Справа № 2-7/2009
19 січня 2009 року Бериславський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого судді Радченко С.В.
при секретарі Глушковій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання удаваного правочину недійсним, визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок,
ОСОБА_1 . звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, визнання договору дарування житлового будинку, укладеного між відповідачами недійсним, визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного між ним та ОСОБА_4 , визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2000 році його донька (відповідачка ОСОБА_2 .) вийшла заміж за відповідача ОСОБА_3 ., в зв'язку з чим він разом зі своєю дружиною вирішили придбати житловий будинок та надати його молодятам для проживання. З цією метою у серпні 2002 року між ним та відповідачкою ОСОБА_4 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж належного їй на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 При укладанні угоди купівлі-продажу між ним та відповідачкою ОСОБА_4 було досягнуто згоди по всім істотним умовам договору, зокрема щодо ціни продажу, передачі будинку у власність, оформлення у нотаріуса тощо. За даний будинок він сплатив відповідачці ОСОБА_4 3000 доларів США як 100 % оплату вартості будинку, що підтверджується розпискою відповідачки від 14.08.2002 року.
У зв'язку з тим, що між ним та відповідачами ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 було досягнуто домовленості про подальший викуп будинку, з метою уникнення подвійного переоформлення права власності на будинок та понесення через це додаткових витрат, між ним та відповідачами було досягнуто домовленості про укладання договору дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 15 серпня 2002 року такий договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 між відповідачами був укладений та нотаріально посвідчений.
На думку позивача, оскаржуваний договір дарування житлового будинку від 15.08.2002 року є удаваним, оскільки приховує договір купівлі-продажу житлового будинку, який був укладений 14.08.2002 року у формі розписки між ним та відповідачкою ОСОБА_4 Про удаваність правочину свідчить також той факт, що відповідачка ОСОБА_4 не перебувала з відповідачами ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 у родинних відносинах чи близьких (дружніх) стосунках, а тому у неї були відсутні будь-які підстави для дарування (тобто для безоплатної передачі у власність) належного їй житлового будинку.
Оскільки договір дарування від 15.08.2002 року є удаваним, просив суд визнати його недійсним.
Натомість просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового укладений 14.08.2002 року у формі розписки між ним та відповідачкою ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1
Крім того, на момент придбання будинок знаходився у непридатному для проживання стані і він за власні кошти, як власник, своїми силами здійснював ремонт та приводив будинок у придатний для проживання стан.
Оскільки до теперішнього часу відповідачі ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 . коштів за будинок йому не сплатили, тим самим порушуючи його законні права на житловий будинок, він тривалий час чекаючи розрахунку не звертався до суду з відповідним позовом, внаслідок чого пропустив встановлений законодавством строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, просив суд даний строк поновити як пропущений з поважних причин.
У судовому засіданні позивач та його представник Кононов М. А. підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, наполягали на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові.
Відповідачка ОСОБА_2 . у судовому засіданні позов визнала, погодившись з доводами позивача у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник Мовчан В.О. у судовому засіданні позов не визнали через його необґрунтованість та безпідставність та сплив строку позовної давності. Причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які зазначені позивачем, вважають неповажними, оскільки позивач мав можливість у будь-який час з моменту укладення договору дарування (при укладанні договору дарування позивач був присутній) звернутися до суду з аналогічним позовом, йому були відомі всі умови укладання договору дарування. Вважають, що відповідачка ОСОБА_4 як власниця будинку скористалася своїм правом вільного розпорядження своїм майном, подарувавши будинок ОСОБА_2 Просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову за його безпідставністю та у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про день та час судового розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки ОСОБА_4
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 серпня 2002 року між відповідачами по справі було укладено договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Бабченко М. Д. про що зроблено запис в реєстрі за НОМЕР_1 . Даний договір дарування був зареєстрований у відповідному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.08.2002 р., про що здійснено запис за НОМЕР_2 (а. с. 8). Відповідачі ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., на підставі договору дарування набули права власності на даний житловий будинок.
Згідно ч.2 ст.58 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Суд вважає, що договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . отримали в дар житловий будинок від ОСОБА_4 Г.О. є удаваною угодою, метою якої було уникнення подвійного переоформлення права власності на будинок та понесення через це додаткових витрат.
Висновок суду грунтується на наступних доказах, досліджених безпосередньо у судовому засіданні.
Так, відповідно до вимог ст. 243 ЦК УРСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.
Тобто обов»язковою вимогою чинності угоди дарування є безоплатність передачі майна.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, даруватель ОСОБА_4 Г.О. отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі 3000 доларів США як 100% оплату за будинок, розташований в м.Бериславі по вул.Франка, 13, який вона ніби-то подарувала доньці та зятю ОСОБА_1 , що свідчить про недотримання вимоги безоплатності при укладенні угоди дарування, та дає підставу вважати про фактичне укладення договору купівлі-продажу будинку.
Допитаний у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 . пояснив, що будь-яких стосунків між ним та ОСОБА_4 Г.О., в результаті яких він міг отримати в дар будинок не було. Йому ніби-то тільки повідомили, що їм з дружиною подарували будинок. Факт купівлі будинку ОСОБА_1 заперечує. Особисто він грошей за будинок нікому не сплачував. Заперечуючи факт придбання будинку ОСОБА_1 , Татаровський суперечить своїм же поясненням, даним в ході розгляду даної цивільної справи іншими складами суду, де він спочатку заявляв, що особисто сплатив ОСОБА_1 1500 доларів США за будинок, тобто визнав факт попередньої купівлі будинку позивачем (а.с.38). В подальшому ОСОБА_3 . не заперечує факт сплати коштів ОСОБА_1 за будинок після укладення договору дарування, але не визнає розписки (а.с.77). Така непослідовність свідчить про приховування відповідачем факту сплати ОСОБА_1 . коштів попередньому власнику будинку і цей факт доводить про те, що фактично між позивачем та ОСОБА_4 Г.О. відбулася угода купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 , за якою продавець ОСОБА_4 Г.О. отримала кошти в сумі 3000 доларів США, а ОСОБА_1 отримав у власність будинок.
Встановлений судом факт удаваності угоди дарування доказується також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 ., які суду пояснили, що достовірно знають про купівлю ОСОБА_1 . будинку у ОСОБА_4 Г.О., яка давала оголошення про продаж свого будинку. Солодов займав у них гроші для придбання нерухомості. Вони знали, що метою придбання будинку позивачем було подальше дарування його своїй доньці.
За таких обставин до удаваного договору дарування жилого будинку АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Бабченко М. Д. про що зроблено запис в реєстрі за НОМЕР_1 , слід застосовувати правила, що регулюють угоду купівлі-продажу, тобто угоду, яка фактично відбулася між ОСОБА_1 . та ОСОБА_4 Г.О.
Судом достовірно встановлено, що сторони в особі ОСОБА_4 Г.О. (продавця) та ОСОБА_1 (покупця) домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , підтверджують це письмовими доказами - розпискою про отримання грошей (а.с.7), і відбулося повне виконання договору, але сторони приховали свої наміри удаваною угодою дарування, що встановено судом , тому договір купівлі-продажу від 14.08.2008 року жилого будинку АДРЕСА_1 слід визнати дійсним.
Суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку звернення з даним позовом до суду підлягає задоволенню, оскільки причини його пропуску визнаються судом поважними. Позивач дійсно міг дізнатися про порушення свого права власності на придбаний ним будинок після розлучення відповідачів та подачі позову ОСОБА_2 про поділ будинку.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1 від 15.08.2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Бериславського нотаріального округу за НОМЕР_1
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Ганною Олексіївною.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Бериславський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В. Радченко