01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.01.2009 № 20/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдєєва П.В.
Коршун Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -представник - Таран Ю.М. ( за довіреністю), Прибиш Л.Б. ( за довіреністю)
від відповідача : представник - не з'явився
від 3-ї особи на стороні відповідача : представник - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне сільськогосподарське підприємство "Дмитрівський хліб"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2008
у справі № 20/14 (Цимбал-Нарожна М.П.)
за позовом ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до Приватне сільськогосподарське підприємство "Дмитрівський хліб"
третя особа позивача
третя особа відповідача Агросервісне товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція-Ніжин"
про стягнення 275137,01 грн.
В вересні 2008р. перший заступник прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», звернувся з позовними вимогами до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з ПСП «Дмитрівський хліб» на користь ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 172 573,76 грн., пеню - 9748,86 грн., інфляційні збитки - 80262,23 грн., 3% річних - 12552,25 грн., всього - 275 137,01 грн. судові витрати покласти на відповідача.
До початку судового засідання 07.11.2008року від прокуратури м. Чернігова надійшла заява про відмову від позову. В той же час представник позивача позов підтримав та просив продовжити розгляд спору по суті.
Згідно ч.5 ст. 29 ГПК України відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2008р. позов задоволено частково. Стягнуто з ПСП «Дмитрівський хліб" на користь ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 92573,67грн. - основного боргу, 9748,86 грн. - пені, 80262,23 грн. - інфляційних, 12552,25 грн. - 3% річних. Також стягнуто з ПСП «Дмитрівський хліб" в доход державного бюджету 2751,37грн. державного мита та 118 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 80 000грн. боргу - припинено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2008року, судові витрати покласти на позивача.
Зокрема, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що зазначене рішення є незаконним, оскільки прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що оскільки ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» є юридичною особою - самостійним суб'єктом господарювання та відповідно до ст.. 1 ГПК України має право самостійно звертатися до суду за захистом своїх прав і охоронюваних інтересів. Таким чином, перший заступник прокурора м. Чернігова не мав права звертатись до суду з позовом та підписувати позовну заяву про стягнення заборгованості.
Представник ВАТ «НАК «Украгролізинг» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Чернігівської обл.. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, та відзив дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36і даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Враховуючи те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
При цьому у ст. 56 Законом України "Про прокуратуру" визначено поняття "прокурор", під яким слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управління і відділів їх заступники, старші прокурори управління і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Колегією суддів встановлено, що Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» утворена Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України від 23.02.2001р. № 111 «Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки», а підпорядкована Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Указу Президента України «про зміну в структурі центральних органів виконавчої влади» №1573 від 15.12.1999р. утворено міністерство агропромислового комплексу України, яке є вищестоящою організацією по відношенню до «НАК «Украгролізинг». Компанія створена, зокрема, з метою сприяння реалізації державної політики в агропромисловій сфері, забезпечення ефективного функціонування і розвитку сільськогосподарського виробництва шляхом передачі сільськогосподарським товаровиробникам на умовах лізингу машин та обладнання.
Крім того, відповідно до ст. 22 ГПК України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої та зовнішньої політики. Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна часта у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державне право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Таким чином, викладене свідчить про те, що заступник прокурора м. Чернігова мав право звертатися до Господарського суду Чернігівської обл.. із позовом про захист економічних інтересів держави в особі ВАТ «НАК Украгролізинг»
Також слід зазначити, що під час розгляду справ прокуратура м. Чернігова відмовилась від позову, що у відповідності до ч.5 ст.29 ГПК України не позбавляє позивача вимагати вирішення спору по суті.
Що стосуються суті спору 10.03.2005 року між ВАТ «НАК «Украгроізинг» та Агросервісним товариством з обмеженою відповідальнісю «Машинно-технолоічна станція - Ніжин» укладено договір фінансового лізингу № 25-05-176 ФЛ, відповідно до якого ВАТ «НАК «Украгролізинг» (лізингодавець) зобов'язалася набути у власність у постачальника сільськогосподарську техніку та передати її у користування АТОВ «Машинно-технолігічна станція - Ніжин» (лізингоодержувач) за плату, а лізингоодержувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до встановленого графіку.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання відповідно до п. 3.2.1 "Договору щодо придбання та передачі предмету лізингу позивач виконав належним чином, що підтверджується актами приймання передачі сільськогосподарської техніки № 20 від 25.03.2005 року (передача трактору колісного ХТЗ -150К-09 у кількості 1 одиниці на суму 200 010, 00 гри.) та № З від 18.05.2005 року (передача трактору колісного ХТЗ -17221 у кількості 1 одиниці на суму (230 010,00 грн.)
Згідно з вказаними актами приймання-передачі загальна вартість предмету лізингу становить 430020,00 гри.
26.06.2007 року між ВАТ «НАК «Украгролізинг», Агросервісним товариством з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція - Ніжин» та приватним
сільськогосподарським підприємством «Дмитрівський хліб» укладено додатковий договір до договору фінансового лізингу № 25-05-176 фл від 10.03.2005 року про зміну боржника у зобов'язанні та передачу усіх прав та обов'язків згідно вказаного договору беззаперечно і без інших умов новому лізингоодержувачу.
Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Відповідно до п. 1 Додаткового договору новий лізингоодержувач ПСП «Дмитрівський хліб» приймає на себе боргові зобов'язання, що утворилися станом на дату приймання-передачі майна.
За умовами п.п 3.5.2, 4.2 Договору фінансового лізингу відповідач зобов'язався сплачувати періодичні лізингові платежі за предметом лізингу, розмір, склад та терміни сплати яких встановлені у Графіках сплати лізингових платежів, що є додатком до Договору фінансового лізингу.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до п.3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Після порушення провадження у справі позивачем надані суду першої інстанції докази сплати частини заборгованості в сумі 80 000грн.(платіжне доручення №250 від 30.09.2008р., де сплачено кошти ВАТ«Бахмацьке ХПП" за відповідача).
Відповідач виконував свої зобов'язання неналежним чином, оплата проведена частково, у зв'язку з чим заборгованість по сплаті за користування предметом лізину складає 925 73,67 грн.
Відповідно до п. 7.1 Договору фінансового лізингу № 25-05-176 фл від 10.03.2005 року, оскільки відповідач порушив терміни сплати лізингових платежів, йому нарахована пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, у сумі 9748, 86 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення., а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з розрахунком сума інфляційних збитків за прострочку лізингових платежів складає 80 262, 23 грн., сума 3% річних складає 12552,25 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна сума заборгованості відповідача складає 195137,01 грн.
Таким чином, колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав до його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Дмитрівський хліб» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2008 р. по справі №20/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи №20/14 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдєєв П.В.
Коршун Н.М.