79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.01.09 Справа№ 9/248
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
При секретарі Марочканич І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімбудпластмас», м.Київ,
До відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання “Львівська залізниця», м. Львів,
Про стягнення з відповідача 136821 грн. 38 коп. в т.ч. 134045 грн. 58 коп. основного боргу, 2467 грн. 90 коп. пені, 308 грн. 48 коп. відсотків річних, покладення на відповідача судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Марченко Олександр Вікторович, представник за довіреністю № 7-12 від 13.01.09р.
Від відповідача: Кречетова Людмила Іванівна, представник за довіреністю від 01.01.2009р. № НЮ-37.
Представникам роз»яснено права та обов»язки визначені статтею 22 ГПК України.
Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімбудпластмас», м.Київ, до відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання “Львівська залізниця», м. Львів, про стягнення з відповідача 136821 грн. 38 коп. в т.ч. 134045 грн. 58 коп. основного боргу, 2467 грн. 90 коп. пені, 308 грн. 48 коп. відсотків річних, покладення на відповідача судових витрат.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить стягнути з відповідача на свою користь 134045 грн. 58 коп. основного боргу, 2467 грн. 90 коп. пені, 308 грн. 48 коп. відсотків річних, судові витрати, подав підписаний сторонами акт звірки (оригінал), проти зменшення розміру пені на 50% заперечує, просить в цій частині клопотання відповідача відхилити, не заперечує проти відстрочення виконання рішення суду на 2 місяці.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги позивача визнав в сумі 134045 грн. 58 коп. основного боргу та 308 грн. 48 коп. відсотків річних, подав письмове клопотання про зменшення на 50% розміру пені, застосувавши п. 3 статті 83 ГПК України та статтю 233 ГК України, просить відстрочити виконання рішення суду на 2 (два) місяці, застосувавши п. 6 статті 83 ГПК України, так як підприємство відповідача має велику кредиторську заборгованість 84624,0 тис. грн., про що подав письмову довідку та пояснив, що заборгованість виникла через відсутність фінансування.
В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:
Між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»(Відповідачем -у справі, ПОКУПЕЦЬ -за договором), в особі начальника відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання»та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хімбудпластмас» (Позивачем -у справі, ПОСТАЧАЛЬНИК -за договором) 25 червня 2008 року було укладено договір поставки № Л/НХ-08828/НЮ, який належним чином підписаний повноважними представниками двох сторін та засвідчений печатками підприємств сторін, відповідно до ст. ст. 204 та 207 ЦК України є належними правочинами.
Зазначені два договори не розірвано, не змінено, не визнано недійсними, таких доказів ні позивач, ні відповідач суду не представили.
На підставі укладеного договору поставки за № Л/НХ-08828/НЮ від 25.06.2008 року (п.1.1.) позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю “Хімбудпластмас») були поставлені та передані у власність покупця (відповідача) за видатковими накладними № 80701 від 08.07.2008р., № 110801 від 11.08.08р. та № 20901 від 02.09.08р. товар: пластик “маимініт» на загальну суму 174045 грн. 58 коп., який відповідач отримав за довіреностями № ЯОЗ № 194652/604 від 28 серпня 2008р. через Карпик Ольгу Степанівну, № ЯОЗ № 194521/474 від 08 серпня 2008р., № ЯОЗ № 194298 від 08 липня 08р., через Демчишак Мирославу Михайлівну (докази -в матеріалах справи).
Відповідач, відповідно до розділу 2 договору поставки, розрахувався частково, на час звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складала суму 134045 грн. 58 коп. основного боргу.
Згідно з п.п. 6.1. вищевказаного договору поставки, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 банківських днів після дати поставки товару.
Однак, відповідач у строки передбачені вищевказаним договором (п.п. 6.1.) оплати, в повному обсязі не здійснив, чим заборгував перед позивачем, на час звернення з позовом до господарського суду, 134045 грн. 58 коп. основного боргу.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов»язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У зв'язку з порушення строків оплати відповідно до п. 9.4 договору поставки № Л/НХ-08828/НЮ, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових обов'язків» від 22.11.96 р. в редакції Закону України від 10 січня 2002р. № 2921-111, частини 6 статті 232 ГК України та частини 2 статті 343 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 2467 грн. 90 коп., яка нарахована від суми основного боргу, відповідно до облікової ставки НБУ на час, коли нараховувалася пеня, за кожен день прострочення -28 днів(Розрахунок суми позовові -Додаток № 1 - в матеріалах справи).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь згідно з ст. 625 ЦК України, 308 грн. 48 коп. відсотків річних (Розрахунок суми позову -Додаток № 1 -в матеріалах справи).
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних.
Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, пеню, інфляційні збитки та три відсотки річних, на час розгляду справи в суді, складає 136821 грн. 38 коп. ( 134045,58 грн. + 2467,90 грн. + 308,48 грн.).
Відповідач позовні вимоги позивача визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву та подав клопотання про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду на 2 місяці.
Заслухавши в цій частині думку учасників, які прибули в дане судове засідання, суд приходить до висновку, задовільнити клопотання відповідача від 21 січня 2009 року № НХ-144 частково, а саме застосувати п. 6 статті 83 ГПК України -відстрочити виконання рішення суду строком (терміном) на 2 (два) місяці, враховуючи ту обставину, що відповідач має велику кредиторську заборгованість у розмірі 84624,0 тис. грн., що підтверджується довідкою від 21.01.2009р. № НХ-113, визнав свій борг перед позивачем.
В частині зменшення розміру пені -клопотання відповідача відхилити.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, позовні вимоги позивача задовільнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача: 134045,58 грн. - основного боргу, 2467,90 грн. - пені, 308,48 грн. - 3 % річних; 1368 грн. 21 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, п. 1-1 статті 81, статтями 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити повністю.
2. Стягнути з Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» ( почтовий індекс 79000, місто Львів, вулиця Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімбудпластмас» (юридична адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43, Поштова адреса: 03087, м. Київ, а/я 154, код ЄДРПОУ 31672940) 134045,58 грн. - основного боргу, 2467,90 грн. - пені, 308,48 грн. - 3 % річних; 1368 грн. 21 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відстрочити виконання рішення суду на строк (термін) -два (2) місяці.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Данко Л.С.