"05" лютого 2009 р.
Справа № 3/387/08
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б.Туренко
суддів Л.І.Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання - О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача - Зотіков С.Є.
від відповідача -Бойко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ ''Нікспецсервіс''
на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008р.
у справі № 3/387/08
за позовом ТОВ ''Нікспецсервіс''
до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Мрія"
про стягнення 46923.34грн.,
встановив:
ТОВ ''Нікспецсервіс'' 14.11.2008р. звернулось з позовом про стягнення з Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Мрія" 46923.34грн., у т.ч. 40455.86грн. - основного боргу, 2421.89грн. - пені за прострочення термінів платежів, 4055.59грн. - 10% штрафу. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору № 206-л від 20.02.2008р. позивач надав відповідачу послуги з вивезення та контейнерного збору твердих побутових відходів. Згідно рахунків -фактур № СФ-8235 від 02.04.2008р., № СФ-1082 від 02.10.2008р., № СФ-10129 від 29.10.2008р., актів звірки вивозу відходів за березень, вересень, жовтень 2008р., актів здачі -прийняття наданих послуг № ОУ-0015544 від 31.03.2008р., № ОУ-18981 від 30.09.2008р., вартість цих послуг склала 40455.86грн. Терміни оплати, відповідальність за прострочення платежів у вигляді пені та 10% штрафу встановлені пунктами 3.1., 7.1.1. договору. Враховуючи, що відповідач не сплатив вартість наданих послуг, заборгованість склала 40455.86грн., позивач нарахував пеню в сумі 2421.89грн. та 10% штрафу в сумі 4045.59грн. (а.с. 2-4).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на те, що внаслідок неправильного визначення розміру місткості контейнерів, які використовувались для збору твердих побутових відходів, неправильно був визначений загальний обсяг наданих послуг. А саме, при обмірі встановлено, що місткість одного контейнера становить 0,75м.куб., а не 1м.куб. Не заперечуючи, що з лютого по жовтень 2008р. було вивезено позивачем 9219 контейнерів, відповідач вважає, що кількість вивезених відходів дорівнює 6452м.куб. (9219х0,7) і складає суму наданих послуг 131233.68грн. Оскільки за зазначений період ним було сплачено 147057.80грн., то має місце переплата, тобто заборгованість відповідача перед позивачем відсутня (а.с. 26).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008р. (суддя Смородінова О.Г.), яке оформлено у відповідності до вимог ст.84 ГПК України 22.12.2008р., у позові відмовлено з тих мотивів, що позивачем не доведено обставин на які він послався в обґрунтування заявлених вимог.
Не погодившись із рішенням суду, позивач 29.12.2008р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, так як вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів позивача, у зв'язку з чим просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково, виходячи із наступного.
20.02.2008р. між сторонами укладено договір № 206-л про вивезення та контейнерний збір твердих побутових відходів (ТПВ), за яким замовник (ЖКП ММР ''Мрія'') доручив виконавцю (ТОВ ''Нікспецсервіс'') надати вищезазначені послуги за встановлену плату. Пунктами 2.1.-2.3. договору визначено загальний обсяг перевезень з 20.02.2008р. по 31.12.2008р., вартість 1м.куб. - 20.34грн., загальну суми оплати за послуги, середньомісячну вартість послуг -20984.27грн. Пунктом 3.1., 3.1.1. договору сторони передбачили, що оплата за надані послуги здійснюється у чотири етапи: І етап -25% від середньомісячної вартості послуг не пізніше 10 числа поточного місяця; ІІ етап -25% від середньомісячної вартості послуг не пізніше 20 числа поточного місяця; ІІІ етап -25% від середньомісячної вартості послуг, не пізніше 1 числа наступного місяця. Остаточний IV етап розрахунків за фактично надані послуги здійснюється до 10 числа наступного місяця, згідно акту виконаних робіт. Пунктом 7.1.1. договору визначена відповідальність замовника за прострочення терміну платежів у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення згідно графіку платежів; при умові несплати суми заборгованості на кінець звітного періоду до 5 числа місяця наступного за звітним, додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (а.с. 11-12).
Як свідчать акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.11.2008р. позивач надав послуги з вивезення ТПВ за період з лютого по жовтень 2008р. на загальну суму 187514.46грн., а саме: лютий 2008р. - 7322.40грн.; березень 2008р. - 26543.70грн.; квітень 2008р. - 22780.80грн.; травень 2008р. - 23696.10грн.; червень 2008р. - 21255.30грн.; липень 2008р. - 22374.00грн.; серпень 2008р. - 23187.60грн.; вересень 2008р. - 22577.40грн.; жовтень 2008р. - 17777.16грн. Відповідач здійснив оплату зазначених послуг в загальній сумі 147058.60грн., у т.ч.: лютий 2008р. - 7322.40грн.; березень 2008р. - 20280.00грн.; квітень 2008р. - 22780.80грн.; травень 2008р. - 23696.10грн.; червень 2008р. - 21255.30грн.; липень 2008р. - 22374.00грн.; серпень 2008р. - 23200.00грн.; вересень 2008р. - 6150.00грн. (а.с. 21).
Таким чином, заборгованість склала 40455.86грн., у т.ч.: за березень 2008р. - 6251.30грн. (з урахуванням переплати за серпень 2008р. - 12.40грн.; 26543.70-20280.00=6263.70-12.40=6251.30грн.); вересень 2008р. - 16427.40грн. (22577,40-6150,00=16427,40); жовтень 2008р. - 17777,16грн. (оплата не здійснювалась).
З урахуванням цих даних, позивач просив стягнути борг за березень 2008р. в сумі 6251,30грн.; вересень 2008р. - 16427,40грн.; жовтень 2008р. - 17777,16грн.
Згідно актів звірки вивезення ТПВ за березень, вересень та жовтень 2008р. обсяг наданих послуг склав відповідно: 1305м.куб. на суму 26543,70грн. (1305 х 20,34); 1110м.куб. на суму 22577,40грн. (1110 х 20,34); 874м.куб. на суму 17777,16грн. (874 х 20,34).
Зазначена кількість та вказані суми відображені в актах № ОУ-0015544 від 31.03.2008р., № ОУ-018981 від 30.09.2008р., № ОУ-019636 від 29.10.2008р. здачі -прийняття робіт відповідно за березень, вересень, та жовтень 2008р. і рахунках-фактурах № СФ-8235 від 02.04.2008р., № СФ-1082 від 02.10.2008р., № СФ-10129 від 29.10.2008р. (а. с. 13-20, 66).
Акти звірки за березень, вересень, жовтень 2008р., акти здачі-прийняття робіт за березень, вересень 2008р. підписані власноручно з боку відповідача директором ЖКП ММР ''Мрія'' Кирієнко Т.А. та скріплені печаткою підприємства (а. с. 16-20).
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача надав акт здачі-прийняття робіт за жовтень 2008р. і пояснив, що він не підписаний посадовою особою ЖКП ММР ''Мрія'', так як між сторонами виникли розбіжності щодо обсягу наданих послуг, внаслідок неправильного визначення розміру місткості контейнерів (а. с. 66). При цьому відповідач не оспорював факт виконання позивачем господарських операцій згідно договору № 206 -л від 20.02.2008р., не заперечував проти того, що ТОВ ''Нікспецсервіс'' за період з лютого по жовтень 2008р. вивезло 9219 контейнерів, про що зазначалось у відзиві на позов та у відомостях про розрахунки між сторонами за період з лютого по жовтень 2008р. за договором № 206 -л від 20.02.2008р., виконаних економістом ЖКП ММР ''Мрія'' Федосовою О.В. (а. с. 26, 29).
Отже, даний спір виник з тієї причини, що відповідач вважає розмір наданих послуг меншим, ніж визначив позивач. Однак це питання судом першої інстанції не досліджувалось.
Судова колегія керуючись ч.2 ст. 99 ГПК України, з'ясовувала означене, а саме: щодо заперечень ЖКП ММР ''Мрія'' стосовно місткості контейнерів, які використовувались для збору ТПВ і зазначає наступне.
Як вбачається з відзиву на позов, відповідач вказав, що він не знав об'єм контейнеру, отримав ці контейнери відповідно до розпорядження Адміністрації Ленінського району від 15.11.2006р. № 363р, яка вказала підприємству, що об'єм контейнера дорівнює 1м.куб. При обмірі відповідач встановив, що місткість контейнера становить 0,75м.куб., а не 1м.куб. В обґрунтування чого останній надав розпорядження № 363р від 15.11.2006р., накладну № 3 від 20.06.2006р., ескіз контейнеру (а. с. 30-32).
Між тим, судова колегія не приймає до уваги вказані заперечення, оскільки, по-перше, контейнери під тверді побутові відходи отримувались відповідачем ще у 2006р., тоді як договір укладався у 2008р., тобто у останнього було достатньо часу для перевірки місткості контейнера. По-друге, у відповідача відсутні будь-які докази щодо проведеного обміру, наданий суду ескіз контейнера підписаний 13.02.2005р. директором ЖКП ''Юг'' та виконавцем Медянцевим В., не є таким доказом, оскільки відповідач не довів, що саме ці контейнери були отримані ним і використовувались для вивезення ТПВ. По-третє, кількість вивезених відходів зафіксовано двосторонніми актами здачі-приймання робіт та актами звірки, які оформлені у відповідності із приписами ч.2 ст.9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.99р. № 996-XIV-ВР (із змінами) і є первинними документами, оскільки містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З урахуванням вищенаведеного, сума основного боргу у розмірі 40455,86грн. підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.546, частинами 2, 3 ст.549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нараховуючи пеню у розмірі 0,1 відсотка, як це передбачено п.7.1.1 договору, позивач не врахував, що відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України ''Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань'' від 22.11.96р. № 543/96-ВР (із змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Із зазначеним погодився представник позивача під час розгляду апеляційної скарги, надавши уточнений розрахунок суми пені, яка склала 1592,28грн. (а. с. 63).
При дослідженні вказаного розрахунку судова колегія встановила, що позивач, нараховуючи пеню на суму боргу за березень 2008р., починаючи з 11.04.2008р. по 11.11.2008р. неправильно визначив подвійну облікову ставку НБУ, що діяла з 01.01.2008р. по 11.05.2008р., та з 12.05.2008р.; не врахував приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При нарахуванні пені на суму боргу за вересень, жовтень 2008р. позивач допустив арифметичні помилки при обчисленні кількості днів прострочення. Здійснивши перерахунок, судова колегія визначила розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача в сумі 1541,99грн. (перерахунок у справі).
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 4045,59грн., передбаченого абзацом 2 п.п.7.1.1 договору, у розмірі 10% від суми заборгованості при умові несплати боргу на кінець звітного періоду до 5 числа місяця наступного за звітним, то слід зазначити, що у даному випадку вказаним пунктом договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу за невиконання грошового зобов'язання, розрахованого у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.
Тоді як цивільним та господарським законодавством за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання встановлена відповідальність у вигляді штрафної санкції -пені, що обчислюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України). Така відповідальність передбачена абзацом 1 п.п.7.1.1 договору, відповідно до якого позивач нараховував пеню у розмірі 1592,28грн., згідно уточненого розрахунку.
Вищевикладене не враховано судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення спору і є підставою для скасування рішення суду.
Розподіл судових витрат здійснено судовою колегією пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2008р. у справі № 3/387/08 скасувати, позов завольнити частково.
Стягнути з Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Мрія" на користь ТОВ ''Нікспецсервіс'' 40455.86грн. основного боргу, 1541.99грн. пені, 629.97грн. витрати по держмиту, у т.ч. за перегляд рішення в апеляційному порядку.
В іншій частині позову відмовити.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук