01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
09.02.09 р. № 3/205-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Агрикової О.В.,
суддів Чорногуза М.Г.,
Жук Г.А.,
при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,
за участю:
від позивача: Гороховська А.О. -представник за дов. №1 від 29.07.2008 року,
від відповідача: Мишакова Ю.А. -представник за дов. б/н від 07.10.2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Фоззі»на рішення господарського суду Київської області від 09.12.2008 року,
у справі №3/205-08 (суддя Лопатін А.В.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий віл», м. Київ,
до закритого акціонерного товариства «Фоззі», м. Вишневе
Києво-Святошинського району Київської області,
про стягнення 54 121,34 грн., -
встановив:
31.07.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий віл»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Фоззі»(відповідач) про стягнення 54 121,34 грн. (а.с. 4-5, т. 1).
Рішенням господарського суду Київської області від 09.12.2008 року у справі №3/205-08 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий віл»до закритого акціонерного товариства «Фоззі»про стягнення 54 121,34 грн. задоволено повністю. Стягнуто з закритого акціонерного товариства «Фоззі»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий віл»45 526,15 грн. боргу, 6 768,29 грн. інфляційних втрат, 1 826,90 грн. 3% річних, 585,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 205-210, т. 2).
При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем та правомірність нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача 3% річних та інфляційних, керуючись. ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України та умовами договору поставки №218 від 11.12.2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем, задовольнив позов повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, закрите акціонерне товариство «Фоззі», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.12.2008 року у справі №3/205-08 повністю та прийняти нове рішення у справі №3/205-08, яким відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий віл»в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ним перераховано позивачеві за поставлений товар 214 000,00 грн., тобто, як стверджує відповідач, розрахунок з позивачем проведено в повному обсязі, що не враховано місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції в якості головного доказу у справі прийняв акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, який не відповідає вимогам ст. 9 Закону Країни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що є порушенням ст. ст. 33, 34 ГПК України.
Одночасно, відповідач зазначає, що місцевим господарським судом не враховано строків позовної давності, адже заявлені вимоги позивача стосуються всього періоду співпраці сторін, тобто з 11.12.2003 року, а позов подано 31.07.2008 року.
Також, скаржник вважає, що місцевий господарський суд повинен був припинити провадження у справі, оскільки в видаткових накладних на поставку продукції відсутнє посилання на укладений між сторонами договір поставки, а тому кожна видаткова накладна є окремим договором, а вимог позивача в порядку ст. 530 ЦК України про сплату грошових коштів по кожній накладній матеріали справи не містять.
Позивач не скористався своїм правом відповідно до ст. 96 ГПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2009 року у справі №3/205-08 апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Фоззі»на рішення господарського суду Київської області від 09.12.2008 року у справі №3/205-08 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
11.12.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №218 (договір, а.с. 8-12, т. 1). згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах договору.
З розрахунку суми боргу на 03.10.2008 року вбачається, що за період дії договору з 2003 року до моменту звернення до суду з позовом позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 208 736,29 грн., відповідач в свою чергу розрахувався з позивачем не в повному обсязі, а лише на суму 163 210,14 грн. (а.с. 95-99, т. 1).
Відповідно до п. 3.4 договору сторони щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, проводять звірку взаємної заборгованості сторін щодо виконання договору за такий період.
Згідно акта звірки розрахунків між сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.04.2006 року складала 108 469,28 грн. (а.с. 31, т. 2).
Видатковими накладними (а.с. 100-187, т. 1) підтверджується, що позивач за період з 20.04.2006 року по 14.10.2006 року (тобто період після складання сторонами акту звірки від 26.04.2006 року) здійснив поставку відповідачеві товару на загальну суму 48 508,85 грн.
У відповідності до п. 3.2 договору всі розрахунки за договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару проводиться в гривнях шляхом перерахунку грошових засобів на поточний рахунок позивача на основі пред'явлених при поставці накладних, підписаних повноважними представниками сторін відповідно до додаткових угод поставки чи замовлення.
Згідно п. 2.1. договору зобов'язання сторін по поставці виникають на підставі погодженого сторонами замовлення відповідача. Відповідач передає позивачеві на погодження замовлення-наряд (замовлення), в якому вказується кількість, вид, якість товару, його ціна, строк та місце поставки, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від встановлених договором. Інформація, яка міститься в замовленні, обумовлюється сторонами в додатковій угоді до договору.
Додатковими умовами поставки №218/1 до договору №218 від 11.12.2003 року сторони, зокрема, встановили, що відстрочка платежу - по мірі реалізації через 21 день (копію додаткових умов надано суду апеляційної інстанції та досліджено в судовому засіданні).
Відповідач сплатив позивачеві за отриманий товар 100 000,00 грн., що підтверджується як виписками з банківського рахунку відповідача (а.с. 193-201, т. 1), так і виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 32-49, т. 2).
Крім цього, відповідачем було повернуто позивачеві товар на загальну суму 11 451,98 грн., що підтверджується накладними на повернення (а.с. 140-185, т. 2 та а.с. 195-198, т. 2).
Зазначені оплата та повернення товару відповідачем позивачеві були здійснені після складання сторонами акту звірки від 26.04.2006 року.
Підставою для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за отриманий товар у сумі 45 526,15 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи складає 45 526,15 грн.
Факт поставки позивачем товару на загальну суму 208 736,29 грн. відповідачем не заперечується. Однак, доказів оплати товару у розмірі 214 000,00 грн. відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене та те, що відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33 та 34 ГПК України на підтвердження проведення повного розрахунку з позивачем за отриманий товар, колегія суддів дійшла до висновку про те, що стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 45 526,15 грн. є законним та ґрунтується на матеріалах справи.
У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність нарахування позивачем на суму заборгованості 3% річних та інфляційних нарахувань.
Одночасно, перевіривши розрахунки позивача щодо 3% річних та інфляційних, колегія суддів встановила, що такі розрахунки є математично правильними.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі є законним та обґрунтованим.
Твердження відповідача про те, що місцевий господарський суд повинен був припинити провадження у справі, оскільки в видаткових накладних на поставку продукції відсутнє посилання на укладений між сторонами договір поставки, а тому кожна видаткова накладна є окремим договором, а вимог позивача в порядку ст. 530 ЦК України про сплату грошових коштів по кожній накладній матеріали справи не містять колегією суддів відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 2.1. укладеного між сторонами договору №218 від 11.12.2003 року, зобов'язання сторін по поставці виникають на підставі погодженого сторонами замовлення відповідача. Відповідач передає позивачеві на погодження замовлення-наряд (замовлення), в якому вказується кількість, вид, якість товару, його ціна, строк та місце поставки, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від встановлених договором. Інформація, яка міститься в замовленні, обумовлюється сторонами в додатковій угоді до договору.
Додатковими умовами поставки №218/1 до договору №218 від 11.12.2003 року сторони, зокрема, встановили, що відстрочка платежу - по мірі реалізації через 21 день.
Таким чином, колегія суддів встановила, що сторонами договору було визначено строки розрахунків відповідача з позивачем за отриманий товар, але зазначений строк залежав від кількості та строків реалізації відповідачем поставленого товару.
Згідно п. 6.6. вказаного договору в разі спливу строків реалізації товару або строків дії документів, підтверджуючих його якість, позивач зобов'язувався надати відповідачеві документи, які свідчили б про продовження строків реалізації, або прийняти повернення товару від позивача або здійснити обмін даного товару.
Пунктом 6.3. договору сторонами визначено, що строк придатності товару на дату його поставки повинен бути не менш ніж 30% від встановленого виробником для даного виду продукції строку придатності.
Як стверджує відповідач, строк придатності на групу товару, який поставлено позивачем, в середньому становить 183 календарні дні, отже 30% - це 55 календарних днів, а строк придатності товару для реалізації відповідачем -128 календарних днів.
Враховуючи той факт, що з 14.10.2006 року позивачем товар відповідачеві не поставлявся, а після 02.02.2007 року (дата останнього повернення товару) відповідачем повернення товару не проводилось, товар, поставлений позивачем, вважається реалізованим, тобто у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар відповідно до умов договору.
Посилання скаржника на те, що ним перераховано позивачеві за поставлений товар 214 000,00 грн., тобто розрахунок з позивачем проведено в повному обсязі, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення розрахунків відповідача з позивачем в такому розмірі.
Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції в якості головного доказу у справі прийняв акт звірки взаєморозрахунків між сторонами від 26.04.2009 року, який не відповідає вимогам ст. 9 Закону Країни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки п. п. 3.4 договору сторони передбачили проведення звірки взаєморозрахунків, і, відповідно, складання актів звірки таких розрахунків. При цьому, суд приймає до уваги той факт, що акт звірки від 26.04.2006 року підготовлено саме відповідачем, що свідчить про підтвердження останнім факту заборгованості перед позивачем у розмірі 108 469,28 грн.
Доводи скаржника про неврахування місцевим господарським судом строків позовної давності колегією суддів відхиляються, оскільки правовідносини сторін по договору були тривалими, і, як вбачається з матеріалів справи, останнє повернення товару позивачеві було здійснено відповідачем 18.01.2007 року, а позивач звернувся з позовом до суду 31.07.2008 року, тобто в межах трирічного строку з дня повернення відповідачем позивачеві останньої партії товару.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 09.12.2008 року у справі №3/205-08 прийнято при повному з'ясуванні усіх фактичних обставин справи, з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, п. 1) ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Фоззі»на рішення господарського суду Київської області від 09.12.2008 року у справі №3/205-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий віл»до закритого акціонерного товариства «Фоззі»про стягнення 54 121,34 грн. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 09.12.2008 року у справі №3/205-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий віл»до закритого акціонерного товариства «Фоззі»про стягнення 54 121,34 грн. залишити без змін.
3. Справу №3/205-08 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Жук Г. А.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки 12.02.09