79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.02.09 Справа№ 33/275
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом :
Приватного підприємства «Торгцентр»(м. Львів)
до відповідача :
Приватного підприємства «Левант -Інвест - Сервіс»(м. Моршин)
про :
стягнення 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 20 коп. (з яких: 1 301,22 грн. -основний борг; 160,98 грн. -збитки)
Суддя : Цікало А.І.
При секретарі : Герасименко В.С.
Представники:
Позивача:
Гула О. В. -представник (доручення № 02-08 від 20.11.2008 р.)
Відповідача:
не з'явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Приватного підприємства «Торгцентр»(м. Львів) до Приватного підприємства «Левант -Інвест -Сервіс»(м. Моршин) про стягнення 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 20 коп. (з яких: 1 301,22 грн. -основний борг; 160,98 грн. -збитки).
Ухвалою суду від 23.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.02.2008 р.
Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.12.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позові та поясненнях.
Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.12.2008 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
01 червня 2008р. між ПП «Торгцентр»та ПП «Левант-Інвест-Сервіс»був укладений договір № 1522 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю продукти харчування, що є в нього в наявності чи будуть у наявності на момент передачі, а покупець, зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
10.06.2008 р. позивачем було продано відповідачу товар на суму 1301,22 грн., що підтверджується видатковими накладними № БС-0000547; № БС-0000548 від 10.06.2008 р.
Станом на 15.12.2008 р. відповідач за поставлений товар не розрахувався заборгувавши позивачу 1301,22грн., що підтверджується Актом звірки станом на 30 жовтня 2008 р., який підписано сторонами.
Відповідно до п.2.1 Договору, покупець зобов'язаний заплатити продавцю за придбаний товар протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару.
Згідно з п.6.3 Договору, за несвоєчасну оплату за товар Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми недоплати на дату нарахування пені.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 160,98 грн. -збитків.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи відповідач відзив на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів сплати боргу не представив.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна заява Приватного підприємства «Торгцентр» (м. Львів) до Приватного підприємства «Левант -Інвест -Сервіс»(м. Моршин) про стягнення 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 20 коп. (з яких: 1 301,22 грн. -основний борг; 160,98 грн. -збитки) обґрунтована та підлягає до задоволення.
Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 20 коп., державне мито, згідно квитанції № 6319/032 від 22.12.2008 р., позивачем сплачено в сумі 102,00 грн.
Згідно квитанції № 6319/032 від 22.12.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 43, 49,75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Приватного підприємства «Торгцентр»(м. Львів) до Приватного підприємства «Левант -Інвест -Сервіс»(м. Моршин) про стягнення 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 20 коп. (з яких: 1 301,22 грн. -основний борг; 160,98 грн. -збитки) -задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Левант -Інвест -Сервіс»(вул. Л. Українки, 1, м. Моршин, Львівська область, 82482; код ЄДРПОУ 34119310) на користь Приватного підприємства «Торгцентр»(вул. Городоцька, 12, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ 31804146) -1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 20 коп. (з яких: 1 301,22 грн. -основний борг; 160,98 грн. -збитки), 102 (сто дві) грн. 00 коп. -державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Цікало А.І.