Справа № 1521/5466/12
18 лютого 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Гандзій Д.М.
при секретарях Рябоконь Н.В., Черкасові Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Овідіопольського РС ГУДМС України в Одеській області, за участю 3-ої особи без самостійних вимог : Органу опіки та піклування Овідіопольської РДА про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, -
27 листопада 2012 року, позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з вищеназваним позовом, який в подальшому збільшив та в якому просив суд, визнати відповідачку ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою : АДРЕСА_1, усунути йому, з її боку перешкоди в користуванні вказаним будинком, який належить йому на праві власності, шляхом її виселення та зняття з реєстраційного обліку із вказаного будинку, мотивуючи це розірваним між ними шлюбом 08.08.2008 р., а також тим, що відповідачка з цієї дати не є членом його родини і маючи на праві власності 14/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2, не бажає добровільно знятися з реєстрації із спірного будинку, чим порушує його права власника та користувача свого будинку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав збільшені позовні вимоги свого довірителя.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на його безпідставність, пояснивши суду, що іншого житла, крім спірного будинку, в якому вона проживає разом із малолітнім спільним сином її та позивача - не має, надавши суду свої письмові заперечення на позов.
Представник відповідача Овідіопольського РС ГУДМС України в Одеській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, однак надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд, слухати справу за його відсутністю (а.с. 22,23).
Представник 3-ої особи Органу опіки та піклування Овідіопольської РДА в судовому засіданні, просив суд, відмовити у задоволенні позову, вважаючи його необґрунтованим і незаконним з посиланням на ст. 64 ЖК України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та додатково надані суду письмові матеріали по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно із ст. 10 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи : роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Приписами статті 61 ЦПК України передбачено - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У відповідності до ст.ст. 316,317,319 ЦК України, правом власності є право на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, розпорядження своїм майном.
Статтями 71,72 ЖК України передбачено - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.
Згідно із ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якою передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні - вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням, до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Суд встановив, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2, зареєстрований 22.12.1990 р., від якого народилося двоє спільних дітей : син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, був розірваний рішенням Овідіопольського райсуду від 25.06.2008 р., яке набрало законної сили 06.07.2008 р., про що було видано відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 23.02.2012 р. (а.с. 6,16,31)
13.11.2000 р., позивач, за нотаріально-посвідченим договором дарування (реєстр. № 2392), набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, яке було зареєстроване в КП «Овідіопольське РБТІ», та в якому сторони по справі спільно проживали разом із своїми дітьми на вели спільне господарство, проти чого не заперечував представник позивача (а.с. 7).
Суд з'ясував, що після розірвання шлюбу, відповідачка ОСОБА_2 залишилась проживати і проживає по сьогоднішній день у спірному будинку та вела в ньому господарство, сплачуючи при цьому всі необхідні комунальні платежі, проти чого також, не заперечував представник позивача, що підтверджується актами обстеження побутових умов від 09.12.2012 р. та від 09.02.2013 р., складених депутатами Новоградківської с/р, а також довідками сільради № 534 від 10.12.2012 р., № 129 від 11.02.2013 р., якими підтверджується, з посиланням на дані по господарської книги № 9 за 2006-2015 р.р. - факт постійного проживання відповідачки разом із малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за вищевказаною адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 14,15,41,42,46).
Судом не приймаються, як хибні, неналежні та недопустимі докази, твердження представника позивача, що у відповідачки є інше житло, а саме 47/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 - адже, вказане спростовується ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням від 20.05.2008 р., якою було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 знялася з реєстрації з будинку АДРЕСА_2, а в подальшому, подарувала свої 47/100 частин вказаного будинку ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором дарування від 16.01.2013 р. (а.с. 30,45).
Таким чином, суд встановив, що іншого житла у відповідачки ОСОБА_2 та її спільного з відповідачем малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - не має, так як було з'ясовано судом, відповідачка зареєструвалась у спірному будинку АДРЕСА_1 - 28.04.2008 р. за згодою позивача, що підтверджується копією штампу про реєстрацію місця проживання у паспорті відповідачки (а.с. 5 оборот аркуша).
Таким чином, суд дійшов висновку, що дійсно сторони по справі припинили шлюбні відносини, але зважаючи на приписи ст.ст. 64,156 ЖК України - незважаючи на те, що відповідачка з малолітнім сином позивача - Богданом, ІНФОРМАЦІЯ_1 перестали бути членами сім'ї наймача, тобто позивача ОСОБА_1, але, як встановив суд продовжують проживати в займаному жилому приміщенні і іншого житла вони не мають - вони мають такі ж права і обов'язки, як позивач (наймач) та члени його сім'ї.
Припинення сімейних відносин з власником будинку ОСОБА_1 - не позбавляє права відповідачки ОСОБА_2 з малолітнім сином позивача користування займаним приміщенням.
Суд також звертає увагу на той факт, що ні в первісному позові, ні в збільшеному позові - позивач ні словом не згадує про існування у нього з відповідачкою малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який, як йому достовірно відомо, проживає разом із матір'ю - позивачкою ОСОБА_2 у його будинку за адресою : АДРЕСА_1, з якого позивач просить виселити свою колишню дружину і зняти її з реєстрації.
Крім того, в збільшеному позові, позивач посилається на ст. 116 ЖК України, а саме на самоправно зайняте жиле приміщення. Однак, як встановив суд, відповідачка ОСОБА_2 зі згоди позивача, як власника будинку, зареєструвалась у спірному будинку, в якому вона постійно проживає разом із малолітнім сином відповідача. Таким чином, в даному випадку, не йдеться про самоправно зайняте жиле приміщення відповідачкою.
З наведених підстав, на думку суду, позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,209,212,214,215,218,256 ЦПК України, ст.ст. 316,317,391,405 ЦК України, ст.ст. 64,71,72,150,156 ЖК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Овідіопольського РС ГУДМС України в Одеській області, за участю 3-ої особи без самостійних вимог : Органу опіки та піклування Овідіопольської РДА про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, усунення перешкод у користуванні будинком, шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Гандзій Д.М.