від "09" лютого 2009 р. по справі № 7/18-38
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ТЕТРА ПАК», м. Київ
до відповідача: відкритого акціонерного товариства «КОВЕЛЬМОЛОКО», м. Ковель
про стягнення 1560446,04 грн.
Суддя Шум М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Рекун А. І., представник (довіреність від 12.12.2008р.).
від відповідача: не з'явились
Відповідач належним чином (реєстр вихідної кореспонденції від 12.01.09р.) повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважного представника в судове засідання не скеровано, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учаснику судового процесу було роз'яснено його права та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач -товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ТЕТРА ПАК»звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача -відкритого акціонерного товариства «КОВЕЛЬМОЛОКО»1560446,04 грн. заборгованості в т.ч. 1324025,82 грн. заборгованості, 218464,26 грн. штрафних санкцій, 17955,96 грн. 3% річних.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не подав, повноваженого представника не направив, проте було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника до м. Києва.
Подане клопотання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Зміст і характер заяви свідчить про зловживання процесуальними правами сторін, затягування розгляду справи.
Крім цього, представник відповідача 22.01.2009р. ознайомився з матеріалами справи, однак вимоги ухвали суду від 10.01.2009р. проігноровані.
Відповідно до ст.75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, ВСТАНОВИВ:
23 квітня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ТЕТРА ПАК»та відповідачем - відкритого акціонерного товариства «КОВЕЛЬМОЛОКО»укладено контракт №051-07009-АД (далі Контракт).
Відповідно до розділу 1 Контракту продавець (далі позивач) продає, а покупець (далі відповідач) купує і зобов'язується сплатити за обладнання і послуги фірми «Тетра Пак», перераховані в Специфікації яка є невід'ємною частиною Контракту.
На виконання умов зазначеного Контракту позивачем поставлено обладнання та надано послуги відповідно до умов Контракту на суму 7208879 грн., що підтверджується видатковою накладною від 08.07.2008р. №1830013776 та дорученням на отримання матеріальних цінностей від 08.07.2008р. серії НБК 203857, двостороннім актом прийому-передачі обладнання та послуг від 08.07.2008р., та листом відповідача від 09.09.2008р. про отримання його представником від позивача в повному обсязі матеріальних цінностей згідно Контракту.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.2.1, 3.2.2 розділу 3 Контракту відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити вартість поставленого обладнання та послуги в наступному порядку:
1) 50% від суми Контракту, що складає 3269363 грн., відповідач повинен був сплатити на протязі 8 календарних днів після підписання Контракту. Дана сума Відповідачем була сплачена 18.05.2007 року платіжним дорученням № 4733.
2) 40% від суми Контракту, що складає 2615490,40грн., відповідач повинен був сплатити на протязі 5 календарних днів після повідомлення про готовність обладнання до відвантаження. Дана сума Відповідачем сплачена 10.10.2007 року платіжним дорученням №4110.
3) 10% від суми Контракту, що складає (7208879,22(100%) - 3269363(50%) - 2615490,2(40%) = 1324025,82 грн., відповідач повинен був сплатити після підписання акту здачі - прийомки обладнання та послуг.
Проте, взяті на себе згідно Контракту зобов'язання щодо сплати коштів 1324025,82грн. (у строки, порядку, визначених Контрактом) не виконав, зазначені кошти не повернув.
Про необхідність виконання зобов'язань за Контрактом відповідача повідомлялося претензією, яка залишилася без належного реагування.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми кредитний договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Контракту, поставку позивачем обладнання та надання сервісних послуг на виконання умов останнього, та непроведення при цьому у встановлені строки належних розрахунків та платежів, спрямованих на оплату вартості обладнання та сервісних послуг, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1324025,82 грн. заборгованості є підставними та такими, що підлягають до задоволення.
Сума заборгованості у встановленому порядку не була спростована та не заперечена відповідачем, відповідних доказів виконання договірних зобов'язань та оплату позивачу заборгованих коштів не було представлено суду в процесі розгляду справи.
Пунктом 3.4 Контракту передбачено, що на суму простроченого платежу позивач вправі нарахувати 0,1% штрафу за кожен день прострочки платежу..
Учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) в розмірі, передбаченому законом або договором (ст.ст.230-232 ГК України).
Вимога позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 218464,26 грн. підставна та підлягають до задоволенню згідно ст.ст.230-232 ГК України, п.3.4 Контракту.
Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 17955грн. 3% річних.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «КОВЕЛЬМОЛОКО» (м. Ковель, вул. Ватутіна, 114, ідентифікаційний код 00444636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «ТЕТРА ПАК»(м. Київ, вул. Межигірська, 82, ідентифікаційний код 20016121) 1324025,82 грн. заборгованості, 218464,26 грн. штрафу, 17955,96 грн. 3%річних, а всього 1560446,04грн. та 15604,46 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя М.С. Шум