справа № 1007/13370/2012
провадження № 2-п/361/3/13
24.01.2013
24 січня 2013 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
при секретарі Бас Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду,
07 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, у якій зазначала, що 28 листопада 2012 року отримала в суді копію заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 125484,36 доларів США, що за офіційним курсом станом на 14 грудня 2011 року складає 1002607 грн. 49 коп.
Вказане рішення судом ухвалене за її відсутності. Дана обставина не дозволила їй як відповідачу у справі реалізувати свої процесуальні права, порушила принцип змагальності сторін, позбавила можливості пред'явити зустрічний позов про визнання договору поруки недійсним.
04 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - Банк), правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 06Г03-07.
За умовами п. 1.1 цього договору Банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 110000 доларів США, строком на 20 років під 12,5 % річних. Кредитні кошти надавалися для придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 2.3 даного договору Банк видав ОСОБА_4 кредит у готівковій формі в сумі 110000 доларів США, що суперечить ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України, ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", ст. 6 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200.
Єдиним законним платіжним засобом на території України є гривня, тому видача грошей за цим кредитом мала відбутися у гривні, а не в іноземній валюті.
Виходячи з наведеного вище, вказаний кредитний договір є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Договір поруки № 03Г10-07, який укладений 04 грудня 2007 року між Банком і нею є похідним від кредитного договору.
Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язання боржником перед кредитором, умови цього договору слід також визнати недійсними, так як договір поруки забезпечував недійсне зобов'язання.
15 лютого 2010 року між Банком і ОСОБА_4 без її згоди та повідомлення був укладений договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 06Г03-07 від 04 грудня 2007 року, що є ще однією підставою визнання договору поруки недійсним.
Просила скасувати заочне рішення суду від 12 квітня 2012 року у справі за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до неї і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити справу до судового розгляду в загальному порядку.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 у суді заяву про перегляд заочного рішення підтримали, дали пояснення аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити заяву та скасувати заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час і місце засідання повідомлявся належним чином, його неявка згідно із ч. 1 ст. 231 ЦПК України розгляду заяви не перешкоджає.
Представник позивача ПАТ "ВТБ Банк" Лизуненко С.О. у суді проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду заперечував та пояснив, що правові підстави для скасування заочного рішення суду від 12 квітня 2012 року відсутні.
Посилання заявника на те, що Банк не мав права видавати кредит в іноземній валюті є безпідставними.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. п. 10, 11 постанови № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями має право здійснювати операції із надання кредитів у іноземній валюті.
Зазначені документи Банку видані в установленому законом порядку, копії цих документів знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1.1 договору поруки, укладеного 04 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_3, на даний час ОСОБА_3, остання як поручитель поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_4 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 06Г03-07 від 04 грудня 2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього, у тому числі, що збільшують основне зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що Банк зобов'язаний був повідомити її про укладення 10 лютого 2010 року договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 06Г03-07 від 04 грудня 2007 року, є необґрунтованими, оскільки ще при укладенні 04 грудня 2007 року договору поруки відповідач погодила внесення будь-яких змін до кредитного договору.
Просив у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду відмовити.
Розглянувши заяву ОСОБА_3, дослідивши додані до заяви документи, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2012 року стягнуто солідарно із ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 06Г03-07 від 04 грудня 2007 року в розмірі 125484,36 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 грудня 2011 року складає 1002607 грн. 49 коп.
Із свідоцтва про зміну імені НОМЕР_1, виданого 18 травня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, видно, що ОСОБА_3 змінила ім'я на ОСОБА_3.
Згідно із ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
У ч. 1 ст. 232 ЦПК України встановлено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного вище, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом двох обставин: неявки відповідача у судове засідання, у якому ухвалено заочне рішення, з поважних причин та докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Оскільки докази, на які посилається ОСОБА_3 істотного значення для правильного вирішення справи не мають, її заява про перегляд заочного рішення суду підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 231, 232 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2012 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дутчак І. М.