33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"05" лютого 2013 р. Справа № 19/5025/1264/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Коломис В.В. ,
судді Огороднік К.М.
при секретарі Саган І.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Бережок С.І.
від відповідача - Бабіч О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.12.12 р. у справі № 19/5025/1264/12
за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
до Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго"
про стягнення 32408,65 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.12.2012 року у справі № 19/5025/1264/12 (суддя Розізнана І.В.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 12094,30 грн. (дванадцять тисяч дев'яносто чотири гривні 30 коп.) пені, 4 670,74 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят гривень 74 коп.) 3% річних, 3 542,23 грн. (три тисячі п'ятсот сорок дві гривні 23 коп.) інфляційних нарахувань, 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги слід задоволити частково та зменшити розмір правомірно нарахованої позивачем пені в сумі 12094,29 грн., розміру стягнутих з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, з огляду на відсутність заборгованості на час слухання справи в суді, а також враховуючи те, що до виникнення боргу призвели об'єктивні обставини. Керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в сумі 20307,27 грн., з яких: 12094,30 грн. - пеня, 4 670,74 грн. - 3% річних, 3 542,23 грн. - інфляційні нарахування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в частині відмови Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" у стягненні з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго"12049,29 грн. пені та 7,08 грн. інфляційних витрат з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, неповному з'ясуванню всіх обставин справи та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. В обґрунтування скарги зазначає, що оскільки виходячи з умов спірного Договору та актів приймання передачі природного газу від 31.10.12 № 13ХмБО та № 14 ХмБО за поставлений Позивачем у жовтні 2011 року природний газ, Відповідач повинен був розрахуватись до 14 листопада 2011 року, а фактично виконав зобов'язання лише у грудні 2011 року, то з Відповідача підлягає стягненню 3549,32 грн. інфляційних витрат, що підтверджується розрахунком (наявним в матеріалах справи). Зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій не встановив матеріальний стан Позивача, не надав оцінку його збиткам, а тому не мав правових підстав для застосування положень ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, як приводу для зменшення нарахованої Позивачем пені.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов правомірного висновку про зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, зазначає, що судом правомірно стягнуто інфляційні нарахування в розмірі 3542,23 грн. за листопад місяць на суму боргу 3542234,59 грн. та відмовлено в стягненні інфляційних нарахувань в розмірі 7,08 грн.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 19.12.2012 року у справі № 19/5025/1264/12 залишити без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (покупець) укладено договір № 14/2519/11 на купівлю-продаж природного газу.
Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціям та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору.
За умовами п. 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 29900 тис. куб. м. у тому числі по місяцях кварталів: у 2011 році: жовтень 2011р. - 1500 тис. куб. м., листопад 2011р. - 2700 тис. куб. м., грудень 2011р. - 3000 тис. куб. м.; у 2012 році: січень - 4000 тис. куб. м., лютий - 4000 тис. куб. м., березень - 3000 тис. куб. м., квітень - 2000 тис. куб. м., травень - 400 тис. куб. м., червень - 300 тис. куб. м., липень - 300 тис. куб. м., серпень - 300 тис. куб. м., вересень - 400 тис. куб. м., жовтень - 2000 тис. куб. м., листопад - 3000 тис. куб. м., грудень - 3000 тис. куб. м.). Обсяги закупівлі газу можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).
Згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м. газу становить 3023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3700,76 грн.
У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до п. 5.2 цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів (п. 5.3. договору).
Пунктом 5.5. договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 6.2 договору при невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, продавець має право обмежити або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.
30.09.2011 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору №14/2519/11 від 30.09.2011 р., про наступне: "З 01 жовтня 2011 року викласти п. 5.2. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ 4139,57 грн.
До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн."
Решта умов цього Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання Сторонами.
11.10.2011 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до договору №14/2519/11 від 30.09.2011 р., про наступне: "З 11 жовтня 2011 року викласти п. 5.2 статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ 3449,64 грн. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.
У разі поставки газу на газоспоживаючі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн."
Решта умов цього Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання Сторонами.
На виконання умов договору, позивачем протягом жовтня 2011 року було поставлено відповідачу 420, 890 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 1 894 984, 84 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №13хм БО від 31.10.2011 р., підписаним та скріпленим печатками сторін. Також позивачем протягом жовтня 2011 року було поставлено відповідачу 883, 870 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 3 369 665, 99 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №14хм БО від 31.10.2011 р., підписаним та скріпленим печатками сторін.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого газу виконав, перерахувавши позивачу кошти у розмірі 5 264 650, 83 грн. Проте відповідач виконав зобов'язання не належним чином, розраховувався невчасно. Так, згідно договору (п.6.1) відповідач повинен був провести остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 14.11.2011 р., проте повний розрахунок був проведений до 02.12.2011 р.
17.10.2012 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату пені в розмірі 24 188, 59 грн. протягом 3-х днів з моменту отримання даної вимоги, що становить 24188,59 грн. пені також 3 549,32 грн. інфляційних збитків та 4 670,74 грн. 3% річних.. Проте, вимога позивача залишена відповідачем без реагування.
Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Згідно ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (покупець) укладено договір №14/2519/11 на купівлю-продаж природного газу.
На виконання умов договору позивачем в жовтні 2011 року було поставлено відповідачу 1304,76 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 5264650,83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №13хм БО та №14хм БО від 31.10.2011 р., підписаними та скріпленими печатками сторін.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ виконав повністю, перерахувавши всю суму заборгованості позивачу. Проте відповідач не дотримався умов п. 6.1 договору та не здійснив остаточний розрахунок вчасно. Так, згідно наданого позивачем розрахунку, що не заперечується відповідачем, після 14.11.2011 року залишився несплаченим відповідачем борг у сумі 3542234,59 грн. Дана сума боргу частково була погашена 30.11.2011 року в сумі 3400000 грн. і остаточно 02.12.2011 року в сумі 142234,59 грн. У зв'язку з цим позивач нарахував та заявив до стягнення 24188,59 грн. пені , 3 549,32 грн. інфляційних збитків та 4 670,74 грн. 3% річних.
Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно з статтею 625 ЦК України, індекс інфляції та 3% річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини, а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
З рекомендацій Верховного суду України, викладених в листі №62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", вбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин правомірною є відмова в стягненні інфляційних нарахувань за грудень 2011 р. на суму 3542234,59 грн., в розмірі 7,08 грн.
Також колегія суддів зазначає, що нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 24188,59 грн. (24067,79 грн. - за період прострочення платежу з 15.11.2011р. по 30.11.2011 р. на суму боргу 3542234,59 грн. та 120,80 грн. - за період з 31.11.2011 р. по 02.12.2012р. на суму боргу 142234,59 грн.) є правомірно нарахованою з огляду на 7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Так, зокрема, статтею 610 ЦК України визначено, що невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів звертає увагу, що право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, надано господарському суду частиною 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Так зменшуючи розмір пені, господарським судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги ступінь виконання основного зобов'язання боржником, об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу та відсутність заборгованості на час слухання справи в суді а також розмір стягнутих з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, виходячи із принципу розумності і співрозмірності та інші докази.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково в сумі 20307,27 грн., з яких: 12094,30 грн. - пеня, 4 670,74 грн. - 3% річних, 3 542,23 грн. - інфляційні нарахування та відмові в частині стягнення 12094,29 грн. пені та 7,08 грн. інфляційних.
Колегією суддів не приймаються до уваги надані апелянтом звіти про фінансові результати ПАТ "Нафтогаз України" за І півріччя 2012 р., оскільки останні не свідчать, що збитки виникли внаслідок невиконання відповідачем окремого договору №14/2519/11 на купівлю-продаж природного газу.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 19.12.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-
1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №14/2-665 від 29.12.2012 р. відмовити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.12.2012 року у справі № 19/5025/1264/12 залишити без змін.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.