07 лютого 2013 року 810/251/13-а
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В., за участю позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської державної адміністрації Київської області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду з вимогами:
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської державної адміністрації Київської області щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської державної адміністрації Київської області встановити статус інваліда війни відповідно до вимог п.9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення інваліда війни та нагрудний знак.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.02.2012 р. йому було встановлено другу групу інвалідності безстроково з втратою працездатності 80%. Зазначене захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серія НОМЕР_1 від 14.03.2012 р., вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи №НОМЕР_2 від 14.03.2012 р., довідкою серія КИО -1 №0397490 від 17.02.2012 р. про встановлення групи інвалідності, довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги.
Вважає, що у відповідності до п.9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ (далі - Закон України №3551-ХІІ) до інвалідів війни належать особи які залучалися до складу формувань Цивільної оборони та які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Пояснив, що 17.12.2012 р. він звернувся із заявою до відповідача з проханням встановити йому статус інваліда війни. Листом 19.12.2012 р. йому було відмолено в задоволенні заяви.
Вважає, що дана відмова є незаконною, а дії протиправними, що порушують його права.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серія НОМЕР_1 від 14.03.2012 р., вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи №НОМЕР_2 від 14.03.2012 р., довідкою серія КИО -1 №0397490 від 17.02.2012 р. про встановлення групи інвалідності, довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках.
Внаслідок участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач отримала другу групу інвалідності згідно з актом огляду МСЕК №0397490, за яким призначено інвалідність.
Відповідно до довідки Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у правах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської області державної адміністрації №01-04/2052/252 від 12.12.2012 р., ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування цивільної оборони міжколгоспного шляхобудівного управління Поліського району в період з 01.06.1986 р. по 15.06.1986 р.
Вищевказані обставини також підтверджуються посвідченням та Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2012 р. №2а-12166/12/2670.
17.12.2012 р. позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням встановити йому статус інваліда війни. Листом 19.12.2012 р. йому було відмовлено в задоволенні заяви.
Відмова обґрунтована тим, що згідно роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України чинність п. 9 ст. 7 Закону України №3551-ХІІ поширюється лише на осіб, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування загону цивільної оборони який було сформовано на базі ВО «Білоцерківшина» та укомплектовано особовим складом невоєнізованих формувань ЦО підприємства установ м. Біла Церква. На громадянин, які були у складі формувань чи підрозділів різних міністерств, чинність зазначеної норми не поширюється. Також позивача було повідомлено, що підставою для надання учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС статусу інваліда війни є довідки, що надаються управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і підтверджують залучення особи до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації аварії на ЧАЕС.
Закон України №3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону України №3551-ХІІ встановлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інваліда ми внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п.10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. №302 (далі - Положення №302), посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.
Відповідно до чинних у 1986 р. Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 р. постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111, цивільна оборона будувалась за територіально-виробничим принципом. Тобто в кожному міністерстві, відомстві або іншому центральному органі виконавчої влади, а також на підприємствах, в установах і організаціях створювались служби та формування цивільної оборони. Керівництво службами та формуваннями цивільної оборони в межах адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст) здійснювалось від повідними місцевими органами державної влади. Начальниками цивільної оборони адміністративно-територіальних одиниць визначались керівники органів державної влади, а в міністерствах, відомствах, на підприємствах, в установах і організаціях - їх керівники.
Чинним на цей час Законом України "Про Цивільну оборону України" визначено аналогічний порядок створення, функціонування та керівництва службами і формува ннями цивільної оборони.
Положенням про невоєнізовані військові формування цивільної оборони і норми забезпечення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами , введеним у дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР-заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1975 р. № 90, передбачалося створення невоєнізованих військових формувань цивільної оброни та комплектування їх особового складу.
Проаналізувавши вищевикладене та наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач була залучена до складу формувань цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, то відмова відповідача у встановлення їй статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи справу, суд виходить з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності його відмови у встановленні позивачу статусу та видачі посвідчення інваліда війни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської державної адміністрації Київської області від 19 грудня 2012 року №4277/10 в наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської державної адміністрації Київської області вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни, видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В. Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 лютого 2013 року