матеріалів (миючих засобів тощо).
Перелік вантажних автомобілів, щодо яких надаються послуги зазначається в Додатку до цього Договору, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору.
На виконання умов договору від 01.03.2011 № 000024 TOB «Маркотрейд» надано ТОВ «Екомост» послуги, на що виписані податкові накладні та між сторонами підписані акти надання послуг, а саме:
- податкова накладна та акт надання послуг від 17.10.2011 № 171006 на суму 64 702,08 грн., в т.ч. ПДВ 10 783,68 грн. (найменування послуг: послуги з мойки та обробки вантажного авто; послуги з мойки та обробки н/причіп вантажний; послуги з мойки та обробки контейнеру полімерного);
- податкова накладна та акт надання послуг від 31.10.2011 № 311004 на суму 64 097,28 грн., в т.ч. ПДВ 10 682,88 грн. (найменування послуг: послуги з мойки та обробки вантажного авто; послуги з мойки та обробки н/причіп вантажний; послуги з мойки та обробки контейнеру полімерного).
Таким чином, TOB «Маркотрейд» виписано на адресу ТОВ «Екомост» податкові накладні та між сторонами підписані акти надання послуг на загальну суму 317 037,40 грн., в т.ч. ПДВ 52 839,57 грн.
Розрахунки між ТОВ «Екомост» та TOB «Маркотрейд» частково проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень № 626 від 04.10.2011 на суму 96 300,00 грн., № 627 від 04.10.2011 на суму 3700,00 грн. та на підставі Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2011
Оскільки ТОВ «Екомост» вважає, що податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0000472214/5957 прийняте ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200 ПК України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а отримані позивачем послуги в подальшому були використані у власній господарській діяльності, якою є, зокрема, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.
Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, зобов'язання контрагента позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.
Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».
Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.
Суд вважає, що Акт перевірки не встановлює жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарською операцією з надання послуг, внаслідок чого Акт не може слугувати належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту і бути належним доказом виявленого порушення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000472214/5957 від 25.07.2012, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомост» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 660,50 грн. (шістсот шістдесят гривень п'ятдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Батрак