01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
06.02.09 р. № 07/2876
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Писаної Т.О (доповідач по справі),
суддів:
Федорчук Р. В
Лобань О.І.
спри секретарі судового засідання: Олійник
за участю представників:
від позивача: Кузьмич Я.В. -за довіреністю
від відповідача 1: Романець О.І. - за довіреністю
від відповідача 2: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Галече» на рішення господарського суду Черкаської області від 07.10.2008 року у справі №07/2876 (суддя Дорошенко М.В.)
за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Галече», смт. Єрки Катеринопільський район, Черкаська область
до 1. Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі, смт. Катеринопіль, Черкаська область
2. Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області, м. Черкаси
про відшкодування збитків у сумі 28521,03 грн. та моральної шкоди на суму 30000 грн.
Приватне сільськогосподарське підприємство «Галече» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі та Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області про відшкодування 28521,03 грн. збитків у вигляді витрат на придбання пального для автомобіля, а також про відшкодування моральної шкоди у сумі 30000 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.10.2008 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Черкаської області приватне сільськогосподарське підприємство «Галече» звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні та у відзиві від 05.02.2009 року за №550/10-051 заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні, лютому 2004 року Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.01.2001 року по 01.01.2004 рік, за результатами якої був складений акт від 16.02.2004 року за №153/26-121.
На підставі акта від 16.02.2004 року №153/26-121 Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.02.2004 року №0000022601/0, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 242401, 79 грн., у тому числі 160307, 12 грн. основного платежу і 82094, 67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
01.03.2004 року позивач подав до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції скаргу на її податкове повідомлення-рішення від 17.02.2004 року №0000022601/0. Рішенням від 16.03.2004 року №2267/31-022 термін розгляду скарги позивача щодо податкового повідомлення -рішення від 17.02.2004 року №0000022601/0 був продовжений до 14.05.2004 року. Рішенням від 13.05.2004 року №3479/31-028 Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція скаргу позивача залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17.02.2004 року №0000022601/0 без змін.
17.05.2004 року Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція прийняла повторне податкове повідомлення-рішення №0000022601/1, яким заново визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 242401,79 грн., у тому числі 160307,12 грн. основного платежу і 82094,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2004 року за №0000022601/1 до державної податкової адміністрації в Черкаській області, подавши їй скаргу від 24.05.2004 року №56. Рішенням від 02.06.2004 року державна податкова адміністрація в Черкаській області продовжила термін розгляду скарги позивача до 26.07.2004 року. Рішенням від 05.07.2004 року №8624/25-010 державна податкова адміністрація в Черкаській області визнала первинну скаргу позивача від 01.03.2004 року на податкове повідомлення-рішення від 17.02.2004 року №0000022601/0 задоволеною у зв'язку з порушенням Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією встановленого терміну її розгляду.
У червні 2004 року приватне сільськогосподарське підприємство «Галече» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2004 року. Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.09.2004 року у справі №09/1926 позов приватного сільськогосподарського підприємства «Галече» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2004 року задоволено повністю.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 20.03.2007 року у справі №09/1926 було замінено відповідача Звенигородську об'єднану державну податкову інспекцію на її правонаступника -державну податкову інспекцію у Катеринопільському районі, касаційна скарга цієї податкової інспекції була залишена без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.09.2004 року та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2004 року залишені без змін.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається, зокрема, на статті 23 і 1166 ЦК України та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
При заподіянні позадоговірної (деліктної) шкоди відбувається порушення правоохоронних правовідносин, в яких абсолютним правам суб'єктів цивільного права кореспондує пасивний обов'язок боржника не порушувати ці права. У зв'язку з тим, що такі абсолютні права гарантовані державою і перебувають під охороною держави, закон є єдиною підставою, що дозволяє такі права захистити. Деліктна відповідальність виникає в момент заподіяння шкоди майну або особі потерпілого. Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди); 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності.
Так, протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи і спричинила заподіяння позадоговірної шкоди. Позивач (апелянт) стверджує, що протиправна поведінка полягає у проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення податковим органом, а також у бездіяльності відповідача щодо розгляду скарги позивача.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.
Діяльність, що спричиняє шкоду, але є дозволеною і випливає із закону або дозволів, встановлених певними нормативними актами, або зі змісту професійної діяльності осіб, є правомірною. Так, повноваження відповідача 1 щодо проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення визначені Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і тому відповідні дії відповідача 1 не можуть бути визнані апеляційним судом як протиправна поведінка.
Як слідує із матеріалів справи, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення, яке в судовому порядку було визнане недійсним з підстав порушення відповідачем 1 положень підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо прийняття вмотивованого рішення та надсилання його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надання його під розписку. Законом передбачені наслідки відповідного порушення у виді визнання скарги повністю задоволеної на користь платника податків. Таким чином, позивач не поніс витрат у вигляді нарахованих податковим повідомленням-рішенням сум.
Так, відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками органів державної податкової служби прав платників податків, а також вимог щодо проведення перевірок, платник податків може звернутись до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Колегією апеляційного господарського суду, встановлено, що позивачем не доведено порушення відповідачем 1 вимог щодо проведення перевірок, а також, встановлено, що позивач використав своє право на оскарження податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого не поніс витрат (шкоди) щодо сплати донарахованих сум до бюджету.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою, якої зазнала потерпіла сторона, полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує у часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем понесені витрати на придбання бензину на загальну суму 28521,03грн. На підтвердження заподіяння позивачу шкоди у сумі 28521,03грн. позивач надав договір від 20.10.2004р. на оренду позивачем у приватної особи Гаркавого Валентина Володимировича автомобіля ВАЗ 2107 з державним номерним знаком Б 5333 ЧК та подорожні листи цього автомобіля: від 12 жовтня 2004 року №0915548, від 21 жовтня 2004 року №0915549, від 24 жовтня 2004 року №0915550, від 27 жовтня 2004 року №0915551, від 29 жовтня 2004 року №0915552, від 1 листопада 2004 року №0915553, від 3 листопада 2004 року №0915592, від 6 листопада 2004 року №0915554, від 15 листопада 2004 року №0915556, від 18 листопада 2004 року №0915555, від 21 листопада 2004 року №0915557, від 25 листопада 2004 року №0915559, від 29 листопада 2004 року №0915560, від 30 листопада 2004 року №0915561, від 8 грудня 2004 року №0915562, від 9 грудня 2004 року №0915563, від 10 грудня 2004 року №0915564, від 12 грудня 2004 року №0915565, від 17 грудня 2004 року №0915566, від 18 грудня 2004 року №0915567, від 19 грудня 2004 року №0915568, від 27 грудня 2004 року №0915569, від 30 грудня 2004 року №0915570 з відмітками у них про здійсненні поїздки за маршрутами с. Єрки -м. Київ, по м. Києву та м. Київ -с. Єрки. Позивачем були, також, надані касові чеки з автозаправних станцій на придбання бензину в період з 12.10.2004 року по 10.06.2006 року.
За оцінкою місцевого господарського суду з перелічених вище доказів не вбачається причинного зв'язку між діями Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції та витратами позивача на придбання бензину для здійснення ним поїздок до посадових осіб державних установ та до судів, про які зазначено в позові та апеляційній скарзі, та необхідності таких поїздок.
Так, позивач стверджує, що понесені ним витрати сталися у зв'язку з необхідністю захищати свої права у судовому порядку. Разом з тим, такі ж самі права щодо захисту своїх прав у суді надані відповідачеві 1, у зв'язку з чим оскарження відповідачем 1 судових рішень в апеляційному та касаційному порядку не може вважатись неправомірними діями відповідачів.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із місцевим господарським судом в тому, що позивачем не доведено наявності елементів правопорушення, що є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується вимоги про стягнення 30000,00грн. моральної шкоди, то колегією апеляційного суду встановлено наступне.
Моральна шкода -це такі наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у визначених ч. 2 ст. 23 ЦК України наслідках. Позивач стверджує, що завдана йому відповідачем 1 моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння (бездіяльності), наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями, вина того, хто завдав шкоду. Тобто, відшкодування моральної шкоди, так само як і майнової можливе лише за доведеності визначених елементів правопорушення. Позивач заявляє, що моральна шкода є наслідком тих самих протиправних дій відповідача 1, які були ним заявлені в обґрунтування заявленої до стягнення матеріальної шкоди. Позивач, також, стверджує, що відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Місцевим судом та судом апеляційної інстанції вище встановлено, що позивачем не доведені неправомірні дії та причинний зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача 1. Таким чином, недоведеність позивачем зазначених елементів правопорушення є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог як щодо майнової так і щодо немайнової (моральної) шкоди. Відсутність чи наявність вини відповідача 1 у завданій позивачеві шкоді не може впливати на вирішення даного спору за недоведеності інших елементів правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів, на підставі наявних в справі матеріалів, дійшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Галече» на рішення господарського суду Черкаської області від 07.10.2008 року у справі №07/2876 залишити без задоволення
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 07.10.2008 року у справі №07/2876 залишити без змін.
3. Матеріали справи №07/2876 року повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Писана Т.О
Судді:
Федорчук Р. В
Лобань О.І.
Дата відправки 10.02.09