01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.02.2009 № 05-5-31/13132
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Верховця А.А.
Михальської Ю.Б.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Галаган В.В. (за дов.), Сапронова М.В. (за дов.),
від відповідача - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно-електромонтажних робіт
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2008
у справі № 05-5-31/13132 (Качан Н.І.)
за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно-електромонтажних робіт
до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Деснянського району м. Києва
про стягнення 43 692,82 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 № 05-5-31/13132позовну заяву Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно - електромонтажних робіт до Комунального підприємства Шляхово - експлуатаційної дільниці по утриманню автошляхів та споруд на них Деснянського району м. Києва про стягнення 43 692,82 грн. повернуто без розгляду на підставі пунктів 3, 4, 6, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 № 05-5-31/13132 скасувати, справу передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши позовні матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів встановила наступне.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 № 05-5-31/13132 повернуто без розгляду позовну заяву Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно - електромонтажних робіт на підставі пунктів 3, 4, 6, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що ксерокопії документів належним чином не засвідчені; в доданому до позовної заяви платіжному дорученні № 1314 від 25.09.2008 на сплату державного мита сума, яка була зарахована в доход бюджету, не вказана прописом, не зазначено код платежу за бюджетною класифікацією та символ звітності, не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою; до позовної заяви додана лише квитанція, з якої вбачається, що на адресу відповідача були надіслані не всі додатки до позовної заяви; в доданому до позовної заяви платіжному дорученні № 1315 від 25.09.2008 на сплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу не вказано сторони по справі, не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, не вказано посадове становище та прізвище особи, як підписала дане платіжне доручення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду та вважає його помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Таким чином, підставою для повернення без розгляду позовної заяви згідно пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України є відсутність посилання на докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
В пункті 3.3 Роз'яснення від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» вказано що, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. В цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: витребує від сторін документи, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи.
Як вбачається з позовних матеріалів, на копіях документів, доданих до позовної заяви, міститься штамп «з оригіналом згідно», зазначено особу, яка засвідчила копії, її посаду, завірено підписом посадової особи та скріплено печаткою позивача.
Наведений у статті 63 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду є вичерпним і розширенню не підлягає. Це означає, що будь-які інші порушення в оформленні позовної заяви та доданих до неї документів не можуть бути підставою для повернення позовної заяви. Так, якщо до позовної заяви додано копії документів, належним чином не засвідчені, суд не має права повертати позовну заяву, а повинен зобов'язати позивача надати суду належним чином засвідчені копії, а в разі необхідності - оригінали.
Відповідно до пунктів 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із позовних заяв майнового характеру сплачується державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з платіжного доручення № 1314 від 25.09.2008, позивачем було сплачено державне мито у розмірі 436, 92 грн. На зворотному боці вказаного доручення зазначено, що державне мито в сумі 436, 92 зараховано до Державного бюджету 25.09.2008, містяться підписи уповноважених посадових осіб та печатка банку.
Платіжним дорученням № 1315 від 25.09.2008 позивачем сплачено 118, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В графі призначення платежу вказано: «22050000, За інформаційно - технічне забезпечення розгляду господарських справ, згідно ст.44 ГПК України», міститься підпис працівника банку та відтиск штампу банку.
Пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15, передбачено, що при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Інших вимог щодо оформлення платіжних доручень даною інструкцією не передбачено.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2002 N 301, із змінами і доповненнями, затверджено Порядок передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів - платників податків і зборів (обов'язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету (далі - Порядок). Пунктом 4 Порядку встановлено, що платники податків під час перерахування платежів до бюджету заповнюють поле «Призначення платежу» платіжного документа згідно з вимогами додатка 2. Цим додатком передбачено, що код класифікації доходів бюджету бюджетної класифікації обов'язково вказується в полі «Призначення платежу» у тому разі, коли платіж до бюджету здійснюється у іноземній валюті. Аналогічних вимог щодо заповнення поля «Призначення платежу» у розрахункових документах з бюджетних платежів у національній грошовій одиниці цей додаток не містить (вищевказане також зазначено в Постанови Верховного Суду України від 10.02.2004 у справі № 35/143-03).
Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, а у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету господарський суд вправі витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу державного казначейства, якому державне мито перераховано.
Крім того, у разі виникнення сумніву щодо якихось доказів, суд в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України не позбавлений можливості витребувати дані необхідні для вирішення спору щодо того чи іншого доказу, зокрема довідку з держказначейства про надходження коштів до бюджету.
З тих же підстав, суд першої інстанції не мав права повертати позов за пунктом 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а мав витребувати у позивача докази надходження платежу на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з банку отримувача платежу.
Відповідно до пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
До позовної заяви було додано фіскальний чек № 4440 від 18.11.2008 масою 0, 010.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України касові чеки є доказом. У разі виникнення сумнівів щодо їх достовірності, чи наявності підстав для висновку про недостовірність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення заяви (вказана вище правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду України від 20.01.2004).
Висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви на підставі пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України є передчасним, оскільки суд міг зобов'язати позивача надати підтвердження наявності документів у відповідача.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що застосування судом першої інстанції пунктів 3, 4, 6, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України є безпідставним, тому апеляційна скарга Суб'єкта Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно - електромонтажних робіт підлягає задоволенню.
За таких обставин, ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 № 05-5-31/13132 слід скасувати, а позовні матеріали слід направити на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Апеляційну скаргу Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно - електромонтажних робіт - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 № 05-5-31/13132 - скасувати.
Матеріали № 05-5-31/13132 передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Верховець А.А.
Михальська Ю.Б.