01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.01.2009 № 37/402
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Поляк О.І.
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача - Майорова О.І. (довір. №ГО-08/211 від 08.09.08);
Від відповідача 1 - не з'явився;
Від відповідача 2 - Хоруженко В.О. (довір. №220/891/д від 23.11.2007р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2008
у справі № 37/402 (Кондратова І.Д.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України
Міністерства оборони України
про стягнення 38309,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №37/402 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 23874 грн. 19 коп. понесених позивачем збитків, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, 238 грн. 73 коп. витрат по сплаті держаного мита та 73 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України 190,82 грн. витрат, пов'язаних з оплатою вартості експертизи. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що підставою для виплати ТОВ «Кушнер» страхового відшкодування є страховий випадок , дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.
Місцевий господарський суд також зазначає, що винним у скоєнні ДТП визнано водія автомобіля «УАЗ-3151», державний номер 02-79 АІ, що належить 30 Автомобільній базі Генерального штабу Збройних сил України на праві оперативного управління, а отже шкода, завдана працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків відшкодовує 30 Автомобільній базі Генерального штабу Збройних сил України. Оскільки, як зазначає суд, відповідно до довідки відповідача 1 на його рахунку недостатньо коштів для виконання зобов'язання перед позивачем, то враховуючи Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» відповідачі є солідарними боржниками за зобов'язаннями військової частини.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. в частині солідарного стягнення з відповідачів збитків, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування та прийняти нове, в якому зобов'язати 30 Автомобільну базу Генерального штабу Збройних сил України провести виплату збитків на користь позивача в сумі 23873,19 коп.
В апеляційній скарзі відповідач 2 вказує про те, що судом першої інстанції правильно встановлено суму збитків , пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, але не вірно встановлено солідарне зобов'язання сторін, щодо проведення відповідної виплати.
Також апелянт посилається на те, що суд невірно застосував положення Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», оскільки правовідносини щодо виплати збитків, заподіяних джерелом підвищеної небезпеки регулюються Цивільним кодексом України, а не вищезазначеним законом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. розгляд апеляційної скарги призначено 14.01.09р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання апеляційної інстанції представника відповідача 1 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.01.2009р.
28.01.2009р. в судове засідання апеляційної інстанції вдруге не з'явився представник відповідача 1.
Відповідач 1 в судові засідання, яке відбулися 14.01.2009р. та 28.01.2009р. не з'явився не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчать відповідні штампи господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблені на звороті у лівих нижніх кутах ухвал Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. та від 14.01.2009р. про призначення апеляційної скарги до розгляду та про відкладення розгляду справи відповідно, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75.
Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними і матеріалах справи (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123).
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2 колегія суддів встановила наступне.
В результаті настання страхового випадку, дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля відповідача 1 та застрахованого позивачем автомобіля, Закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 38 308,69 грн.. Розмір страхового відшкодування визначався позивачем на підставі звіту про оцінку майна№3386 від 17.02.2006 року та №3931 від 23.06.2006р. за вирахуванням франшизи.
В серпні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Генерального штабу Збройних сил України про стягнення страхового відшкодування в розмірі 38309,00 грн.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції було здійснено заміну неналежного відповідача - Генеральний штаб Збройних Сил України на належного відповідача 30 Автомобільну базу Генерального штабу Збройних сил України, а також залучено до участі у справі іншого відповідача - Міністерство оборони України.
Оспорюваним рішенням місцевого господарського суду позов задоволено частково.
Колегія суддів вважає що рішення Господарського суду м. Києва підлягає зміні з наступних підстав.
18 січня 2006 року на Броварському проспекті у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів : «УАЗ-3151», державний номер 02-79 АІ, який належить 30 Автомобільній базі Генерального штабу Збройних сил України на праві оперативного управління під керуванням водія Гладкого Віталія Анатолійовича та автомобіля «ГАЗ 33021», державний номер АА 26-08 ВА, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Кушнір», під керуванням водія Крикун А.М.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.03.2006р. винним в скоєнні дорожньо - транспортної пригоди визнано водія автомобіля «УАЗ-3151», державний номер 02-79 АІ Гладкого Віталія Анатолійовича.
Автомобіль «ГАЗ 33021», державний номер АА 26-08 ВА, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Кушнір», застраховано ЗАТ «Страхова група «ТАС» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №ДСНТ/-21-0019754021 від 04.11.2005р.
На виконання своїх зобов'язань за договором страхування, позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 38308,69 грн., яка визначена позивачем на підставі звіту про оцінку майна №3386 від 17.02.2006 року та №3931 від 23.06.2006 року за вирахування франшизи.
Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги(регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 27 Закону України “Про страхування» зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічна норма міститься і в ст.993 Цивільного кодексу України відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З матеріалів справи вбачається, що винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на Броварському проспекті у м. Києві визнано водія відповідача 1 Гладкого Віталія Анатолійовича
Статтею 1187 Цивільного Кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, утриманням службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 із змінами і доповненнями Верховний суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до п. 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного суду з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах та враховуючи норми ст.27 Закону України «Про страхування» випливає, що розмір вимоги, що переходить до страховика повинна відповідати сумі понесених витрат на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, в даному випадку Закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС».
З врахуванням зазначено, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 30 Автомобільна база Генерального штабу Збройних сил України є особою, відповідальною за заподіяний збиток власнику автомобіля «ГАЗ 33021», державний номер АА 26-08 ВА ТОВ «Кушнер» .
Для визначення вартості матеріального збитку , завданого власнику транспортного засобу ТОВ «Кушнір» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , судом призначено судову автотоварознавчу експертизу.
У висновку експерта зазначено, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «ГАЗ-33021», державний номер АА 26-08 ВА, враховуючи характер пошкоджень автомобіля становить 24412,19 грн, матеріальний збиток, завданий ТОВ «Кушнер», як власнику автомобіля ГАЗ -33021, державний номер АА 26-08 ВА, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України, що сталася 18.01.2006 року в м. Києві, на Броварському проспекті, без врахування експлуатаційного зносу транспортного засобу становить 27359,37 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що особа, яка відповідальна за шкоду, завдану ТОВ «Кушнер» зобов'язана відшкодувати позивачу в порядку регресу 23873,19 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.14,3, 14.5 договору добровільного страхування наземного транспорту позивач та страхувальник погодили, що розмір збитків, які зазнав страхувальник, встановлюються згідно з чинним законодавством України Відшкодування підлягають тільки прямі збитки, включаючи моральну шкоду, втрату доходу, тощо. Відшкодування збитків за страховим випадком проводиться без вирахування експлуатаційного зносу на запасні частини, що підлягають заміні, деталей і приладдя, якщо інше не передбачено в цьому договорі.
Оскільки договором добровільного страхування наземного транспорту позивач та страхувальник встановили межі страхового відшкодування, позивач, як страховик, має право зворотної вимоги до винної особи лише у вищевказаних межах.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином позивач як страхувальник зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування у розмірі 24412,19 грн.(розмір прямого збитку згідно висновку експерта) мінус 539,00 грн. (безумовна франшиза) = 23873,19 грн., а отже 30 Автомобільна база Генерального штабу Збройних сил України, як особа, яка відповідальна за шкоду, завдану ТОВ «Кушнер» зобов'язана відшкодувати позивачу в порядку регресу лише 23873,19 грн.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції про те, що оскільки відповідно до довідки 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України на рахунку відповідача 1 недостатньо коштів для виконання зобов'язання перед позивачем, відповідачі є солідарними боржниками за зобов'язаннями військової частини, є передчасними з огляду на наступне.
Правовідносини щодо відшкодування збитків, заподіяних джерелом підвищеної небезпеки регулюються Цивільним кодексом України, нормами якого солідарне стягнення не передбачено.
Крім того відповідно до ст.5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Таким чином колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що сума страхового відшкодування підлягає стягненню з 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2008р. у справі № 37/402 змінити.
3. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
«Стягнути з 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 14302928) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 23873,19 грн. понесених позивачем збитків, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, 238 грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 73 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 14302928) 190,82 грн. витрат, пов'язаних з оплатою вартості експертизи.
В іншій частині позову відмовити.»
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5.Матеріали справи № 37/402 повернути до Господарського суду міста Києва .
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Пашкіна С.А.
Поляк О.І.