ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-9/17390-2012 12.02.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр "М.Т.К."
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія "ГАЛЕН"
Про стягнення 67 171, 20 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача Пирогов О.В. (дов. №14/11/2012 від 14.11.2012р.);
Від відповідача Сімутенкова Н. В. (дов. б/н від 04.02.2013р.)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр "М.Т.К." (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія "ГАЛЕН" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 67171,20 грн. заборгованості за договором поставки №Р127/09 від 23.09.2009 року.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/17390-2012, розгляд справи призначено на 22.01.2013 року.
В судовому засіданні 22.01.2013 року оголошувалась перерва до 29.01.2013 року, у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та невиконанням вимог ухвали суду від 04.12.2012 року відповідачем.
В судовому засіданні 29.01.2013 року судом оголошувалась перерва до 12.02.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень від відповідача.
В судове засідання 12.02.2013 року представники сторін з'явились, представником позивача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, пояснення щодо настання строків оплати за договором, представник відповідача на виконання ухвали суду витребуваних документів, зокрема звітів або пояснень щодо причин їх відсутності не надав.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
Між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем 23 вересня 2009 року укладений договір поставки № Р 127/09 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця партію лікарських засобів та виробів медичного призначення, які дозволені для використання в Україні, надалі товар згідно замовлення, а покупець зобов'язується прийняти цю партію товару та оплатити на умовах цього договору.
Найменування, асортимент, кількість та виробник партії товару додатково погоджується сторонами в замовленні та (або) у відповідній видатковій накладній (п. 1.2. договору).
Датою поставки партії товару вважається дата поставки, яка зазначена у видатковій накладній (п. 4.4. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок/оплата за поставлений товар здійснюється на підставі щомісячного звіту про залишки товару, який надається покупцем постачальнику не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата за реалізовану частину товару здійснюється на протязі 10 днів з моменту надання звіту.
На підставі укладеного договору позивач з вересня 2009 року по січень 2012 року поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 771 798, 90 грн., що підтверджено видатковими накладними копії яких надані до матеріалів справи.
За отриману продукцію відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 682 280, 15 грн., що підтверджується банківськими виписками копії яких надані до матеріалів справи.
Частина поставленого позивачем товару, на загальну суму 22 347, 55 грн. була повернута відповідачем, що підтверджується накладними на повернення, копії яких додані до матеріалів справи.
За твердженням позивача, оскільки частина поставленого відповідачу товару на суму 72 171, 20 грн. останнім не була оплачена, 22 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо належного виконання грошових зобов'язань по укладеному договору.
Претензія отримана відповідачем 03.09.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. За твердженням позивача, відповідач відповіді на претензію не надав, проте перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 4 000, 00 грн.
Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі, позивач 25.09.2012 року вдруге звернувся до відповідача з претензією, яка була отримана відповідачем 09.10.2012 року. Відповідач відповіді на претензію не надав, проте 11.10.2012 року перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 1000, 00 грн.
Таким чином, частина поставленого позивачем відповідачу товару, на загальну суму 67 171, 20 грн. оплачена не була.
16.11.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання звіту щодо реалізації отриманого від позивача товару або його залишків, яка була отримана відповідачем 19.11.2012 року, відповідач звіт не надав, грошові зобов'язання за договором не виконав.
Відповідно до позовної заяви, враховуючи що остання поставка товару відповідачу була здійснена в січні 2012 року, а звіт про реалізацію товару у відповідності до вимог договору відповідачем наданий не був, позивач поставлений товар вважає реалізованим та таким що підлягає оплаті. Заборгованість відповідача по оплаті поставленого товару за договором становить, за розрахунком позивача, 67 171, 20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року суд зобов'язував відповідача надати звіт про реалізацію товару поставленого позивачем за період з 01.09.2009 року по 31.10.2012 року, звіт про залишки поставленого позивачем товару за період з 01.09.2009 року по 31.10.2012 року, письмові пояснення щодо неможливості виконання вимог ухвали суду (з зазначенням причин неможливості виконання ухвали суду). Відповідач вимоги зазначеної ухвали суду не виконав, витребуваних документів не надав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою Договір поставки № Р 127/09 від 01.10.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, позивачем з вересня 2009 року по січень 2012 року у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 771 798, 90 грн., згідно видатковим накладним, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплена печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.
Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару, а також частина товару була повернута в цілому на загальну суму 704 627, 70 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 67171, 20 грн. (771798, 90 грн. вартість поставленого товару - 704627, 70 грн. часткова оплата/повернення товару = 67171, 20 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.
Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок/оплата за поставлений товар здійснюється на підставі щомісячного звіту про залишки товару, який надається покупцем постачальнику не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата за реалізовану частину товару здійснюється на протязі 10 днів з моменту надання звіту.
Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач ні на вимогу позивача, ні на вимогу суду, обов'язку щодо надання звітів про реалізацію товару, не виконав, що свідчить недобросовісне виконанян ним своїх обов'язків, з якими пов'язується винекнення в нього обов'язку оплати товару, то суд приходить до висновку, що факт релазіації товару відбувся (є таким, що настав). Доказів іншого суду не надано.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 67 171, 20 грн. відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 67 171, 20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п.5.1. договору є таким, що настав, з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо надання звітів про реалізацію товару, товар вважається реалізованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 67 171, 20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» (01030, м. Київ, бул. Б. Хмельницького, буд. 31/27 /літера А/; код ЄДРПОУ 35592105; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «М. Т. К.» (03110, м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 10; код ЄДРПОУ 21633086) 67 171 (шістдесят сім тисяч сто сімдесят одну) грн. 20 коп. основної заборгованості та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.02.2013р.
Суддя Г.П. Бондаренко