29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" лютого 2009 р.
Справа № 17/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 20 875 грн. основного боргу, 46 110 грн. - пені
Суддя В.В. Димбовський
Представники сторін:
позивача: Сірий О.Ю. - за довіреністю №1 від 09.01.2009р.
відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача за договором поставки №0064 від 08.11.2007р. заборгованість в розмірі 20 875 грн. - основного боргу, 46 110 грн. - пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.
Представником позивача в судовому засіданні на розгляд суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його поточному рахунку №2600501002652 в ХФ ВАТ Кредо банк, м. Хмельницький, МФО 315654, оскільки, на думку позивача, відповідач визнав суму боргу в розмірі 25875 грн., однак не виконав свої зобов'язання по сплаті зазначеного боргу.
Відповідач повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив. Однак представником відповідача факсограмою до суду надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.
В задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд вважає за необхідне відмовити, враховуючи строки вирішення спору, передбачені ст. 69 ГПК України, а також те, що відповідачем не надано суду доказів в підтвердження поданих доводів.
Крім того, у клопотанні відповідач виклав позицію з приводу поданого позивачем позову, відповідно до якої просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу в позові в частині стягнення пені в сумі 46110 грн., посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України для стягнення пені, а також посилаючись на ст. 232 ГК України, якою встановлений шестимісячний строк нарахування пені.
З огляду на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
08.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Далланс" м. Кам'янець-Подільський укладений договір поставки №0064 та додаток №1 до договору №0064 від 08.11.2007р., згідно умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору, компресорне обладнання (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.3.3. договору відповідач здійснює остаточний розрахунок за товар впродовж п'яти календарних днів з дати поставки товару на склад відповідача.
Відповідно до п. 6.2. у випадку прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
На виконання зобов'язань, визначених договором, позивач передав у власність відповідача компресорне обладнання фірми «Ingersoll Rand», а саме: гвинтовий стаціонарний компресор SSR UP5-30, CPN 80053051 в кількості 1 шт. на загальну суму 86 250 грн. згідно видаткової накладної РН-0000479 від 13.12.2007р. на підставі довіреності серії ЯОЗ №226956 від 12.12.2007р., виданої на ім'я Кравець С.В.
Відповідач за отриманий товар розрахунок провів частково на суму 60375 грн., що підтверджено банківськими виписками від 13.11.2007р., 18.12.2007р.
08.09.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" м. Київ звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" м. Кам'янець-Подільський з претензією про сплату боргу за поставлений товар в сумі 25 875грн.
Відповідач листом №0082/08 від 25.09.2008р. надав відповідь на претензію, відповідно до якої борг в сумі 25875 грн. відповідачем визнано повністю та надано зобов'язання про погашення вказаної суми протягом місяця.
22.10.2008р. відповідач сплатив борг в сумі 5000 грн., що підтверджується банківською випискою від 22.10.2008р., тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 20875 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.
На час звернення позивача з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 20875 грн.
Позивач відповідно до п. 6.2. договору просить суд стягнути з відповідача 46 110 грн. - пені, нарахованої за період з 19.12.2007р. по 22.10.2008р. в розмірі 39847,50 грн., за період з 22.10.2008р. по 22.12.2008р. в розмірі 6262,50 грн.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 875 грн. основного боргу за поставлений товар та 46 110 грн. -пені.
Відповідачем не надано суду доказів проведення розрахунку з позивачем.
Дослідженням наявних в матеріалах справи документів, доводів та заперечень сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за слідуючих підстав:
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання, визначеного умовами договору, правомірною є вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 20 875 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідач 25.09.2008р. надіслав позивачу відповідь на претензію, в якій визнав борг перед позивачем в сумі 25 875 грн.
Враховуючи ті обставини, що відповідач фактично визнав наявність заборгованості по договору поставки №0064 від 08.11.2007р., твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності щодо нарахування пені не знаходять свого підтвердження і судом до уваги не приймаються.
З договору поставки №0064 від 08.11.2007р. вбачається, що п. 6.2. договору розмір пені за прострочку виконання зобов'язань встановлений у розмірі 0,5% від суми прострочення за кожен день прострочки.
Однак, при вирішенні питання щодо визначення розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог в частинні нарахування пені, судом приймаються до уваги ті обставини, що відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У відповідності до ст. 3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» сторони за договором можуть передбачити будь-який розмір пені, який не повинен перевищувати граничний розмір, а саме, подвійну облікову ставку Національного банку України.
Крім того, необхідно відзначити, що позивачем пеня нарахована за період з 19.12.2007р. по 22.12.2008р. При цьому при нарахуванні пені позивачем взято до уваги проведену 22.10.2008р. сплату частини боргу в сумі 5000 грн.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, за договором поставки сторони не передбачали інший період нарахування штрафних санкцій, позивачем обґрунтовано нараховано пеню за період з 19.12.2007р. по 19.06.2008р., яка з врахуванням граничного розміру встановленого для пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за вказаний період, становить 2698,15 грн.
З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 20875грн. - основного боргу та 2698,15 грн. -пені.
В решті позову слід відмовити.
В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його поточному рахунку №2600501002652 в ХФ ВАТ Кредо банк, м. Хмельницький, МФО 315654, слід відмовити, оскільки позивачем не подано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" м. Кам'янець-Подільський про стягнення 20 875 грн. основного боргу, 46 110 грн. -пені задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далланс" (м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна, 4, р/р 2600501002652 ХФ ВАТ Кредо банк, м. Хмельницький, МФО 315654, код ЄДРПОУ 20040929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінтертрейд" (м. Київ, пр. Перемоги, 62-Б, р/р 26003012368001 в АТ «Укрінбанк» м. Київ, МФО 300142, код ЄДРПОУ24248868) 20 875 грн. (двадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень) основного боргу, 2698,15 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень п'ятнадцять копійок) пені, 235,73 грн. (двісті тридцять п'ять гривень сімдесят три копійки) державного мита та 41,53 грн. (сорок одну гривню п'ятдесят три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його поточному рахунку №2600501002652 в ХФ ВАТ Кредо банк, м. Хмельницький, МФО 315654.
Суддя В.В. Димбовський