"03" лютого 2009 р. Справа № 3/444/08
за позовом ВАТ «Укртелеком», 01030, м. Київ, б-р Шевченка, 18 в особі Миколаївської філії ВАТ «Укртелеком»
вул. Адміральська, 27, м. Миколаїв, 54001
до Новолазарівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області
вул. Миру, 8, с. Новолазарівка, Казанківський район, Миколаївська область, 56042
Третя особа: КП «Казанківське районне бюро технічної інвентаризації»
вул. Миру, 204, смт. Казанка, Миколаївська область, 56000
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Кутир Т.С., довіреність від 28.10.08 р.;
Від відповідача: не з'явився;
Від ІІІ - -особи: не з'явився;
Позивач звернувся до суду з позовом визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: с. Новолазарівка, вул. Миру, 5 Казанківського району Миколаївської області загальною площею 5,4 кв.м. Крім того, позивач просить зобов'язати КП «Казанківське районне бюро технічної інвентаризації надати в судове засідання інформаційну довідку про власника об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: с. Новолазарівка, вул. Миру, 5 Казанківського району Миколаївської області та правовстановлюючі документи на підставі яких зареєстровано право власності. Свої позовні вимоги ґрунтує на підставі норм Цивільного законодавства України.
Відповідач скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що нежитлове приміщення, яке розташоване в с. Новолазарівка, вул. Миру, 5 на балансі сільської ради не знаходиться і в список на передачу в комунальну власність даний об'єкт не був включений. Отже сільська рада не може розпоряджатись майном не будучи його власником.
Третя особа в судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив по суті позовної заяви не надав.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -
встановив:
Позивач з 1979 року користується приміщенням за адресою: с. Новолазарівка, вул. Миру, 5 Казанківського району Миколаївської області, в якому розташована АТС, що підтверджується довідкою Новолазарівської сільради від 05.12.2008р.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
Інститут набувальної давності є новелою нового Цивільного кодексу України.
Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Стаття 344 ЦК України передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно.
Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи встановлений ЦК України 10-річний строк володіння для набуття права власності за набувальною давністю, таке право появиться у позивача лише з 1 січня 2011 року.
На даний час у суду відсутні правові підстави для визнання права власності позивача на спірне майно за набувальною давністю.
Відповідно до ч.2 ст.4 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) цивільні права та обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Аналогічні положення містить стаття 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Підтвердженням наявності права власності є, насамперед, правовстановлюючі документи.
Позивачем не надано суду ніяких правовстановлюючих документів, які б свідчили про перехід до нього права власності на приміщення розташовані за адресою с. Новолазарівка, вул. Миру, 5 Казанківського району Миколаївської.
Крім того, вирішуючи даний спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за особою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Ухвалою суду від 23.12.2008 р. позивача було зобов'язано надати наступні документи: докази існування спору між позивачем та відповідачем; документальні докази того, що зазначене нерухоме майно не знаходиться в реєстрі обтяжень: не значиться в заставі (податковій заставі), не знаходиться під арештом; технічний паспорт БТІ на приміщення; технічний висновок стану будівельних конструкцій даного приміщення.
Позивач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані докази не надав.
Отже, позивачем в супереч ст. 33 ГПК України не доведено, що у нього виникло право на звернення до господарського суду з позовом до Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області про визнання права власності на вказане нерухоме майно.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя О.Г. Смородінова